/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Органи травлення, Детальна інформація

Тема: Органи травлення
Тип документу: Реферат
Предмет: Анатомія
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 1413
Скачати "Реферат на тему Органи травлення"
Сторінки 1   2   3   4   5  
Іннервація: гілки блукаючого нерва і симпатичного стовбура.

Тонка кишка поділяється на 3 відділи: 12-пала кишка (25 - 30 см);

порожня (2 - 2,5 метри) і клубова (2,5 - 3,5 метри). Діаметр тонкої кишки не перевищує 3 - 5 см. Стінка тонкої кишки побудована за стандартною схемою. Від інших частин трубки відрізняється напрямком складок слизової оболонки - тут вони циркулярні. Густина складок і їх висота найбільші у початкових відділах тонкої кишки. З наближенням до кінця клубової кишки кількість складок та їх висота зменшуються. Слизова оболонка тонкої кишки вкрита особливими виростами - ворсинками. Вони густо лежать одна біля одної.

Ворсинки - це орган всмоктування перетравленої їжі. Кожна ворсинка складається із пухкої сполучнотканинної основи, в якій розгалужені кровоносні капіляри (у них всмоктуються амінокислоти і вуглеводи) і початковий лімфатичний капіляр (у нього всмоктуються жири). У ворсинці є гладенькі м'язи, які допомагають відтіканню продуктів всмоктування. Поверхня слизової та ворсинок вкрита одношаровим циліндричним епітелієм з бокалоподібними клітинами. Поміж ворсинками вся слизова оболонка має численні трубчасті залози, які виробляють кишковий сік.

Крім того, в слизовій оболонці кишки є захисні пристосування, це поодинокі лімфоїдні вузли, розкидані по всій тонкій кишці, - невеличкі скупчення лімфоїдної тканини, в яких виробляються лімфоцити, що знищують бактерії. Існують і довгасті скупчення цих вузлів (1-3 см довжиною). Їхня довжина збігається з віссю кишки. Їх є всього 30-40 штук, і розташовані вони переважно в клубовій кишці, часом у невеликій кількості в порожній і ніколи не бувають у 12-палій. Ці скупчення називають пейєровими бляшками.

У м'язевій оболонці: зовнішній шар - поздовжній, внутрішній - циркулярний.

Серозною оболонкою тонка кишка вкрита з усіх боків, за винятком 12-палої кишки, яка вкрита серозною оболонкою лише зпереду.

12-пала кишка має, крім циркулярних складок, ще одну поздовжню складку, утворену проходженням тут під слизовою оболонкою двох проток - печінки і підшлункової залози. Складка закінчується сосочком, на поверхні якого і відкриваються ці протоки спільним отвором.

Кровопостачання: 12-пала - гілками шлунково-дванадцятипалої (гілка загальної печінкової, яка є гілкою великої нутряної) і верхньої брижової артерій (вісцеральна гілка черевної аорти). Порожня і клубова - верхня брижова артерія (непарна гілка черевної аорти).

Іннервація: Гілки черевного, печінкового (12-палої кишки) і верхнього брижового сплетень.

Товста кишка поділяється на сліпу з червеподібним відростком, висхідну ободову, поперечну ободову, низхідну ободову, сигмоподібну і пряму. Довжина усієї товстої кишки коливається від 1,5 до 2 м. Ширина сліпої досягає 7 см, поступово зменшується до 4 см у низхідної ободової кишки. Очеревиною різні частини товстої кишки вкриті неоднаково. Сліпа, поперечна і сигмоподібна вкриті нею з усіх боків (поперечна і сигмоподібна мають власні брижі). Висхідна і низхідна вкриті очеревиною лише з трьох боків; ззаду вони вкриті тонким шаром адвентиції.

Ободова товста кишка оточує всі петлі тонких кишок з боків і згори, наче якимось обідком, тому і називається ободовою кишкою (colon). Починається вона в межах заглибини крила правої клубової кістки і йде вгору до самої печінки. В клубовій заглибині в неї впадає кінець тонкої кишки, утворюючи клубово-ободову заслінку (або ілеоцекальний сфінктер). Особливість такого утвору забезпечує вільне проходження хімусу до товстої кишки і запобігає прониканню вмісту товстої кишки до тонкої.

Частина ободової кишки, що лежить нижче від місця з'єднання тонкої кишки з товстою, називається сліпою кишкою (coecum). Сліпа кишка має довжину у середньому 7 см. З медіального боку її дна від неї відходить тоненький червеподібний виросток, або апендикс (8 - 9 см довжиною, а діаметром не більше 1 см).

Та частина ободової кишки, що піднімається догори, називається висхідною ободовою кишкою (colon ascendens). Дійшовши до печінки, вона робить вигин і йде впоперек з правого боку до лівого, оточуючи петлі тонких кишок згори. Це поперечна ободова (colon transversum). Дійшовши до селезінки і торкаючись її, поперечна ободова кишка робить новий вигин і йде донизу. Це низхідна ободова кишка (colon descendes). Вона доходить до лівої клубової заглибини і переходить безпосередньо в s-подібну сигмоподібну кишку (colon sigmoideum; має власну брижу, якою підвішена до лівої клубової ями), вигин якої нагадує часом вигин літери s. Вона займає всю клубову заглибину і частково розміщується в малому тазі. На рівні 3-го крижового хребця s-подібна кишка переходить у пряму (rectum), яка закінчується відхідником (anus).

