Захист прав підприємців як субєктів оподаткування, Детальна інформація

Основним законодавчим документом, що регламентує діяльність податкових органів, є Закон України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ, зі змінами і доповненнями, у якому визначені функції податкової служби, принципи її роботи, права та обов'язки як податківців, так і платників податків.

Функції, покладені на податкові органи, викладені в ст.10 даного закону. Для їх реалізації податкові органи наділені досить широкими повноваженнями, що закріплені в статті 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні». Відповідно до цієї статті податковим органам надане право:

1. Здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, і в громадян перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів незалежно від способу надання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків, інших платежів у бюджет, внесків у державні цільові фонди, наявності посвідчень про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у писемній формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок. Перевіряти в посадових осіб і громадян документи, що засвідчують особу, при проведенні перевірок за питаннями оподатковування; викликати посадових осіб і громадян для дачі пояснень з питань нарахування і сплати податків, інших платежів у бюджет, внесків у державні цільові фонди, а також проводити перевірки вірогідності інформації, отриманої для занесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків і інших обов'язкових платежів.

Орган державної податкової служби може запрошувати громадян, у тому числі громадян – суб'єктів підприємницької діяльності для перевірки правильності нарахування і своєчасності сплати ними податків, та інших платежів. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються громадянам рекомендованими листами, у яких указуються підстави виклику, дата і година, на яку викликається громадянин.

2. Одержувати безкоштовно від підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки й інші фінансово-кредитні установи, і громадян відомості, довідки про діяльність, отримані доходи, витрати підприємств, що перевіряються; установ, організацій незалежно від форм власності і громадян, про відкриті, закриті розрахункові, валютні й інші рахунки, інформацію про наявність чи обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлений термін валютного виторгу від суб'єктів підприємницької діяльності, і іншу інформацію, пов'язану з нарахуванням і сплатою податків, інших платежів у бюджет, внесків у державні цільові фонди. Входити в будь-які інформаційні системи, зокрема, комп'ютерні, для встановлення об'єкта оподатковування.

Крім того, представники податкових органів можуть одержувати безкоштовно необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників податків і інших обов'язкових платежів від підприємств, установ, організацій усіх форм власності, включаючи Національний банк України і його установи, комерційні банки, і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків та інших обов'язкових платежів, від органів, уповноважених здійснювати державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, від органів внутрішніх справ – про громадян прибулих на проживання у відповідний населений пункт чи вибулих з нього, від органів реєстрації актів громадянського стану – про померлих громадян; а також одержувати безкоштовно від митних органів щомісяця звітні дані про ввіз на митну територію України імпортних товарів і сплачених при цьому податків, інших платежів і інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, і від органів статистики – дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

3. Обстежувати будь-які виробничі, складські, торгові й інші приміщення підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, і громадян, що використовуються для одержання доходів чи зв'язані з утримуванням об'єктів оподатковування, незалежно від місця їхнього розташування.

У випадку відмовлення керівників підприємств, установ, організацій і громадян допустити посадових осіб державної податкової інспекції до обстеження зазначених приміщень, непредставлення документів про отримані доходи і витрати державні податкові інспекції мають право визначити оподатковуваний доход (прибуток) таких підприємств, установ, організацій і громадян не на підставі документів, що свідчать про отримані ними доходи, а з урахуванням оподатковування осіб, що займаються аналогічною діяльністю.

4. Вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій а також від громадян, що перевіряються, усунення виявлених порушень законодавства про податки, інші платежі в бюджет, внесках у державні цільові фонди і законодавства про підприємницьку діяльність, і контролювати їхнє виконання, а також припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами державних податкових органів.

5. Зупиняти операції підприємств, установ, організацій і громадян по розрахункових, валютних і інших рахунках в установах Національного банку України, комерційних банках, інших кредитно-фінансових установах у випадку:

а) відмовлення в проведенні документальної перевірки чи недопущення працівників державних податкових інспекцій для обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утримуванням інших об'єктів оподатковування;

б) непредставлення (або відмовлення представити) державним податковим органам і їх посадовим особам бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій, розрахунків і інших документів, зв'язаних з нарахуванням і сплатою податків, інших платежів у бюджет, внесків у державні цільові фонди;

в) непред'явлення посвідчень про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення;

г) відсутності обліку об'єктів оподатковування.

