Феномен–організована злочинність, Детальна інформація

6) дотримання злочинною організацією своїх основних принципів (безперечна лояльність всіх членів, заборона на різноманітні злочинні дії без наказу керівництва);

7) грунтування своєї діяльності на нейтралізації державного кримінального переслідування, яка досягається шляхом ізольованості керівної ланки від виконавців, а також в результаті систематичного підкупу представників влади [8].

Таким чином, організовану злочинність, на нашу думку, можна визначити як сукупність передбачених кримінальним законом суспільно небезпечних діянь, які вчиняються учасниками організованих груп на певній території чи у сфері діяльності, з метою отримання максимального прибутку чи іншої зацікавленості з мінімальним ризиком до викриття.

Зазначене визначення не є остаточним і безперечним, а є лише спробою узагальнення існуючих думок стосовно цього соціального явища.

Безперечно те, що стрижневою категорією організованої злочинності є організована група, тобто стійке об’єднання двох або більше осіб, які спеціально зорганізувалися для спільної злочинної діяльності.

Характерними ознаками такої групи можуть бути:

розробка (хоча б у загальних рисах) і схвалення учасниками групи плану злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину;

розподіл ролей;

наявність організатора (керівника) групи;

прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і за допомогою сторонніх осіб (у тому числі й підкупом хабарами службових осіб);

вербування нових членів;

наявність правил поведінки;

наявність матеріальної бази – транспорту, приміщень, сховищ, коштів тощо [9].

Однак виникають спірні питання, по-перше, відносно корумпованих зв’язків, по-друге, – стосовно кількісної характеристики організованої групи.

За висновками деяких науковців, організовані злочинні угруповання не можуть існувати без корупції представників державних, господарських, контролюючих органів HYPERLINK \l "джу1" джу1 . Інші стверджують, що зв’язки злочинних груп з державними службовцями не є обов’язковою ознакою організованої злочинності, вони характеризують лише її вищий рівень – злочинну організацію мафіозного типу, яка має економічне або терористичне спрямування.

Ми поділяємо і підтримуємо думку останніх. Наявність або відсутність корумпованих зв’язків організованої злочинної групи обумовлюється передусім ступенем зорганізованості групи, напрямом і сферою протиправної діяльності. Особливо яскраво це простежується, у злочинній діяльності організованих груп рекетирського, бандитського та іншого корисливого насильницького спрямування, у протиправній діяльності представників наркобізнесу і т.ін.

Що стосується кількісної характеристики організованої групи, то важко погодитися з висновками, що навіть починаючи з тріади, виникає групова психологія і структурування групи [10]. Структурування, таким чином, виникає лише в групі із трьох осіб, але ж групова психологія формується вже там, де більше однієї особи. Крім того, якщо в основу кількісної характеристики організованої групи покласти тріаду її учасників, то поза увагою кримінально-правового впливу залишаться малочисельні злочинні групи розбійників і бандитів, найманих вбивць і т.ін. Тим більше, що про побоювання у разі концентрації уваги на складних формах організованої злочинності ведуть розмову і самі автори зазначених пропозицій HYPERLINK \l "джу10" . . Тому, на нашу думку, в основі кількісної характеристики організованої групи мають лежати критерії ступеня і рівнів її зорганізованості, направленості та сфери протиправної діяльності. Що, до речі, може стати основою законодавчого закріплення понять: – “група осіб”, “група осіб за попередньою домовленістю”, “організована група”, “злочинна організація”, “співтовариство мафіозного типу”.

Характерними рисами організованої злочинності в Україні є:

заняття протиправною діяльністю на високому професійному рівні, на постійній основі, у вигляді промислу, при ретельному її плануванні;

концентрація, монополізація і спеціалізація окремих видів протиправної діяльності залежно від засобу і джерела одержання незаконного прибутку у певній галузі господарства, виробництва, управління або регіону;

сувора дисципліна, яка підтримується жорсткою структурною субординацією, централізацією влади в руках кількох людей – керівної “еліти”, або “авторитетної” особи;

наявність у більшості випадків корумпованих зв’язків із політико-управлінськими структурами, державними відомствами, у тому числі і з правоохоронними органами;

високий рівень латентності (прихованості) і конспірації, створення системи безпеки з метою забезпечення життєдіяльності співтовариства і грошового резерву для підкупу представників влади;

широке використання наукових досягнень у кримінальних цілях, сучасних технічних засобів для підслуховування й відеозапису та наявність парку автотранспорту;

зрощування корисливо-насильницької злочинності з кримінальними діяннями, що вчиняються у сфері “тіньової” економіки;

встановлення тісних зв’язків із зовнішньоекономічними структурами, зарубіжним кримінальним світом;

політизація організованої злочинності, її прагнення активно втручатися в хід соціально-економічних реформ, спроби нав’язати суспільству свою систему цінностей.

Невтішною є і статистична інформація організованої злочинності. Відмічаючи в цілому зниження у 1999 році на 2,1% рівня групової злочинності, не можна не помітити негативної тенденції у бік зростання кількості злочинів, що вчиняються організованими групами. У 1999 році було виявлено на 0,8% більше (1166 проти 1157) організованих злочинних угруповань, а кількість злочинів, які вони вчинили зросла на 0,4% (9307 проти 9273). Зросла на 8,7% кількість фактів бандитизму, на 3,1% – розбійних нападів, на 47,2% – вимагательств [11]. Особливе непокоєння викликає злочинна діяльність озброєних організованих угруповань корисливо насильницького спрямування. Так, якщо у 1993 році виявлених фактів бандитизму в Україні було лише шість, то вже у 1997 році – 90, а у 1999 – 100. Відзначається погіршення соціальних характеристик учасників озброєних організованих угруповань. Серед них збільшується кількість осіб, які не займаються суспільно корисною працею (від 42 до 71%). Випереджаючи чоловічу, зростає жіноча злочинність (від 3 до 9%) [12].

Нині набула поширення діяльність угруповань, що займаються наркобізнесом, контрабандою, розбоями на автомобільних дорогах, крадіжками і перепродажем дорогих легкових автомобілів, пограбуванням вантажного транспорту, призначеного для міжнародних перевезень, насильницьким вимагательством майна, фіктивним підприємництвом, незаконними угодами з валютою, торгівлею зброєю і т.ін. Предметом протиправного зазіхання є гроші, цінні папери, коштовності, автомашини, комп’ютерна техніка, предмети масового попиту.

Лише у 1999 році в учасників організованих злочинних угруповань було вилучено 340 одиниць вогнепальної зброї, 223 автомобіля та 344,9 кг наркотичних засобів [13].