Шевченко - художник, Детальна інформація

Художня кар'єра Шевченка розпочалась в той час як він був одинадцятирічним хлопчиною .Перші спроби в малюванні були невтішні. Один з дяків-малярів,до якого Тарас попросився в науку,здібності хлопця пере- вірив за лініями руки і визначив, що він не може бути не те що маляром, а навіть шевцем чи бондарем.У Вільно Тарас продовжував наполегливо вчитись малювати. Тут знайшовся художник, який ознайомив молодого кріпака з основами техніки малюнка.Однак справжнє систематичне навчання почалося лише в майстерні Ширяєва. Як учень Ширяєва, Шевченко оселився в його квартирі.Разом з господарем він створював композиції орнаментів, готував трафарети, розписував інтер'єри петербурзьких палаців, брав участь в оформленні Великого театру, у вільні хвилини працював над власними малюнками. З учнями Ширяєв поводився деспотично, визискував їх як тільки міг, і все ж Тарасові було тут краще, ніж у передпокої поміщика. У 1836 році закінчився термін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва, очевидно, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.Через нещадну експлуатацію, надмірне навантаження декоративно-монументальними роботами Шевченкові зовсім не залишалося вільного часу. Але бажання стати не ремісником, а справжнім художником змушувало шукати резерви часу .Ними виявилися ночі, білі петербурзькі ночі. Уриваючи години від сну, Шевченко заходив у Літній сад і малював там статуї. Тут, у Літньому саду, відбулась перша зустріч Тараса із своїм земляком-художником І. Сошенком .Сошенко зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти Тарасові на його тернистому шляху художника-початківця .

Перші самостійні мистецькі вправи Шевченка були зроблені в галузі портрета. Йому позували кріпаки-челядники Енгельгардта. Як згадує Шевченко, найтерпеливішою моделлю був його земляк і друг Іван Нечипоренко. Ці перші портрети не дійшли до нас. Але порівнянні портрета самого Енгельгардта, виконаного 1833 року, і портрета невідомої жінки 1834 року говорить про незаперечний поступ початківця на ниві образотворчого мистецтва. Якщо перший твір ще не зовсім вправний, то другий виконано ліпше, впевненіше.Шевченко виявляє інтерес до історичної теми з акцентом на протесі проти тиранії, деспотизму. В останній рік перед визволенням з кріпацтва художник залишає античні сюжети і звертається до вітчизні тематики (малюнки „Смерть Олега, князя древлянського", „Смерть Богдана Хмельницького").Теми малюнків „Смерть Лукреції”, „Смерть Віргінії’’, „Смерть Сократа’’ далекі від сучасності, а їхні композиції мають театральний характер ,образи риторичні і умовні,проте вони демонструють творче зростання художника.

Десь із 1837 року за порадою Сошенка Шевченко почав працювати

над акварельними портретами з натури.Вони вражають технічноюдосконалістю, гармонійністю кольорових сполучень, вдалим ком позиційним рішенням, реалістичною передачею натури.





Звільнення з кріпацтва дало право Шевченкові вступити до Академії мистецтв. Незабаром він став одним з найулюбленіших учнів Карла Брюллова. Шевченко переходив з класу в клас в числі кращих учнів. За час навчання в Академії він був тричі нагороджений срібними медалями за малюнки з натури і живописні твори.У колі товаришів по Академії його відзначають як одного із найталановитіших учнів Карла Брюллова.1840 року він виконав ілюстрацію до поеми Пушкіна „Полтава" . Вплив Брюллова у розробці кольорової гами відчувається у полотні „Натурниця".

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком.В Академії продовжував роботу в цій галузі, спочатку самостійно, а згодом за дорученням Брюллова.Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів. Уже через рік після вступу до Академії, восени 1839 року, портрети пензля Шевченка експонуються на художній виставці і одержують схвальну оцінку критики. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, відсутністю парадності, вдалою композицією, прозорістю і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику моделі. Різні за характеристикою й жіночі образи. Зразком складного композиційного портрета періоду навчання в Академії є зображення художника-баталіста О.Коцебу. Митець ставить собі за мету розповісти глядачеві й про професію портретованого.Цього він досягає, вводячи такі аксесуари, як пензель у руці, мольберт і солдат з конем на задньому плані. Але ця деталізація не розбиває цілісності враження.

Окрилений успіхами, сповнений творчої наснаги, Шевченко малює в цей час перший олійний автопортрет. Це дещо романтизований образ поета, що вирвався з тяжкої неволі у широкий вільний світ. Енергійний поворот голови робить композицію портрета динамічною. Обличчя відкрите, наче осяяне якимось внутрішнім світлом. Глибокий, зосереджений погляд очей говорить про душевні поривання і мрії молодої людини.Цей автопортрет ставить Шевченка поряд з кращими портретистами першої половини XIX ст. Художник увесь час перебуває в стані творчого неспокою. Він не може задовольнитися досягнутим і знаходить нові сфери діяльності.

Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Починаючи з перших композицій, його творам на побутові теми властивий гострий соціальний протест. В них виразно проступає осуд існуючого ладу, гаряче співчуття важкій долі закріпаченого селянства. Він першим серед художників узяв для картини „Катерина" гострий соціальний сюжет. Центральний образ картини - засмучена дівчина.1843 року Шевченко опинився перед складною проблемою. Як один із найобдарованіших учнів Карла Брюллова, він пройшов і блискуче опанував школу техніки малюнка і живопису, здобув загальне визнання не лише як поет, а й як художник.Йому замовляють свої портрети представники

аристократичної верхівки.Здавалося, прийшло все, про що міг мріяти митець: успіх, визнання, слава. Але це не тішить і не задовольняє Шевченка. Він сповнений творчих поривань і пошуків. Стіни Академії з її заздалегідь затвердженими темами художніх творів стають тісними для Шевченка. Він намагається відтворити життя народу, його побут, історію, його прагнення й сподівання.

