Колядки й щедрівки- найбільший матеріал для міфології, Детальна інформація

Усі днесь тріумфуйте!

Днесь Христово Різдво!

"Колядки" пеклися у Васильєв вечір, адресуючи хазяям будинку, а також окремо господарці і її дочці, чи батьку сімейства і сину і т.д. Найбільш древні, язичеські пісні колядок зв'язані з темою магічного росту природи і живності, пізні увібрали в себе і релігійні сюжети:

Коляда, коляда!

А буває коляда

Напередодні Різдва,

Коляда прийшла,

Різдво принесла!

"Шедривки" - обрядові пісні, що виконуються в щедрий вечір, вечір у переддень нового року. Вони починалися звичайно зі слів вітання: "Щедрий вечір, добрий вечір". У далекому минулому цей тип пісень відрізнявся від інших святочных пісень, сьогодні він відрізняється тим, що їх печуть на Україні й в україномовних селах області.

На час, у який ми тепер святкуємо Різдво Христове, колись, ще до християнства на Україні прпадало свято зимового повороту сонця. Це був час ворожіння на майбутній рік ; а тому ми і тепер маємо в різдвяних звичаях цілу низку дохристиянських елементів, що мали своїм призначенням накликати добрий врожай у наступнім році, багатство і добробут у дім господаря, щасливі лови для мисливця, весілля для дівчини та щасливу мандрівку для парубка - дружинника князя або й самого княжеча. Всі стихійні сили природи умиротворяються та закликаються, щоб не діяли на шкоду людям і худобі.

Про все це співається в колядках, що були відомі далеко ще до початку християнських часів на Україні це виявляється і у звичайних обрядах, як ось : дванадцять полін, дванадцять святвечерніх страв, закликання на вечерю мороза, вовка, чорної бурі та злих вітрів, дідух на покутті, сіно на столі.

Всі ці рухи, дії і слова, що на перший погляд не мають ніякого значення в житті людини, віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є для душі живущим бальзамом, який сповнює її могутньою силою

Своєрідним "спогадом" про весняну новорічну обрядовість є в українському фольклорі весняна тематика багатьох колядок і щедрівок Ф.Колесса, наприклад, вважає, що автентичною назвою зимових величальних пісень на українських теренах була власне "щедрівки". Уже в ХІХ столітті суттєві відмінності між колядками і щедрівками щодо тематики фактично зникли (В.Гнатюк).

Тематика, мелодика, форма колядок і щедрівок і колядницькі звичаї виказують ознаки глибокої старовини. Саме ж ходіння гурту колядників із певним рольовим розподілом, а часом і з інструментальним супроводом, наштовхує на думку про схожість з гуртами веселих скоморохів княжої доби. Темами колядок і щедрівок є землеробство і родина - її побут і добробут (інші теми займають відносно невелике місце: мотиви військово-мисливські, фантастично-казкові, любовні, біблійні). Усі ці пісні величального змісту співаються конкретно господареві, господині, парубкові, дівчині. Як рудимент прадавніх маґічних ритуалів, колядки і щедрівки закликали богів (язичницьке "Ой Даждьбоже!", трансформоване у "Ой дай Боже!") дати господареві (чи господині, парубкові, дівчині) доброго здоров'я і господарчих достатків (що у прадавні часи було аверсом і реверсом однієї медалі), пов'язаних з добрим урожаєм, сприятливими умовами обробітку землі, прибутків у господі (особливо худоби). Засобом художніх порівнянь, епітетів, метафор звеличується, вихваляється господар, члени його сім'ї, яким бажають доброї долі, здоров'я, любові, добрих шлюбів тощо. Співають цих пісень, переходячи в колядному гурті від хати до хати і ставши під вікном чи біля дверей. Після співу і віншувань після нього (як правило, у віршованій формі - так звана "поколядь") колядники отримують якусь винагороду (також залишок давніх маґічних обрядових дій). Окремі категорії щедрівок становлять пісні про Маланку і новорічна вистава-гра "Коза". Подекуди в Західній Україні збереглися й так звані риндзівки, що виконуються у час весняного рівнодення.

Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки . Колядки співають від 25 грудня до 7січня . Вони приурочувались до Різдва . А щедрівки – до Нового року (за старим стилем –14 січня).

Колядки –найдревніший фольклорний жанр. Вони бережуть у собі пам’ять старої родоплемінної доби і пов’язані з зимовим поворотом сонця на літо, яке називали святом Коляди. Святкували його 25 грудня (за старим стилем), коли ніч була найдовшою.Природа у цей час ніби завмирала. Вважалося, що сонце з’їдав злий Корочун-темне слов’янське божество.Богиня неба Коляда народжувала нове сонце-маленького Божича. Наші далекі предки намагалися захистити новонародженого. Вони виконували різні магічні дії, які стали основою народного свята Коляди. Донині колядники ходять із сонцесяйною "з“віздою", що символізує небесне світило. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір , будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі.Ці величальні пісні на честь народження нового Сонця стали називати колядами, або колядками.

З появою християнства, 25 грудня (за старим стилем) або 7 січня (за новим стилем) почали святкувати народження Ісуса Христа. Старовинний язичницький обряд був приурочений до одного з найбільших християнських свят –Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійно-християнськими образами. Вони завоювали таку ж популярність, як і старовинні колядки.

Різдвяні колядницькі ватаги під час обходів дворів вшановували всіх членів родини. Вони виконували величальні пісні господареві, господині, їхнім дітям, хлопцеві ,дівчині. Зичили їм щастя ,здоров”я. Якщо в родині

були діти ,що довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка.Якщо в оселі була дівчина ,то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

Бувай нам здоров, гречний молодче,

Гречний молодче, пане Василю!

Гой,здоров,здоров, та й не сам собов,

Та й не сам собов, та й з вітцем , з матков,

Та й з вітцем , з матков, та й з всев челядков.

Вінчуємо тебе щістім-здоров’їм,

Щістім-здоров”їм та й з цим Рождеством,

Та й з цим Рождеством, цим Новим Роком,

Цим Новим Роком, прибутком добрим,

Прибутком добрим та й віком довгим.

Дай же ж тобі , Боже, щісті-здоров’є,