Психологічні особливості взаємодії уяви і розуміння, Детальна інформація

Н.Вічалковська

А.Денисюк

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ

УЯВИ І РОЗУМІННЯ

Серед засобів виховання моральних, естетичних почуттів людини значний вплив можуть мати картини природи і їх зображення в літературі і мистецтві. Розуміння прекрасного в природі завжди носить історичний характер, співвіднесене з суспільно-естетичними ідеалами людей.

Проте природа сприймається людиною не лише через призму її суспільно-естетичних ідеалів, але й через призму її особистих почуттів. Відомо, що пейзажі є значною стимулюючою силою для оживлення кращих почуттів людини: любові, дружби, солідарності, прагнення до миру і щастя всіх людей на землі. Один із десятикласників так описав свої почуття з приводу прочитаного ним художнього опису картини степу в романі О.Гончара “Тронка”: “В такі години обов’язково думаєш про майбутнє людства. І це майбутнє уявляється таким величним, прекрасним, як ця сріблом засіяна ніч в степу. Чого б, здається, не зробив би для того, щоб всі люди на землі жили в мирі і злагоді. Щоб на нашій прекрасній планеті запанував братерський союз розуму і волі людей, направлений на створення красивої і щасливої України”.

Естетичні почуття природи розвинені далеко не у всіх. Велике значення в розвитку цього почуття має правильно організована в школі робота над літературною творчістю про пейзажі. Проте в шкільній практиці часто недооцінюють цієї роботи або підходять до неї надто однобічно. Це пояснюється перш за все тим, що вона зв’язана з багатьма питаннями, які не знайшли ще психологічного розв’язання. Із всіх цих питань ми досліджуємо лише одне - взаємозв’язок розуміння і перетворення дійсності в літературно-творчому процесі створення художніх образів природи.

Нами вивчалась літературна творчість про природу, написана учнями на різному матеріалі: на основі вражень від оточуючої природи; на основі епічного пейзажу і на основі літературного ліричного пейзажу.

Різні основи вимагали різного обсягу і різного змісту знань, умінь і навичок. По-різному активізували мислительні і мовні процеси, викликали різні переживання. Тому пояснити якість художніх описів природи, виходячи тільки із взаємодії розуміння і перетворення, було б неправильно. І ми зробили спробу виділити в способі перетворення такі компоненти, які проглядалися б відразу в двох планах: з одного боку, дозволили б прослідкувати взаємозв’язок розуміння і уяви, а з другого - дали б можливість урахувати, в певній мірі, вплив знань, умінь, почуттів, які переживає людина, мислительних і мовних процесів як на уяву, так і на розуміння.

Художні описи природи являються різновидністю літературно-творчого процесу. Розробка питань психології літературної творчості має значний науковий інтерес. Проте надзвичайна складність і недостатня вивченість цього процесу створює серйозні труднощі для дослідників. Дослідження даного питання ускладнюється ще й тим, що воно розв’язується на межі трьох проблем. Крім проблеми психології літературної творчості, зачіпаються також проблеми психології розуміння і психології образу. Проблема розуміння в психології є найменш розробленою. Що ж стосується проблеми образу, то треба сказати, що вітчизняна психологія в особі Є.Ігнатьєва і його учнів зробила багато для розкриття природи образу, а також умов його формування і розвитку. Проте питання про структуру перетворюючої діяльності уяви поки-що досліджується недостатньо. В даній роботі ми робимо цю спробу виділити основні компоненти способу перетворення в процесі створення художніх образів. Такими були: відбір, систематизація, і обробка матеріалу у відповідності з визначеною цільовою установкою і вихідною ситуацією. Під останньою ми розуміємо оточуючу природу або літературний пейзаж.

В психології поки що нерозв’язане питання - сприймання чи розуміння складає основу естетичного сприйняття природи? Встановилась думка, що розуміти природу важливо лише тоді, коли ставиться визначена мета, наприклад, вивчити фауну, рельєф місцевості і ін. Але якщо ми просто милуємося природою, то ступінь естетичного переживання зв’язаний не з розумінням, аз широтою і глибиною сприймання. У даному дослідженні ми показуємо, що сила і повнота естетичного почуття залежить в певній мірі від якості перетворення, а воно, в свою чергу, від глибини розуміння.

В експерименті приймали участь учні двох 10-х класів - експериментальний і контрольний. В експериментальному класі проводилась систематична робота з розвитку точного і емоційного відтворення образів художніх творів. В процесі відтворення оцінювались їх переваги і недоліки. Критеріями позитивної оцінки були: переконливість, правдивість образів, їх відповідність дійсності. В контрольному класі така робота не проводилась. Наприкінці навчального року учням обох класів для самостійної естетичної оцінки були роздані тексти трьох художніх творів, в яких “намальована” картина літнього вечора. Подібні за настроєм вірші різко відрізнялись в художньому відношенні. Перенасичений метафорами вірш І.Виргана і простий, але виразний вірш І.Франка, складніший в художньому і емоційному відношенні вірш О.Олеся.

