Предмет злочигу, Детальна інформація

Відмічені обставини викликають необхідність визначити предмет злочину та всебічно його дослідити. В юридичній літературі він визначається по-різному. Найбільш розповсюдженим є погляд на предмет як на річ ,в зв’язку з якою чи з приводу якої скоюється злочин. При цьому прихильники такої точки зору позначають, що злочин завдає шкоди не предмету, а об’єкту.

Інші автори предметом визнають ті речі матеріального світу, шляхом впливу на які суб’єкт завдає шкоди об’єкту злочину. Деякі автори висловлюються проти розмежування об’єкта і предмета, мотивуючи свою позицію тотожністю понять “об’єкт” і “предмет” та відсутністю практичного значення такого розмежування. Никифоров Б.С., наприклад, відмічав, що “проблема преступления в ее нынешнем виде, по существу, снимается, потому что устраняется необходимость в самостоятельном исследовании предмета преступления как явления, лежащего за пределами объекта и ведущего самостоятельное по отношению к нему существование”4.

Навряд чи можна погодитись з таким загальним твердженням, тому що объектом злочину є суспільні відносини. Предмет як матеріальна річ не є тотожний суспільним відносинам. Він лише - якість, сторона, або точніше, сукупність якостей сторін об’єкта, через які ці суспільні відносини виявляються, і в цієї якості виступає їх частина.

Матеріальні суспільні відносини завжди пов’язані з речами і проявляються як певні матеріальні об’єкти (речі), без них такі відносини неможливі.

Матеріальний об’єкт, річ є системою певної кількості якостей, в яких проявляються суспільні відносини і тому він невід’ємний від них, як і суспільні відносини невід’ємні від матеріального об’єкта, в якому вони проявляються. З цього випливає, що відпадає необхідність в відділені і самостійному дослідженні предмета злочину. Пізнання предмета, явища як раз передбачає пізнання цілого по частинах.

Визнання суспільних відносин об’єктом злочину передбачає і викликає необхідність виявлення та дослідження всіх їх ознак, якостей та особливостей. Як неможливо з’ясувати суб’єктивну сторону злочину без її ознак (вини, мотиву, цілі), так неможливо з’ясувати і об’єкт, якщо не виявити систему його якостей та їх взаємозв’язок.

Виділення та дослідження предмета пропонується проводити не замість об’єкта, а поряд з ними і як раз з метою більш глибокого і повного вивчення об’єкта. Предмет злочину немає необхідності створювати. Він існує , як явище, об’єктивно. Його необхідно тільки всебічно дослідити, визначити, виявити його роль і значення для теорії та практики.

На думку Піонтковського А.А.- надмірне захоплення в кримінально-правовій літературі проблемою розмежування об’єкта і предмета спричинило послаблення уваги до теоретичної розробки суттєвих питань вчення про об’єкт злочину5.

Насправді можна говорити лише про недостатню увагу до предмета злочину, а не про захоплення ним. Крім того, дослідження проблеми предмета саме і є шляхом до виявлення його зв’язку з об’єктом їх співвідношення.

Найбільш загальною об’єктивною ознакою злочинного діяння є його зовнішній прояв, ті зміни в навколишньому світі, які воно викликає. Але викликані вони можуть бути тільки шляхом впливу на реальні матеріальні об’єкти і предмети, речі, живі істоти.

