Як провадиться перерахунок податку з доходів, Детальна інформація

TH

„

TH

При перерахунку доходу з метою застосування ПСП за звітний податковий період за три місяці роботи при сукупній зарплаті 1550 грн. (450 + 500 + 600) середня зарплата становитиме 516,67 грн. (1550 : 3). Платник податків втрачає право на застосування ПСП, оскільки дохід у вигляді заробітної плати перевищив установлену Законом межу 510 грн. Отже, за цей звітний податковий період ПСП застосовуватися не повинна. Для проведення її перерахунку із загальної суми нарахованої заробітної плати (1550 грн.) з метою оподаткування провадяться утримання до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування 46,50 грн. (31 + 7,75 + 7,75). Сума податку за ставкою 13 % складе 195,46 грн. [(1550 – 46,50) х 0,13].

Таким чином, сума недоплати податку за звітний період складе 15,99 грн. (195,46 – 179,47). Така недоплата повинна бути стягнута працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного податком доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, тобто березень. Сума податку в такому разі складе за березень не 75,66 грн., а 91,65 грн. (75,66 + 15,99), а при недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних податком доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Сума нарахованої зарплати за квітень склала 50 грн. Платнику податків виплачується також компенсація за невикористану відпустку в розмірі 350 грн. ПСП не надається в місяці звільнення незалежно від розміру нарахованої зарплати, як того вимагає п. 4 постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги» від 26.12.2003 р. № 2035.

Таким чином, сума утриманого податку за ставкою 13 % у квітні 2004 року становитиме 50,44 грн. [(350 + 50) – 8 – 2 – 2].

Отже, якщо суму перерахованого податку за три місяці (у нашому випадку – це 15,99 грн.) не було доутримано в березні, її необхідно з податком за квітень у розмірі 50,44 грн. утримати з доходу платника податків. Отже, загальна сума податку становитиме вже 66,43 грн.

Як має погашатися недоплата щодо податку?

В абзаці другому пп. 6.5.3 Закону законодавець установив, що якщо в результаті проведення остаточного розрахунку з платником податку, котрий припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податків за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за результатами звітного податкового року. Слід зауважити, що цей абзац є суперечливим, і ось чому.

Відповідно до п. 1.7 Закону до поняття «звітний податковий період» входить проміжок часу, що починається з першого календарного дня першого місяця такого періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються. Таким чином, важко зрозуміти, що ж входить до поняття «останній звітний період», якщо врахувати, що у визначенні звітного періоду закладено «принцип наростання». Приймемо, що останнім звітним періодом є останній місяць роботи платника податків, тобто квітень 2004 року. Цим же пунктом передбачено, що якщо фізична особа вперше одержує оподатковувані доходи в середині податкового періоду, то перший податковий період починається з дня отримання таких доходів.

Якщо ж платник податку вмирає, визнається судом безвісти відсутнім або втрачає статус резидента (за відсутності податкових зобов’язань як нерезидента згідно із Законом), останнім податковим періодом вважається період, що закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення судового рішення або втрата статусу резидента.

На практиці це виглядатиме таким чином:

Приклад 2. Приймемо дані прикладу 1 стосовно суми доходів, виплачених платнику податків у I кварталі 2004 року, і суми податку, утриманого при таких виплатах. За два дні квітня 2004 року сума нарахованої зарплати становитиме 50 грн. Працедавець визначив, що платник податків, використавши відпускні за період з травня 2003 року по травень 2004 року, залишається винен у сумі 100 грн.

Таким чином, платник податків зобов’язаний буде при звільненні повернути до каси працедавця суму боргу щодо зарплати 50 грн. (100 – 50), а суму перерахованого податку 15,99 грн. (якщо дотримуватися вимоги пп. 6.5.3 Закону) як непогашену частину недоплати податку включити до складу податкового зобов’язання платника податку за результатами звітного податкового року. У цьому і полягає суперечність.

Оскільки відповідно до пп. 8.1.1 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе згідно з пп. 16.3.5 Закону юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Згідно з пп. 8.1.3 Закону платник податків зобов’язаний самостійно включити суму доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і подати річну декларацію щодо цього податку лише в тому випадку, якщо відповідно до норм цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутку) не підлягають оподаткуванню при їх обчисленні або виплаті.

Ураховуючи вищевикладене, для уникнення відповідальності працедавцю можна порекомендувати при звільненні платника податків зобов’язати внести суму недоплати до каси підприємства з метою перерахування до бюджету.

Iрина Єгян

Начальник відділу громадських зв’язків і масово-роз’яснювальної роботи ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя

«Бухгалтерський тиждень», 5 квітня 2004 р., № 14 (118), с. 13

Дата підготовки 05.04.2004

Газета «Бухгалтерський тиждень»

____________

ЛІГАБізнесІнформ

українська Мережа ділової інформації

www.liga.net