Співставляючи естетичні судження учнів експериментального і контрольного класів, ми побачили, що учні експериментального класу далеко просунулись вперед в своїх естетичних судженнях. Мотиви їх оцінок були більш осмисленими і об(рунтованими. Вони краще і швидше виділяли у віршах фальшиві фрази. Наведемо деякі типові приклади висловлювання учнів: “Одне і те ж явище природи різні письменники описали по-різному. Це, мабуть, залежить від людини і її настрою. Надзвичайна словесна майстерність у Олеся пейзажиста. У нього розвинена спостережливість за природою”. (Андрій, 10 клас). Погодившись з цією думкою, переходимо до наступного питання. “Які якості природи, описані в художніх творах, вплинули на вас?” “На мене подіяла краса неба”. Потім ця думка відходить на задній план і пропонуются варіанти ближче до істини: “Спокій. Висота неба”. Це вірні, але часткові речі. Накінець учні визначають, щов даному випадку міняє настрій людини, - “величність, вічність, нескінченність”. І дальше підкреслюють красу природи: “Яке прекрасне небо, яке спокійне і глибоке! Як яскраво і урочисто спускається сонце. А які красиві далекі голубуваті гори, темні долини”. “Автор описує вечір в “золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір, ніс він ніченьці-циганці з срібла кований набір”. “Який прекрасний вечір!” “Про такий вечір, про таку сріблом засіяну ніч зможе розповісти лише той, хто неодноразово спостерігав такі явища в природі. Правильно говорить поет: “Хто це скаже? Хто це знає? Тільки той ходить в гай, хто в огні як я палає, хто закоханий украй”.

Учні контрольних класів гірше розуміли зміст пейзажів і в своїх оцінках часто виходили із зовнішньої “краси”. Тому в більшості своїй вони недооцінювали вірш І.Виргана, вбачали недоречності деяких його висловів як, наприклад, “День дмухнув на сонце”, “заморочив ліс, узяв на плечі хмару-пуховицю та й рушив спати на небесний віз...”. Сприймаючи художні твори, учні не охоплювали повноти авторського задуму. Їх сприймання в кращому випадку зводилось лише до розуміння і оцінки окремих частин і деталей, які не мали суттєвого значення в розвитку сюжету. Фарби, звуки, які легко сприймаються учнями, завжди є виразниками певного змісту. В явищах естетичного характеру важливо не лише сприймання фарб, звуків, рухів, але й така виразність, яку вони надають явищам. Для звичайного сприймання характерний факт простої констатації, як це мало місце в контрольному класі: “І.Франко описує вечір. Зійшов місяць. Все затихло”. А для естетичного сприймання важливо “побачити” красу літнього вечора, відчути запахи квітів, трав, і як він “несе ніченьці-циганці з срібла кований набір”. “А вона його вже ждала у долині, у гаю, ніжним гребенем чесала чорну кісоньку свою”.

Учні експериментального класу, аналізуючи художні твори, побачили в них єдність форми і змісту, розкрили красу художнього твору і ті засоби, за допомогою яких вона досягається. При цьому вони не лише розуміли, що таке епітет, метафора, порівняння, але й відчули нерозривний зв’язок цих виразних засобів з творчим задумом автора і системою створених ним художніх образів. Рівень естетичних суджень десятикласників підвищився, характеризується значною зрілістю і самостійністю. А це дає можливість ставити перед ними завдання глибшого осмислення естетичної суті твору - його ідеї, образів, композиційних, ритмічних і стилістичних особливостей.

Аналіз результатів дослідження дає право зробити висновок, що виховання естетичного почуття, зв’язане з удосконаленням літературного сприймання учнів шляхом розвитку у них відтворюючої уяви. Проте нас цей експеримент зацікавив ще й з іншого боку. Чим же саме відрізняється вищий рівень сприймання літературного пейзажу учнів експериментального класу? Чому їх уява допомагає їм, а не заважає давати більш правильну естетичну оцінку? Відповіді на ці запитання містяться в роботах самих досліджуваних. Розвиток їх естетичних суджень йде в правильному напрямку, оскільки в них почали формуватися критерії: відбору, систематизації і обробки матеріалу у відповідності з визначеною цільовою установкою і вихідною ситуацією. Це забезпечило правильну оцінку образності, реалістичності зображення.

Отже вищий рівень сприймання літературного пейзажу і естетичних суджень учнів експериментального класу характеризується перш за все тим, що вони зрозуміли деякі критерії естетичності і художності образів. Звідси можна передбачати, що естетичне почуття природи виникає не на основі її простого сприймання, а на основі розуміння естетичної суті сприймаючої картини. Саме розуміння критеріїв краси заставляє працювати уяву в правильному напрямку. І чим вищий рівень перетворюючої діяльності уяви, тим тісніше вона повинна бути зв’язана з розумінням

На зв’язок творчої уяви з розумінням вказував ще Л.Рубінштейн: Сила творчої уяви і її рівень визначається співвідношенням двох показників: 1) тим, наскільки уява дотримується обмежених умов, від яких залежить осмисленість і об’єктивна значимість її творіння і 2) тим, наскільки нові і оригінальні, відмінні від безпосереднього даного її породження. Уява, не задовільняюча обом умовам, фантастична, але творчо безплідна”.

