/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Ахітектура Львова, Детальна інформація

Тема: Ахітектура Львова
Тип документу: Реферат
Предмет: Культура
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 1482
Скачати "Реферат на тему Ахітектура Львова"
Сторінки 1   2  
Львів – одне з найбагатших міст України за цінністю історико-архітектурних пам’яток 13-20 ст.,що зримо представляють нашарування всіх стильових епох від часу його заснування до наших днів.

В найдревнішій частині міста Львова – колишньому підгородді,яке згодом отримало назву Краківського передмісття,знаходиться найдавніша пам’ятка монументальної архітектури – церква св.Миколая на вулиці Б.Хмельницького.За традицією вважається двірською княжою церквою, заснованою ще в 13 ст., яка служила не тільки храмом,а й осередком громадсько-політичного життя.

Церква являє собою своєрідну хрещату в плані споруду з квадратним нефом,навколо якого групуються об’єми вівтаря з півкруглою апсидою,прямокутного бабинця і бічних каплиць.Об’ємно – планувальна композиція Миколаївської церкви зближує її з храмами Київської Русі.Поєднання класичного візантійсько – руського хрестовокупольного плану з романською будівельною технікою витворило новий самобутній стиль,характерний для зодчества давньої Галичини.

З княжим Львовом пов’язана і монастирська церква святого Онуфрія (вулиця Б.Хмельницького,36).На жаль,ранній період її будівництва – до 16 століття – не вияснено.Ще за князя Льва Даниловича тут була державна церква,при якій поселилися ченці.

Спершу храм складався з двох частин,які до 18 століття не були з’єднані між собою.Ансамбль Онуфріївської церкви доповнюють Монастирський будинок з дзвіницею і оборонними мурами з бійницями.Невеликий мурований монастир був уже в 16 столітті.

З Онуфріївською церквою пов’язані визначні сторінки вітчизняної культури.

В одній з монастирських келій до 1616 року містилася друкарня.Тут,на церковному цвинтарі,у 1583 році поховано Івана Федорова.Його надгробна плита тривалий час зберігалась у цій церкві.

З північного боку безпосередньо до Онуфріївського монастиря примикав неіснуючий нині вірменський монастир з мурованою церквою.Це був найдавніший вірменський мурований з каменю храм у Львові споруджений у 13 ст.(розібрано наприкінці18 ст.).

На тій же вулиці Б.Хмельницького знаходиться одна з найцікавіших пам’яток архітектури старого Львова – церква св. Параскеви – П’ятниці.Можливо вона заснована ще наприкінці 13ст..Спочатку церква була дерев’яною;сучасну муровану споруджено на кошти молдавського господаря В.Лупула в 1644р.,а посвячено в 1645р..Про час побудови і фундатора пам’ятки цієї свідчать вмуровані у зовнішню стіну і парапет хорів пам’ткові таблиці.

Церква у плані має форму прямокутника з гранчастою апсидою,набагато нижчою від від основної частини.Архітектура цієї церкви не має чітко визначеного стилю.Тут присутня і готика ,яка проявляється у високому щипці,влив борокко,що спостерігається у невеликих вортах на головному фасаді,а прямокутні ніші по бокам нефа асоціюються з молдавськими і буковинськими будівлями того часу.

На розі вул.І.Гонти і пл. 300-річчя Воз’єднання стоїть костьол Марії Сніжної,заснований німецькими колоністами у 14 ст.Перша документальна згадка про ньго датується 1352р.Костьол,який спочатку був дерев’яний,дійшов до нашого часу у дуже зміненному вигляді.Костьол являє собою однонефну будівлю базилікального типу з видовженою пресвітерією і квадратним притвором з вежою на одній осі.Можливо,що в початковий період він складався лише з одного прямокутного нефа.Пізнішє були добудовані пресвітерія і вежа на західному фасаді.

Недалеко від костьолу Марії Сніжної на пл.Вічевій знаходиться цінна пам’ятка ренесансного будівництва – монастир бенедиктинок.Збудований у 1597 р. Павлом Римлянином,що прибув до Львова з Італії у 80 –х роках 16.ст.Костьол незначний за розмірами і досить скромно оздоблений.Декоративними елементами його кріпосних стін е різьблені білокам’яні портали і невелика але монумунтальна вежа при південному фасаді.Скромнтй,позбавленний будь-якого декору й інтер’єр костьолу.Його неф перекриває хрестове склепіння.Між нефом і вівтарєм здіймається півциркульна арка,що спирається на спарені пілястри.Арку оздоблюють розетки у квадратних полях.

З півдня до вівтарної частини прилягає монастирський будинок.В ньому,як і у вежі,зберіглися прийоми і елементи ренесансного будівництва. Особливо цінною є відкрита лоджія з трьома арками. Замкові камені арок служать консолями для трьох кам’яних скульптур, що стоять у нішах. Цікавим є конструктивне вирішення деяких залів. Для підтримки склепіння у доволі простих сінях будівничий застосував один могутній стовп, що є єдиним прикладом такого конструктивного рішення у львівській архітектурі того часу.

На розі вулиці Радянської і Дарвіна на узгір’ї височить костьол кармелітів босих, який постав у першій половині 17 століття.

Спорудження Кармелітського костьолу розпочалося у 1634 році. Його будівничим вважають Яна Покоровича. Цей храм – тринефний, без апсид, з двома вежами на західному фасаді. До середини 19 століття вежі не було. Проект на їх добудову виготовив Алотз Вондрашка у 1835 – 1839 рр. Збудована за його проектом північна вежа з наметовим завершенням стояла до 1906 року. У цьому ж році під час грунтовної реставрації добудували другу вежу – південну, обом дали бароккове завершення.

На цій же вулиці неподалік знаходиться інша пам’ятка бароккової архітектури – Комісійній костьол кармеліток босих. Костьол збудований за взірцем римської церкви Санта Сусанна. Проект на нього виготовив італійський архітектор Джованні Джізмені у 1642 році. Будівництво розпочалося 1644 року, оздоблення фасаду білокаменим декором закінчилося наприкінці 18 століття . У 1976 році реставроване приміщення використано під обласний Будинок якості, матерології та стандартизації.

Висновок:Сім з половиною віків міцно стоїть на українській землі Львів.З них всього десять років припадає на останній незалежний період його історії. Саме ці роки стали для древнього міста роками оновлення і стрімкого злету. Впевнено, з оптимізмом дивиться у майбутнє Львів, який дивує, зачаровує гармонією сивої давнини і світлої сучасності.

Пам’ятки сивої давнини в сукупності з новим лицем Львова це великий всенародний скарб. І тому обов’язок кожного громадянина України зберегти цей скарб для прийдешніх поколінь. Бережливе ставлення до пам’яток історії та культури – патріотичний обов’язок еожного громадянина України.

Літерарура.

1.Історія української культури/за ред.І.П.Крип’якевича.- К.:Либідь,1994

2.Овсійчук В. Архітектурні пам’ятки Львова. –Л.:Каменяр,1963

3.Вуйцик В.С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові.-Л.:Каменяр,1991

4.Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство.-К.:Наукова думка,1984

5.Памятники градостроительства и архитектуры УССР.т.3.-К.:Наукова думка,1984

6.Вуйцик В.С. Львовський історико-архітектурний заповідник:Єкскурсія по місту.-Л.:Каменяр,1976

PAGE 0

PAGE 1

Сторінки 1   2  
Коментарі до даного документу
Додати коментар