Сучасна екологія: наукові, етичні та філософські ресурси, Детальна інформація

- ірраціональні соціоекономічні відносини, що панували в державних, промислових і наукових структурах колишнього СРСР (Г.Бачинський);

- сучасну розумову діяльність людини (М.Голубець);

- ненадійність реакторів типу РБМК, які, до того ж, здатні спрацьовувати в режимі атомної бомби (В.Крисаченко, П.Водоп"янов).

Ще й нині в Україні діє 15 атомних енергоблоків, а 3 є недобудованими. Взагалі, в Україні було сконцентровано майже 40% всієї ядерної енергетики СРСР. Після вибуху на Чорнобильській АЕС в атмосферу було викинуто близько 50-ти тон ядерного палива у вигляді дрібнодисперсних частинок діоксиду урану, йоду-131, плутонію-139, цезію-137, стронцію-90 та ін. З 30-ти кілометрової зони було евакуйовано 200 тис.осіб, 75 млн.осіб одержали малу дозу опромінення. А концентрація радіонуклідів у Київському водосховищі та Прип"яті є небезпечною і перебільшує норму в 10 - 100 разів

Всі наведені дані доводять, що висновок фахівців про вкрай небезпечну екологічну ситуацію в Україні не є перебільшенням. Дійсно, вона є кризовою. Ця екологічна криза спричинена як спрацюванням світоглядних засад техногенної цивілізації, що практичним чином проявилося в завойовницькому ставленні до природи, так і особливостями політико-економічного розвитку України в межах колишнього СРСР.

Як відповідь на таку ситуацію розгортається інтенсивний філософський і науковий пошук. Пошук нових засад діяльності людини в природі.

Нова парадигма природорористування, взагалі - нова парадигма людського ставлення до природи - починає формуватися з кінця 60-х років ХХ ст. Втім, треба зауважити, що на рівні наукової і філософської свідомості, нова парадигма починає формуватися в Україні ще за радянських часів. Про це переконливо свідчить ціла низка наукових і методологічних праць, а також законодавчі акти, які націлені на захист локальних чи великих природних зон.

Втім, захистити природне середовище було неможливо. За міркуваннями вітчизняних методологів науки (див.,наприклад, В.Крисаченко), причиною такого стану справ було те, що сама концепція охорони довкілля і раціонального природокористування будувалась на принципово невірних положеннях. Такими були твердження про те, що забруднення природи в принципі є неминучим, що раціональне природокористування ведеться в інтересах держави, що існує припустимий рівень забруднення і можливим є відновлення зруйнованих екосистем.

Дійсно, в наукових колах СРСР багато хто з дослідників розумів хибність існуючої стратегії природокористування. Але партійно-бюрократичні структури не стільки не хотіли, скільки об"єктивно не могли взяти висновки науки до уваги і спиратися на них в законотворчій і економічній діяльності.

В останні 10 років відбулися певні позитивні зрушення, проявляється прагнення докорінним чином змінити підходи до розв"язання екологічних проблем. Відчувається вплив екологічного світогляду як на рівні масової свідомості, так і на рівні політичної і правової свідомості. Як можна судити з низки екологоорієнтованих законів, прийнятих в Україні в останні роки, покращення екологічного стану є державною справою. Вже декілька десятиліть існує і поширюється в Україні екологічний рух - "зелений рух", створюються і активно працюють екологічні органцізації - Українська екологічна організація, "Зелений світ", "Грінпіс-Україна", Національний екологічний центр України "Довкілля", Українська екологічна Ліга та інші. Ріст екологічної свідомості та розвиток екологоорієнтованого світогляду проявився в визнанні Партії Зелених України як парламентської.

Втім, серйозні програмні екологічні наміри дуже важко реалізуються. І зараз, все ж таки, існує розбіжність між концептуальним баченням - "як треба" - і практичним здійсненням - "як є". Це суттєве протиріччя, розв"язання якого і є основою покращення сучасної екологічної ситуації в Україні.

Література.

Вернадский В.И. Размышления натуралиста. Научная мысль как планетное явление. Кн.2.М.:1977.

Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. М.: 1990.

Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л.,Рендерс Й., Беренс В. В. Пределы роста. Доклад по проекту Римского клуба “Сложное положение человечества” М.: 1991.

Печчеи А. Человеческие качества. М.:1977.

Форрестер Дж. Мировая динамика. М.:1978.

Наше общее будущее. Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР). М.: 1989.

Программа действий: Повестка дня на ХХ1 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. Женева:1993

Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія.К.:1993, том 1, розділ 11, глава 2.

Толстоухов А. Засади концептуальних підходів до осмислення сучасної екологічної ситуації// Вісних Дніпропетровського державного університету. Історія і філософія науки і техніки. - 1998.- Вип.95.

Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. К.:2000.

Голубець М.А. Від біосфери до соціосфери. Львів: 1997.

Кисельов М.Поняття “національного прогресу” в екологічному вимірі. // Генеза. - 1997. - № 1.

Алексенко В.Л. Новейшие теории биотической устойчивости как отражение кризиса мировоззрения // Общественные науки и современность. - 1999. - № 3.

Данилов - Данильян В.И., Лосев К.С. Глобальный экологический взрыв - главный вызов ХХ1 века // Практична філософія. 2001. - № 2.

Питання для перевірки вивченого.

Дайте визначення глобальних проблем.

Які проблеми в сучасному існуванні людства існують як глобальні?

Чи пов"язане виникнення глобальних проблем з техногенною діяльністю людини?