Для більш глибокого з'ясування впливу, необхідно достатньо повно виявити той матеріальний об’єкт, котрий піддався впливу при скоєнні злочину. Правильно виразити та пояснити будь-яке явище можливо тільки шляхом розкриття його якостей та зв’язків з іншими явищами. В повній мірі це стосується і предмета злочину. Не можна визнати предметом злочину такі явища реальної дійсності, на які вплив не може бути вчинено прямо та безпосередньо. Наприклад, дії процеси та інші ідеальні речі. Разом з тим необхідно виділити і іншу сторону предмета - його зв’язок з об’єктом злочину (суспільними відносинами). Ця друга соціальна сторона має більш важливе значення для з'ясування його сутності, ролі та місця в кримінально-правовій науці та практиці. У такому розумінні предмет злочину неважко виявити у більшості злочинів проти особи, власності, порядку управління, проти громадської безпеки і деяких інших. Разом з тим існує значна кількість злочинів, які не мають предмета впливу і які умовно можна назвати безпредметними. Безпредметними є, головним чином, ті злочини, які вчинюються шляхом бездіяльності (невиконання покладеного на суб’єкта громадського обов’язку) і деякими іншими видами порушення правил. Ті злочини, які мають предмет посягання (предметні), можуть бути скоєні тільки шляхом впливу на цей предмет. Не можна скоїти предметний злочин, ні на що і ні на кого не впливаючи. Скільки б суб’єкт не бажав настання певної шкоди, ця шкода не настане без відповідного впливу на матеріальний предмет - субстрат суспільних відносин.

Для поняття сутності предмета злочину і відмежування його від об’єкта необхідно вказати на відмінності в особливостях і характері шкоди, скоєної в сфері злочину і пошкодження предмета. Суспільні відносини як об’єкт злочинного посягання у своєму індивідуальному прояві можуть бути пошкоджені у його змісті чи ліквідовані зовсім. Тільки у цьому розумінні і можна про скоєння шкоди об’єкту. Оскільки об’єкт злочину - це суспільні відносини, вони можуть бути порушені чи знищені. Не змінює сутності справи той факт, що порушені суспільні відносини в багатьох випадках поновлюється і скоєна злочином майнова шкода відшкодовується. При скоєнні інших злочинів, таких як вбивство, образа і інші злочини проти особи, а також при скоєнні деяких злочинів проти порядку управління порушені суспільні відносини не можуть бути відновлені, І вчинену цими діяннями шкоду відшкодувати неможливо. Особливості предмета злочину, навпаки, полягають в тому, що злочин у більшості випадків шкоди предмету злочину не заподіює. Наприклад, при крадіжці майна викрадена річ не зазнає ніякої шкоди і продовжує виконувати своє суспільне призначення, тобто задовольнити вимоги її нового власника. На відміну від об’єкта предмет злочинного посягання пошкоджується лише як виняток. Такий виняток складають випадки знищення чи пошкодження речей, документів, печаток, будівель, споруд, лісових масивів та інших матеріальних об’єктів.

Найбільш істотна та специфічна ознака об’єкта злочину-вчинення непоправної чи складно поправної соціально-небезпечної шкоди. Завдана предмету злочину шкода характеризується фізичним знищенням чи пошкодженням предмета, речі. Нарівні зі знищенням чи пошкодженням предмета змінюється чи зовсім анулюються відповідні суспільні відносини, бо відносини не можуть існувати зовнішньо і незалежно від речей. При цьому слід розрізняти фізичне пошкодження чи знищення речі, предмета в цілому або у будь-якій його частині, яке ускладнює чи зовсім припиняє її існування (функціонування), вчинення соціальної шкоди шляхом знищення чи пошкодження речі, предмета у вигляді матеріального, майнового збитку або шкоди здоров’ю, життю, господарству, управлінню тощо. Шкода, завдана об’єкту посягання, носить соціальний характер і полягає в зміні чи ліквідації суспільних відносин. Шкода, завдана злочином предмету посягання, носить чисто фізичний характер і полягає у фізичному знищенні чи пошкодженні предмета, речі, тварини, рослини. З цього можна зробити висновок, що у системі злочинних наслідків вчинення предмету злочину є факультативним наслідком діяння, тоді як вчинення шкоди об’єкту - зміну суспільних відносин - є обов'язковою ознакою злочину. Таким чином, не річ сама по собі, а річ як сукупність сторін, властивостей суспільних відносин охороняється правом і вплив на цю річ вчинює соціально-небезпечну шкоду у сфері цих суспільних відносин. Без конкретизації цих відносин неможливо виявити ні суті посягання, ні його суспільної небезпеки, як і неможливо дати йому правильну соціально-політичну і юридичну оцінку. В той же час необхідно відмітити, конкретизувати та встановити і предмет злочину, бо одна й та ж річ може бути виявом різноманітних суспільних відносин. Злочинний вплив на один і той же матеріальний об’єкт може вчинити шкоду будь-яким суспільним відносинам і мати різне кримінально-правове значення. Наприклад, вплив на транспортні засоби може бути як їх крадіжкою, так і пошкодженням і самоуправством.

