Судова система України, Детальна інформація

Судова влада

Самостійність судової влади ґрунтується на теорії розподілу влад, яку було розроблено в першої половині ХVІІІ ст. французьким просвітителем Ш.Л. Монтеск’є. Теорія розподілу влад — це політичний принцип, згідно з яким влада в державі повинна бути розділена між відособленими один від одного органами — парламентом, урядом та судами.

Судової владі присвячено окремий розділ Конституції — VIII, в якому закріплено положення, що характеризують цей особливий вид державної діяльності, визначено форми її здійснення, засади судочинства, названо суб’єкти — носії судової влади та її вищі органі тощо.

Згідно зі ст. 124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів іншим органам і посадовим особам, а також привласнення їх не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції, на який покладено вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також офіційне її тлумачення.

В Основному Законі не дається повного визначення судової системи, а лише зазначається, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України й що ця система будується за принципами територіальності та спеціалізації. Принцип територіальності означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які можуть збігатися, а можуть і не збігатися з адміністративно-територіальними одиницями. Побудова судової системи за принципом територіальності з урахуванням транспортних комунікацій і зв’язку між населеними пунктами забезпечує наближення судів до населення та їх доступність.

Спеціалізація судів і суддів з розгляду справ певних категорій сприяє підвищенню професіоналізму суддів завдяки поглибленому вивченню окремих галузей законодавства та практики його застосування, а відтак більш надійному вивченню окремих галузей законодавства.

Суди всіх рівнів створюють єдину судову систему України, яка встановлюється Конституцією та Законом “Про судоустрій”. В основі організації цієї системи — положення Конституції України, які передбачають порядок призначення суддів вищих судових органів — Верховного Суду, Вищого Арбітражного суду, Конституційного Суду, а також судів загальної юрисдикції. Склад судів формується на чітко визначених законом підставах.

Згідно з Законом України “Про судоустрій” судову систему загальних судів України становлять:

1 ланка загальних судів — районні (міські) суди, окружні (міжрайонні), міжобласні, військові суди гарнізонів. Це суди лише першої інстанції, які розглядають переважну більшість цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ. Тут повинна широко запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду справ певних категорій;

— 2 ланка — Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, Військові суди регіонів, Військово-Морських Сил;

— 3 ланка — Верховний Суд України, який діє як суд касаційної та наглядної інстанції, вирішує інші питання, віднесені згідно з Конституцією України до його відання.

Передбачені Конституцією вищі спеціалізовані суди мають виконувати функції судового нагляду за діяльністю відповідних судів нижчого рівня.

Конституція України підкреслює недопустимість створення надзвичайних та особливих судів, які діяли б поза межами конституційно встановленої системи судів або керувалися якимись особливими, спеціально лише для них виробленими, правилами здійснення правосуддя. Досвід показує, що поява таких судів стає першим кроком до встановлення режиму беззаконня, провокує широке застосування політичних репресій і т.д.

Конституція закріпила необхідність запровадження апеляційного й касаційного порядку перевірки законності та обгрунтованності судових рішень. За Конституцією права апеляційної інстанції порівняно з існуючою касаційною мають бути значно ширшими: вона не тільки розглядатиме матеріали справи, зібрані судом першої інстанції, а й сама досліджуватиме докази, даватиме їм оцінку та вирішуватиме справу по суті.

Можливість перегляду справ у касаційному порядку є додатковою гарантією правосудності судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанції. Правосуддя по першій інстанції здійснюватимуть професійні судді, а також, у визначених законом випадках, народні засідателі й присяжні.

Обсяг повноважень судів апеляційної та касаційної інстанцій, форми участі в судочинстві представників народу, порядок перегляду судових рішень, що набрали законної сили, визначається законодавством про судоустрій і процесуальними кодексами.

Нова Конституція України посилює гарантії незалежності й недоторканності суддів. Судді обираються Верховною Радою України безстроково. Лише перше призначення на посаду професійного судді здійснюється Президентом України строком на п’ять років. Рекомендують на посаду суддів кваліфікаційні комісії.

Ст. 127 Конституції встановлює до кандидатів у судді певні вимоги. Вони повинні мати відповідну освіту, належний стаж юридичної роботи, проживати в Україні не менше десяти років і володіти державною мовою. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та професійного рівня встановлюються законом.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Конституцією чітко визначено підстави й порядок звільнення суддів з посади. Воно здійснюється органом, що обрав або призначив суддю, у разі:

закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

порушення суддею вимог щодо несумісності;

порушення суддею присяги;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

визнання його безвісно відчутним або оголошення померлим;

подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Цей перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.