6. Вилучати у підприємств, установ, організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподатковування, несплату податків, інших платежів у бюджети, внесків у державні цільові фонди, а в громадян підприємців, що порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, - реєстраційні посвідчення чи спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи.

7. Застосовувати до підприємців, установам організаціям і громадянам фінансові санкції.

8. Стягувати з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і результатів фінансово-господарської діяльності в безперечному порядку в бюджети і державні цільові фонди донараховані за результатами перевірок суми податків, інших платежів, внесків, суми податкової недоїмки по іншим платежам, внескам, а також суми штрафів та інших санкцій. З громадян таке стягнення відбувається за рішенням суду чи по виконавчих листах нотаріусів.

9. Надавати в межах своїх повноважень відстрочки і розстрочки сплати податків, інших платежів на умовах податкового кредиту з урахуванням фінансового стану платника податків, а також приймати рішення в процедурах санкції про списання і (чи) відстрочки (розстрочки) сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом» у редакції від 30.06.99 р. № 784-XIV .

10. За несвоєчасне виконання установами банків і інших фінансово-кредитних установ розпоряджень державних податкових органів про безперечне стягнення податків, інших платежів і внесків, а також доручень підприємств установ, організацій і громадян на сплату податків, інших платежів у бюджети, внесків у державні цільові фонди стягувати з установ банків, інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у розмірах, установлених законодавством по цим видам платежів.

11. Накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, і громадян, у випадках передбачених законодавством.

12. Користуватися безперешкодно в службових цілях засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності.

13. У випадку виявлення зловживань при здійсненні контролю за надходженням валютного виторгу, проведенням розрахунків з покупцями з використанням розрахунково-касових книг, а також за дотриманням лімітів готівки в касі і її використанні для розрахунків за товари, роботи і послуги, давати доручення органам державної контрольно-ревизийной служби на проведення ревізій.

14. Вимагати від керівників підприємств і організацій, що перевіряються проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, засобів і розрахунків; у разі потреби опечатувати каси, касові приміщення, склади й архіви.

15. Надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків і інших обов'язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

16. Матеріально і морально заохочувати громадян, що допомагають в боротьбі з порушеннями податкового законодавства.

Незважаючи на всю просторість прав податкової служби необхідно мати на увазі, що проведення будь-якої контролюючої діяльності при всьому достатку дозволених форм і методів її здійснення повинну переслідувати мету, для якої ця служба була створена. Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» на податкові органи головним чином покладений обов'язок контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати в бюджет, державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У противному випадку можна порушувати питання про перевищення повноважень посадової особи чи органа, що здійснює перевірку, що передбачено статтею 166 Кримінального кодексу України і карається позбавленням волі на термін від двох до п'яти років виправних робіт чи на термін до двох років, з позбавленням права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю терміном до трьох років, а перевищення посадових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї чи ображаючими особисте достоїнство потерпілого діями, терміном від трьох до восьми років з позбавленням права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю на термін до п'яти років.

Права, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 13, 15, 16, надаються тільки начальникам податкових органів та їхнім заступникам.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» посадові особи державних податкових інспекцій зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на державні податкові органи функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

За невиконання чи неналежне виконання посадовими особами державних податкових інспекцій своїх обов'язків вони залучаються до дисциплінарної, адміністративної, карної і матеріальної відповідальності відповідно до діючого законодавства. Саме тому працівникам податкових служб не можна забувати про статтю № 167 Кримінального кодексу України, де зазначено, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне відношення до них, що заподіяло істотну шкоду державним та суспільним інтересам чи охоронюваним законом правам і інтересам окремих фізичних і юридичних осіб, - карається позбавленням волі на термін до трьох років, чи виправними роботами на термін до двох років, чи штрафом від п'яти до п'ятнадцяти не оподатковуваних податком мінімальних доходів громадян з позбавленням права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю на термін до трьох років, а також дії, що спричинили важкі наслідки, - позбавленням волі на термін від двох до п'яти років з позбавленням права займати визначені посади чи займатися визначеною діяльністю на термін до п'яти років і штрафом від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти не оподатковуваних податком мінімальних доходів громадян чи без нього.