Істотною властивістю предмета злочину, його особливістю є конкретність. Предметом певного посягання може бути не всіляке майно і не майно взагалі, а конкретна річ ( яка має найменування, вагу, колір, розмір, ціну); не взагалі людина, а конкретна особа певного віку, статі, національності, прізвища тощо; не взагалі документ, а паспорт, документ тощо.

Викладене дає змогу визначити, що предмет злочину - це конкретний матеріальний об’єкт, в якому проявляються певні сторони, властивості суспільних відносин (об’єкта злочину), шляхом фізичного чи психічного впливу на який вчиняється суспільно-небезпечна шкода у сфері цих суспільних відносин.

В філософії предметом називається окрема частина, одиниця існуючого, все те, що може перебувати у відносинах чи мати яку-небудь властивість. Предмети можуть бути матеріальними чи ідеальними (поняття, міркування тощо). Для кримінально-правової практики таке розуміння предмета хибне. Перш за все тому, що на ідеальні предмети може бути вчинений прямий, безпосередній вплив з метою зміни певних суспільних відносин. Крім того, при скоєнні більшості злочинів, соціальна цінність як предмет, заради якої скоюється таке діяння, знаходиться не в сфері об’єкта посягання, а в сфері інших суспільних відносин. Наприклад, злісне ухилення від сплати аліментів посягає на відносини по вихованню дітей, предметом цих відносин у філософському розумінні є ідея виховання як соціальна цінність. Проте неважко побачити, що цей злочин скоюється не з приводу цієї цінності, а з приводу цінностей матеріальних, які перебувають у сфері відносин власності. Ідея виховання в даному випадку не підлягає безпосередньому злочинному впливу, злочин скоюється не з її приводу, а тому вона як предмет не має іншого кримінально-правового значення, крім того, що вона характеризує одну із сторін об’єкта злочину. Внаслідок цього ідеальні предмети не можуть бути предметом злочину. Предмет злочину-це матеріальна сторона об’єкта злочину, на яку вчинюється злочинний вплив, але це не сам об’єкт злочину. Багато суспільно-небезпечних діянь скоюється шляхом певного впливу на предмет злочину. Встановлення в кожному конкретному випадку предмета злочину дає змогу більш повно зрозуміти об’єкт злочину і його суспільну небезпеку, полегшує кваліфікацію діяння, сприяє здійсненню правосуддя.

2.КВАЛІФІКАЦІЯ ПРЕДМЕТІВ ЗЛОЧИНУ.

Для з'ясування соціальної сутності і юридичної природи предмета злочину, його місця у системі ознак злочину і впливу на кваліфікацію діяння не аби-яке значення має науково обгрунтована класифікація предметів злочинного посягання. Класифікація предметів злочину може бути проведена за різними підставами і залежно від її мети. Для визначення ролі та місця предмета злочину у загальному механізмі вчинення злочину вона може бути проведена за суспільними критеріями: суспільне призначення предмета, його особливості, цінність та ін. За цими ознаками все різноманіття предметів злочину можна розділити на три великі групи: 1) люди; 2) речі; 3)тварини і рослини. У кожній групі можна виділити ряд загальних характерних соціальних властивостей, ознак (суспільна роль, призначення, цінність та ін.). У свою чергу родова група розпадається на кілька видових. Видовий предмет злочину - це загальне поняття того конкретного предмета, впливом на який скоюються злочини даного виду. Наприклад, при скоєнні злочинів проти власності вплив вчиняється на майно, яке у цьому випадку виступає родовим предметом злочину, а окремі види майна - видовим. Конкретним предметом злочину при скоєнні цих злочинів буде певна річ. Річ в свою чергу також розпадається на видові предмети-майно, гроші, документи, зброю, наркотики та інше.

