Автобіографія (соціологічний аналіз), Детальна інформація

Поняття конформізму часто зіставляється з поняттям нонконформізму – пасивна життєва позиція особистості.

Що стосується моєї життєвої позиції, то вона носила активний характер. Її формувння припадає на роки моєї юності. На той час я вже була досить розвинуиою особистістю як в психічному, так і в соціальному плані. Я читала багато книжок переважно психологічного та філософського характеру, захоплювалась класикою, часто дискутувала з мамою на різні теми. Крім того юність, це період, коли виникає почуття власної неповторності, індивідуальності, в негативному варіанті виникає протилежне – дифузне “я”, рольова та особистісна невизначеність. Типовими для цієї фази є також “програвання ролей”, коли молода людина не обирає ролі остаточно, а начебто приміряє їх до себе.

Саме в цей час пераді мною постала проблема професіонального самовизначення. Але, як зазначає І. С.Кон, самовизначення є одночасно і самообмеженням. Школяр в пофесійному відношенні ще ніхто, «чиста потенція». Він може бути і слюсарем, і лікарем, і космонавтом. Вибір спеціальності робить людину чимось визначеним, він отримує певну сферу діяльності, в якій предметно реалізуються його сили і здібності. Але це, разом з тим, означає відмову від багатьох інших діяльності. І хоча це природно, зробити відповідальний і самообмежуючий вибір зовсім нелегко.

Професійне самовизначення сьогодні – баготомірний процес, який можна розглядати під різними кутами зору. По-перше, як процес прийняття рішень, посередництвом яких індивід формує і оптимізує баланс своїх нахилів, з одного боку, і потреб існуючої системи суспільного поділу праці – з іншого. По-друге, як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. Ці підходи підкреслюють різні сторони справи, але є разом з тим взаємодоповнюючими. В віковій психології професійне само визначення звичайно поділяють на ряд етапів:

Дитяча гра, в ході якої дитина примірює на себе різні професійні ролі і “програє” окремі елементи пов’язаної з ними поведінки.

Підліткова фантазія, коли підліток баче себе в мріях представником тієї чи іншої привабливої для нього професії.

Попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються і оцінюються спочатку з точки зору інтересів підлітка, потім – з точки зору його здібностей і, нарешті, з точки зору його системи цінностей. Звичайно, інтереси, здібності і цінності виявляються на будь-якій стадії вибору. Але ціннісні аспекти, суспільні чи особисті, як більш узагальнені, визрівають і усвідомлюються пізніше, ніж інтереси і здібності, диференціація і консолідація яких відбувається паралельно і взаємопов’язано. Інтерес до предмета стимулює школяра більше займатися ним, це розвиває його здібності; а виявлені здібності, збілшуючи успішність діяльності і приносячи визнання оточуючих, в свою чергу, підкриплює інтерес.

Практичне прийняття рішення, власне вибір професії, включає в себе два головних компонента:

( визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, об’єму та тривалості необхідної підготовки до неї;

( вибір конкретної спеціальності.

Власне кажучи, послідовність цих двох виборів може бути різною, хоча орієнтація на вступ до вузу, як правило, формується значно раніше, ніж визріває вибір конкретної спеціальності.

Так було і в мене. Те, що я буду вступати до вузу я вирішила ще в дев’ятому класі, і навіть знала, що це буде університет ім. Т.Шевченка (певною мірою тому, що там свого часу навчалась моя мама), але вибір спеціальності зробила лише наприкінці одинадцятого. Хоча я закінчила школу з золотою медаллю, але довгий час не могла вирішити яку ж спеціальниість мені вибрати, тому що розуміла, що лише займаючись “сродною працею” я зможу реалізувати себе в повній мірі, адже проблема самореалізації була для мене дуже важливою. Про факультет соціології та психології я дізналась з інтерв’ю з В.І.Воловичем в газеті “Освіта”. Так як мене цікавили люди, їх характери, а також взаємовідносини між ними в суспільстві, то я вирішила поступати саме на цей факультет.

Отже, не останню роль у виборі моєї спеціальності відіграли засоби масової інформації, які у сучасному суспільстві мають дуже велике значення. Засоби масової інформації (ЗМІ) – це засоби комунікації: газети, журнали, телебачення, радіо, кіно та інші форми, що працюють на масові аудиторії. Найважливішими формами перших мас медіа були газети. Вони зберігають своє значення й досі, однак доповнюються й іншими, сучаснішими сасобами, особливо радіо й телебачення. Вплив мас медіа на нове життя значний. Вони служать не тільки для розваг, а й надають нам і самі формують багато інформації, якою ми користуємось в повсякденному житті.

Перелік різних теорій мас медіа значно зріс. На переконання Ініса та МакЛуана, засоби інформації більше впливають на суспільство тим, як вони інформують, ніж тим, про що вони нас інформують. Говорячи словами МакЛуана “посередником є повідомлення”. Наприклад, телебачення впливає на поведінку й цінності людей тому, що воно відрізняється від природи інших мас медіа, скажімо газет чи книжок. Сьогоднішнє розуміння того, що ми живемо в одному світі, значною мірою є результат міжнародного масштабу ЗМІ. Світовий інформаційний порядок – міжнародна система виробництва, розподілу та споживання іформаційних благ – став реальністю. За умов провідного ставлення індустріальних країн у світовому інформаційному порядку багато людей вважає, що на країни “третього світу” чекає нова форма інформаційного ймпералізму.

Таким чином, я вирішила поступати на факультет соціології та психології. Перший рік виявся невдалим, я не змогла набрати необхідної кількості балів. Проте, головною рисою мого характеру завжди була впертість, і тому я вирішила поступати до тих пір, доки не доб’юся свого. Розуміючи малоефективність самостійної підготовки, я пішла на підготовчі курси того ж університету. Після року кропіткої праці мені пощастило – я виявилась в числі тих хто успішно склав випускні іспити з підготовчого факультету, які на той час були вступними на факультет.

Отже, я стала студенткою Київського університету. Проте, це лише перша сходинка на шляху до професіонального самовизначення. Новий статус, нова соціальна група – все це сприяє новим змінам у моїй свідомості, подальшому моєму розвитку як особистості, накладає нові обов’язки та ставить інші, більш складні, завдання. І якими будуть шляхи їх вирішення залежить лише від мене, від того чи сформувались в моєму характері необхідні для цьго риси і чи сформуються риси, яких не вистачає. Адже, як казав Протагор: “Пізнай себе, і ти пізнаєш весь світ”.

Список використаної літератури.

Вебер М. Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990 г.

Вебер М. Избранное. Образ общества – М.: Юрист, 1994 г.

Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології – К.: Либідь, 1993 г.

Кон И.С. Социология личности – М.: Издательство политической литературы, 1967 г.

Кон И.С. Открытие “Я” – М.: Издательство политической литературы, 1978 г.

Кон И.С. Дружба – М.: Издательсво политической литературы, 1987 г.

Кон И.С. Психология ранней юности – М.: Издательсво политической литературы – М.: Издательство политической литературы, 1989 г.

Гідденс Е. Соціологія – К.: Основи, 1999 р.

Соціологія / За заг. редакцією проф.Макєєва - К.: Українська енциклопедія, 1999 р.

Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Навчальний посібник – К.: Тандем, 1996 р.

Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології: Навчальний посібник – К.: Наукова думка, 1995 р.

Соціологія: Короткий енциклопедичний словник / За заг. ред. В.І. Воловича – К.: Український центр духовної культури, 1998

Соціологія / За заг. ред. В.І. Городяненка – К., 1999 р.