Економетрія, Детальна інформація

вати випадкові аспекти економічних явищ, стало можливим форму-

вання економетрії як галузі економічної науки.

Сучасні методи математичної статистики почали застосовувати

в біології. Наприкінці ХІХ ст. англійський біолог К. Пірсон дослід-

жував криві розподілу деяких числових показників людського орга-

нізму. Пізніше він та його школа почали вивчати кореляції в біології

та будувати лінійні регресії. Підходи, запропоновані біологами, були

застосовані в економіці. У 1897 р. з’явилася праця В. Парето, у якій

досліджувалися доходи населення в різних країнах. У ній вперше

була застосована так звана крива Парето, параметри якої було отри-

мано статистичними методами.

На початку ХХ ст. вийшло кілька праць англійського статистика

Гукера, у яких за допомогою кореляційно-регресійних методів, запо-

чаткованих школою Пірсона, вивчалися взаємозалежності між еко-

номічними показниками, зокрема вплив банкрутств на товарній біржі

на ціну зерна. Пізніше з’явилося багато праць як з розвитку теорії

математичної статистики та її прикладних елементів, так і з практич-

ного застосування цих методів в економічному аналізі. Насамперед,

праці Мура, які вийшли друком протягом 1914–1917 рр. У 1928 р.

було опубліковано дослідження Ч. Кобба і П. Дугласа про виробни-

чу функцію, яка ввійшла в економетрію як класичний приклад і досі

є важливим інструментом економетричного аналізу. Саме ці праці

заклали підвалини сучасної економетрії.

Економетрія як окрема галузь науки відома під такою назвою

лише з 1930 р. Саме тоді було засновано економетричне товариство,

яке визначало себе так: “Міжнародне товариство для розвитку еко-

номічної теорії і її зв’язку зі статистикою та математикою”. Зауважи-

мо, що термін “економетрія” вперше запровадив львівський учений

П. Чомпа, опублікувавши у Львові в 1910 р. книгу “Нариси еконо-

метрії і природної теорії бухгалтерії, яка грунтується на політичній