Класифікація предметів злочину значною мірою полегшує встановлення видового предмету злочину, а він, в свою чергу, вказує на конкретний предмет злочинного впливу. Нічого не змінюється від того, що у багатьох складах злочину немає прямої вказівки на їх предмет. Вона відсутня у тих складах, у яких вплив на будь-який предмет такого виду визнається рівноцінним для підстав кримінальної відповідальності. Наприклад, у статях КК про відповідальність за вбивство називається лише діяння і його наслідки. Називати предмети злочину у даному випадку не має юридичного сенсу6.

У посягання на особу і у більшості інших злочинів, пов’язаних з посяганням на особу, необхідно розрізняти особу як сукупність суспільних відносин і людину як живу біологічну істоту. Найбільш чітко ця різниця виступає при посяганнях на життя або здоров’я. При скоєнні цих посягань дії звинуваченого характеризуються спрямованістю на порушення функцій чи анатомічної цілісності важливих органів людини (предмет). Ці органа людського тіла і виступають предметом названих посягань.

Спрямованість злочинного впливу на певні предмети виявляє спрямованість посягання на певний, конкретний об'єкт. Наприклад, удар ножем в руку чи ногу може свідчити про посягання не на житя, а на здоров’я. Ця обставина виявляє спрямованість злочинного впливу на певний предмет незалежно від того, названий він у диспозиції кримінально-правової норми чи ні.

Деякі склади злочинів відрізняються тим, що у них називається певний, конкретний предмет злочину. У інших складах злочинів предметом виступають різні речі, які мають подібне чи аналогічне призначення, наприклад документи, штампи, печатки (ст.ст. 357, 358 КК). Є такі склади злочинів, у яких предметом злочину виступають предмети різноманітного виду, що мають відношення до різних родових груп. Наприклад, при розбої злочинний вплив вчинюється психіку чи на тіло людини і на майно. Аналогічне становище виникає при бандитизмі, хуліганстві і деяких інших злочинах. Інколи одна і та ж річ може бути предметом порушення правил про валютні операції (ст. 208 КК), крадіжка, грабіж, розбій (ст.ст. 185-182 КК)7.

Наведені приклади показують, що визначення видової належності предмета злочину не має вирішального значення для встановлення об'єкта посягання. Воно має підпорядкований і залежний характер. Разом з тим, уявлення про видовий предмет злочину полегшує визначення тих суспільних відносин, які існують з приводу цього предмета і які виступають об'єктом злочину. Предмет злочину є в цьому випадку свого роду початковим (вихідним) моментом, відправним пунктом, що дає змогу визначити об'єкт злочину. Значення предмета тут полягає в тому , що істотністю предмета значною мірою визначається і коло відносин, існуючих з його приводу. Коло це в деяких випадках буває більш чи менш вузьким, а інколи з приводу предмета можуть існувати тільки певні суспільні відносини (наприклад, дикі тварини, рослини, тіло людини і т.п.).

Предмети злочину і їх класифікація в цьому розумінні можуть виконати ту роль, яку автори, що визнають речі (предмети, майно) безпосереднім об'єктом злочину, покладають на безпосередній об’єкт: бути конкретним речовим орієнтиром, що полегшує на практиці пошук об'єкта злочину.

Визначення предмета злочину, таким чином, є першим кроком на шляху до пошуку тих суспільних відносин, які є об'єктом злочину. Предмет злочину значною мірою дає підставі говорити про характер посягання, його способи і спрямованість на певний об’єкт. Нарівні з іншими ознаками складу злочину вірна уява про його предмет створює більш повну картину злочину, допомагає визначити його особливості, полегшує пошук тих суспільних відносин, які були об’єктом посягання і кримінально-правової норми, яке передбачає відповідальність за його скоєння8.