Стінка товстої кишки складається з таких самих оболонок, як і стінка тонкої, але має важливі особливості, що відрізняють її від тонкої кишки як ззовні, так і з внутрішнього боку.

Три особливості має товста кишка ззовні. По-перше, поздовжній шар

її м'язової оболонки нерівномірний по всій стінці кишки, а зібраний у три пасма (taenia coli), що проходять на певній відстані одне від одного. Переходячи на пряму кишку, ці стрічки ширшають, зближуються між собою і знову вкривають пряму кишку суцільним шаром. По-друге, оскільки стрічки коротші за товсту кишку, вони збирають її на зразок кисета, і тому на поверхні кишки утворюються випини (haustra). Випини розділені між собою поперечними борознами, яким на слизовій оболонці відповідають півмісяцеві складки. По-третє, наявність жирових відростків. Це часом досить довгі випини серозної оболонки, в яких міститься жир. На тонких кишках таких відростків не буває.

Слизова оболонка товстої кишки відрізняється насамперед відсутністю ворсинок. Тому вона має гладенький вигляд. Крім того впадають в очі заглибини, що відповідають випинам на зовнішній поверхні кишки, розділені півмісяцевими складками, які йдуть не циркулярно, як складки тонкої кишки, а займають кожна приблизно третину внутрішньої поверхні між місцем проходження двох сусідніх м'язових складок.

Епітелій, що вкриває слизову оболонку, одношаровий циліндричний, в ньому є велика кількість бокалоподібних клітин. Маленьких трубчастих

залоз багато. Є у великій кількості окремі лімфоїдні вузлики, а пейєрових бляшок не буває.

Пряма кишка має згини у передньо-задньому напрямку. Верхній згин - крижовий, відповідає вигину крижу, до передньої поверхні якого прилягає пряма кишка. Другий вигин - промежини. Верхній відділ прямої кишки до низу розширюється, утворюючи ампулу. Кінцевий відділ називається задньопрохідним каналом. Він проходить крізь тазове дно і закінчується анусом.

Слизова оболонка прямої кишки утворює у верхньому відділі поперечні складки. У нижньому є поздовжні складки (їх 8-10); це прямокишечні стовпи (колони), між якими є пазухи.

Відхідникова частина прямої кишки має два сфінктери - внутрішній і зовнішній. Внутрішній (гладенькі м'язи) є потовщенням циркулярного м'язового шару кишки. Він розташований вище від зовнішнього. Зовнішній побудований смугастою тканиною і є вольовим сфінктером.

Кровопостачання сліпої, ободової і верхньої третини прямої кишки

здійснюється від гілок верхньої і брижової артерій. Нижні дві третини прямої кишки отримують кров від внутрішньої клубової і серединної крижової артерій.

Іннервація: гілки верхнього і нижнього брижових нервів (ободова кишка), гілки прямокишкового нервового сплетення (пряма кишка), тазові нутряні нерви (сигмоподібна і пряма кишки).

З кишковим трактом, а саме з 12-палою кишкою, зв'язані найбільші залози організму людини - печінка і підшлункова залоза.

Печінка у людини важить близько 1,5 кг. Маса печінки дорослої людини складає 1/36 маси тіла. У новонародженого - 1/20. Клітини печінки виділяють жовч. Це орган травлення, обміну речовин, бар'єрний орган. У ембріональному періоді кровотвірний орган.

Розташована печінка під правою половиною купола діафрагми, частково переходить за середню лінію тіла і займає над шлунком невелику частину лівої половини купола діафрагми. Нижня межа правого краю печінки розташовується на рівні 10-го міжребер'я. Спереду печінка іде по реберній дузі і не виступає за ребра. Найвища точка печінки знаходиться у 4-му міжреберному проміжку по правій середньоключичній лінії.

Печінка вкрита (за винятком її задньої поверхні) серозною оболонкою, яка з неї переходить на діафрагму, утворюючи сагітальну серпоподібну зв'язку (дублікатура очеревини). Цією зв'язкою печінка по верхній поверхні поділяється на праву (більша) і ліву частки. На нижній поверхні печінки йдуть у сагітальному напрямі дві поздовжні борозни, або ями - права і ліва. Ліва сагітальна борозна йде впоперек усієї печінки, повторюючи серпоподібну зв'язку на нижній поверхні печінки і відділяє ліву частку печінки від правої. У передньому відділі лівої нижньої борозни розташована кругла зв'язка печінки, яка є залишком зарослої пупкової вени зародка. В задній її частині є залишок зародкової венозної протоки (у плоду це була протока, яка сполучала пупочну вену з нижньою порожнистою веною).

Сторінки 1   2   3   4   5  
Коментарі до даного документу
Додати коментар