сихологічної характеристики і технічною досконалістю малюнка. Далекою від академічних канонів, реалістичною за виконанням і демократичною за змістом є картина „Селянська родина" .Нове вирішення композиції і передачі простору за допомогою світла

й тіні виявлено також в картині „На пасіці". Постаті батька й дітей вирізняються на тлі залитої яскравим сонцем лісової галявини. Чудово передана атмосфера гарячого літнього дня, коли люди в затінку шукають порятунку від спеки.У робочих альбомах Шевченка є багато етюдів, ескізів та начерків не здійснених або не розшуканих досі творів на теми з життя селян. Тарас Шевченко малював кріпаків і за роботою, і під час відпочинку. Він милувався барвистими краєвидами України, і одночасно його вражало тяжке лихо, яке супроводжувало кріпака-селянина все життя.

Любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії під назвою „Живописна Україна". Про цю ідею сам Шевченко доповідав Товариству заохочення художників: „В пределах моей родиньї Южной России уцелели до сего времени многие следьі вековьіх потрясений, испьітанньїх некогда зтим краєм в беспрерьівной борьбе за веру й независимость с ино-племенньїми хищньїми соседями. Там в памяти народной живьі бесчисленньїе позтические предания стариньї, свидетельствующие о доблестньїх подвигах предков; там разнообразньїе красоти природьі или особенность местньїх нравов й обьічаев, издревле перешедших к потомкам, на каждом почти шагу останавливают внимание. Желая более сделать известньїми достопримечательности родиньї моей, богатой воспоминаниями историческими, й резко отличающимися от других народним бьітом настоящего времени, я предпринял издание, названное мною „Живописная Украйна", которое разделяю на три следующие части. 1. Видьі, примечательньїе по красоте или историческим воспоминаниям. 2. Народний бьіт настоящего времени. 3. Исторические собития. Издание будет виходить отдельньїми випусками в количестве 12-ти зстампов ежегодно".1

---------------------------

1Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у 6-ти т., К., 1964, т. 6, стор. 284-285.

"Живописна Україна" стала визначною подією в культурному житті. Поряд з мальовничими краєвидами України, з історичними сценами до альбома уві-йшли композиції, які картають продажний царський суд і тяжку солдатчину, прославляють народну мудрість і правдивість. У травні 1844 року художник повідомляє професорові Московського університету, слов'янознавцеві, історику і фольклористові Йосипу Бодянському, що три естампи вже готові. Це були офорти „У Києві", „Судня рада", „Дари в Чигрині 1649 року". В листопаді Шевченко закінчив ще три офорти: „Казка", „Старости", „Видубецький мо-настир у Києві".

Досконале володіння технікою офорта, майстерна передача переходів світла й тіні, оригінальні композиції, колорит притаманні цим творам Шевченка. Оригінальність задуму, його демократичне спрямування робить „Живописну Україну" неповторним, самобутнім явищем в історії українського образотворчого мистецтва. В естампі „Казка" художник виступає з гострою критикою на адресу самодержавства, розглядаючи миколаївську солдатчину як тяжке лихо для народних мас. Шевченко організовує передплату на „Живописну Україну", оголошує її проспект в „Северной пчеле", звертається до Товариства заохочення художників з проханням допомогти у виданні 600 естампів цієї серії. У березні 1845 року Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання некласного художника, а через кілька днів він виїхав на і Україну. 1845 року Шевченко був зарахований на посаду художника Київської Археографічної комісії при університеті. Доручення Комісії дало можливість Шевченкові здійснити своє бажання і об'їздити більшу частину України, де він; знову допитливо вивчає життя народу, плідно працює як художник.

Перебуваючи на Україні в 1845-1847 роках, він створив ряд портретів,і які переконливо свідчать про дальше творче зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів. Митець намагається уникнути парадності та ідеалізації. Особливо виділяється серія акварельних портретів членів родини Катериничів та олійні портрети Пантелеймона Куліша, Йосипа Рудзинського, Горленко, Іллі Лизогуба, Кейкуатової та автопортрет 1845 року (олівець).

У 1845-1846 роках за дорученням Археографічної комісії художникові довелося побувати в різних кінцях України. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. Палітра барв стає стриманішою, живописнішою. Малюнки надзвичайно правдиві, реалістичні, і водночас у них цілком відсутня протокольна сухість, навіть у тих, що готувалися спеціально і для Комісії. Влітку 1846 року Шевченко тривалий час мешкав у Києві, брав участь у розкопках могили Перепет біля Києва. Тут він витримує конкурс на посаду викладача малювання Київського університету. У Києві Шевченко намалював „Золоті ворота", „Києво-Печерську лавру", „Васильківський офорт", „Аскольдову могилу" тощо. 5 квітня 1847 року Шевченка було заарештовано за участь у таємній політичній організації -- Кирило-Мефодіївському товаристві. Альбом з його київськими етюдами дістався губернаторові і зник безслідно.



Похвальна рада Академії мистецтв нагородила Тараса Григоровича Шевченка трьома срібними медалями:

3 травня 1839 року – за малюнок з натури;

27 вересня 1840 року – за картину „ Хлопчик-жебрак ,що дає хліб собаці”;

26 вересня 1841 року – за акварель „ Циганка – ворожка”.

Список використаної літератури

1. „Державний музей Т.Г. Шевченка“.К. „Мистецтво” 1989р.

2. „Державний музей Т.Г. Шевченка (фотокнига)”.

К. „Мистецтво” 1981р.

В.Х. Косян , Г.П.Паламарчук „Тарас Шевченко”.