Важливе значення для з’ясування (визначення) об’єкта посягання і кваліфікації діяння має і особливий, виділений законом та визначений підзаконними актами правовий режим деяких видів предметів злочину. Підставами для встановлення особливого правового режиму у відношенні тих чи інших предметів злочину служать їх фізичні, хімічні чи інші особливі властивості або їх господарсько-економічне призначення, у зв’язку з якими існують, виникають чи можуть виникати відповідні суспільні відносини. З безліч існуючих предметів, стосовно яких встановлено особливий правовий режим, кримінальний закон виділяє в ст. 204 КК приблизний перелік предметів злочину: в самому є вказівка на те, що ним можуть бути самогон, а також інші міцні спиртні напої домашнього вироблення. Дана диспозиція дозволяє зробити висновок, що до таких предметів можуть бути віднесені аналогічні самогону міцні спиртні напої (своєрідні різновиди самогону), що також містять винний (етиловий )спирт і отримані шляхом перегонки маси, яка перебродила. Тому в теорії кримінального права і на практиці до різновидів самогону, тобто предметів даного злочину, відносять чачу, араку, шовковичну горілку тощо. У ст. 307 зазначається, що предметом цього злочину є опійний мак, індійська, південна маньчжурська, південна чуйська, південна арахонська та південна краснодарська конопля. У цій нормі законодавець прагнув максимально перелічити можливі предмети злочину і тому ним названі фактично усі культури, що вирощуються і зустрічаються у практиці боротьби з цим злочином в Україні.

В разі, коли диспозиція статті КК про відповідальність за певний злочин має бланкетний характер, такий перелік наводиться в тих нормативних актах, до яких відсилає ам закон. Так, перелік валютних цінностей, які є предметом злочину, передбаченого ст. 208 КК, встановлено не безпосередньо в самому законі, а в іншому нормативному акті.

Аналіз зазначених у чинному законодавстві предметів злочину свідчить, що ті чи інші речі, а також цінності найчастіше за все виділяються законодавцем як предмет з урахуванням особливого правового режиму, викликаного їх корисними або шкідливими властивостями, а також з урахуванням їх економічного призначення. Саме ці ознаки (властивості) предметів і є тими обставинами, з приводу яких або шляхом впливу на які вчиняється злочин. До таких предметів необхідно віднести валютні цінності ст.. 208 КК), порнографічні предмети (ст. 301 КК), зброю, бойові припаси та вибухонебезпечні речовини (ст. 262, 265) та ін. З приводу корисних властивостей речей вчинюється більшість корисливих злочинів, і тому саме вони виділяються законодавцем як предмети відповідних злочинів (гроші, дорогоцінні метали, твори мистецтва та інші товари). Відзначені, як і деякі інші властивості тієї чи іншої речі, викликають необхідність надання їй певної правової значущості в конкретному складі злочину. Це, у свою чергу, встановлює й їх нерозривний зв’язок з самим суспільне небезпечним діянням, визначає його як самостійну і необхідну ознаку вчиненого злочину .Якщо в певному суспільне небезпечному діянні відсутній названий предмет, то відсутній і склад цього предметного злочину.

Особливий правовий режим стосовно перелічених предметів встановлюється з метою забезпечення і охорони громадської безпеки, фізичної і морального здоров’я населення й інших важливих суспільних відносин. Перелік таких предметів, рівно як і обмеження і контроль за придбанням, споживанням, і використовуванням чи збутом (режим), не залишаються незмінними. Розвиток соціального життя викликає необхідність постійного його вдосконалення. При цьому зміні підлягає і сам режим, і перелік предметів, стосовно яких він необхідний. Дані зміни в свою чергу тягнуть за собою зміни в кримінальному законодавстві і практиці його застосування. Зокрема чинне кримінальне законодавство України нарівні з нормами про відповідальність за розкраданням майна містить правові норми про відповідальність за викрадення зброї, наркотичних заходів і деяких інших предметів, щодо яких встановлено особливо правовий режим.

Ще раз зауважимо, що об’єкт злочину - це суспільні відносини, які охороняються законом. Предметом же злочину є будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими коїться злочин.