Осмисленість і об’єктивність образів зв’язані з розумінням. Різні рівні розуміння мети, задуму, значення і місце даного образу в системі інших дає і різний рівень його усвідомленості. Якими б не були новими і оригінальними результати перетворення, призначення їх полягає не в тому, щоб відірватися від дійсності або перекрутити її, а в тому, щоб глибше і вірніше виявити основний малюнок. “Уява тим більш плідна і цінніша, - підкреслює Л.Рубінштейн, - чим в більшій мірі вона, перетворюючи дійсність відхиляється від неї, при цьому все-таки враховує її суттєві сторони і найбільш значимі риси”. Різні рівні розуміння значимих і найсуттєвіших сторін дійсності дають різну ступінь об’єктивності образів.

І так, приступаючи до дослідження психологічних особливостей взаємодії уяви і розуміння в літературно-творчому процесі учнів про природу, ми виходили із наступного. Якість результатів творчої уяви учнів визначається не лише ступенем новизни і оригінальністю образів, але й глибиною їх осмисленості і об’єктивності. Останні виражають залежність діяльності уяви від розуміння. Але чи впливають різні рівні розуміння на якість літературно-творчої уяви в цілому? Це питання уявляється нам надто важливим. І якщо воно не було поставлене дослідниками раніше, то тільки тому, що в психології поки-що немає єдиної думки відносно суті розуміння. Одні дослідники характеризують розуміння як особливу форму мислення, інші - як особливу розумову діяльність. На думку одних, розуміння - це процес, дехто розглядає його як результат мислительної діяльності.

Якщо немає встановленого погляду на те, що таке розуміння взагалі, то, природньо, немає і ясного уявлення про зміст понять: “розуміння природи”, “розуміння літературного пейзажу”. Не володіючи конкретним змістом указаних термінів, неможливо розкрити зв’язок розуміння і перетворення в художніх описах природи. Саме тому на початку даного дослідження пропонується і об(рунтовується якісно інший підхід до характеристики розуміння і, у відповідності з цим, виясняються особливості розуміння пейзажів. Характеристика розуміння, яку ми пропонуємо, дає можливість по-новому подивитись на його роль в літературно-творчому процесі. Зокрема, дозволяє уяснити його місце і значення в формуванні образів.

Процеси уяви не є чимось однорідним і аморфним. В перетворенні дійсності і в формуванні образів є певні послідовні етапи. І для того, щоб дізнатися, чому в одному випадку образ виходить оригінальним і яскравим, а в другому - позбавлений індивідуального забарвлення, чому в одному випадку образ відповідає життєвій правді, а в другому - перекручує її, мало встановити в загальному вигляді залежність якості перетворення від розуміння. Для цього необхідно виявити загальну сферу формування образів і зробити процеси перетворення більш або менш відкритими. Це зробити досить важко. На результати перетворення мають вплив не лишеспецифічні функції уяви і її зв’язок з розумінням, але й взаємодія уяви з найрізноманітнішими процесами, з будь-якою особливістю психіки. Наприклад, взаємозв’язок уяви і пам’яті, “взаємозалежність мислительних процесів і уяви” і ін.

Недостатня кількість тих або інших знань, умінь, відсутність деяких навичок логічного мислення і образної мови, бідність емоційних переживань - все це по-різному впливає на окремі компоненти способу перетворення. Те, що є суттєвим для відбору, може виявитися менш суттєвим для систематизації і обробки і навпаки. Для розуміння вихідної ситуації і мети перетворення також необхідно певні знання, уміння, мислительні і інші процеси.

Співвідненсення різних рівнів розуміння вихідної ситуації і цільової установки з кожним із указаних компонентів способу перетворення як відбір, систематизація допомагає виявити причини, в зв’язку з якими порушується осмисленість, об’єктивність і художність образів. Знаючи основні компоненти способу перетворення і розуміючи причини недоробки образу, можна в певній мірі впливати на процеси уяви, керувати їх розвитком.

ЛІТЕРАТУРА

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1940.

Никифорова О.И. Восприятие художественной литературы школьниками. М., 1959.

АНОТАЦІЯ

У даній роботі зроблена спроба виділити основні компоненти способу перетворення в процесі створення художніх образів. Такими були: відбір, систематизація і обробка матеріалу у відповідності з визначеною цільовою установкою і вихідною ситуацією. Пропонується і обгрунтовується якісно новий підхід до характеристики процесу розуміння, який дає можливість по-новому подивитися на його роль в літературно-творчому процесі. Розкривається проблема взаємодії уяви і розуміння, а також взаємодія уяви з будь-якою особливістю психіки.

ANNOTATION