Податки на споживання, Детальна інформація

Для операцій пов‘язаних з завезенням (імпортом) товарів – це дата оформлення ввізної митної декларації з вказанням в ній сум податку.

Сума ПДВ що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту що відшкодовується з бюджету визначається на підставі податкової декларації за звітній преріод. Відшкоддування податкового крелдиту платника ПДВ має бути здійснено протягом місяця,що настає за звітнім періодом.

Сума податкового кредиту, не відшкодована платнику податку в установлений термін є бюджетною заборгованістю.

Також відшкодування ПДВ залежить від часу виникнення податкового зобов‘язання:

При реалізації за гроші, дата надходження грошей на рахунок банку, або дата відвантаження продукції.

При реалізації продукції за бартерними операціями:

дата відвантаження товарів, дата оформлення документів, що підтверджують фактичне виконання робіт (для виконаних робіт),

дата оприбуткування товарів, а для робіт – дата оформлення документів що підтверджують фактичне отримання робіт .

При реалізації продукції за бюджетні кошти – дата надходження коштів на рахунок платника.

Отже, раніше, до 1.10.1997 р. зобов‘язання підприємця зі сплати до бюджету ПДВ визначалось за підсумками року, а з набуттям чинності нового закону вважається дата зарахування коштів на рахунок платника податку.

Підприємець, який не є платником ПДВ, не може скористатись податковим кредитом і не має права виділяти у своїх документах ПДВ, виписувати податкову накладну (39. С 24).

Якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг), не перевищує 20 грн., а також при продажу транспортних квитків податкова накладна не виписується при цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек.

Таким чином, покупці, які є платниками ПДВ не дістануть права на включення сум ПДВ, що входить в вартість товару проданим підприємцем, що не є платником ПДВ до складу поаткового кредиту. Відповідно співпраця з підприємцем, який не є платником ПДВ не вигідна його партнеру.

Згідно закону “Про ПДВ” застосовують дві ставки оподаткування: 20% і нульову ставку.

Нульова ставка застосовується:

продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

продаж робіт (виконання послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;

надання транспортних послуг з перевезенням пасажирів і вантажів за межами митної території України;

продаж м’яса, молока в живій вазі.

Нульові ставки ПДВ на продаж електроенергії, вугілля, газу, ліків не були пільгами у звичному значенні. Вони формували ціни на базові продукти і в такий спосіб впливали на всю систему затрат і цін.

Їх скасування стало основою для прискорення інфляції та зниження конкурентноздатності багатьох товарів, не кажучи вже про те, що зростання цін – удар по доходах найбіднішої частини населення і в кінцевому підсумку, по платоспроможному попиту на внутрішньому ринку.

Не дозволяється застосовувати нульову ставку ПДВ до операцій, що пов’язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг) у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосовувати нульові ставки оподаткування ПДВ дає змогу включати в суму подуткового кредиту ПДВ на придбаннфя товарів (робіт, послуг), що використовуються для продажу товарів, які оподатковуються за нульовою ставкою.

ПДВ в своїй структурі має як позитивні сторони, так і негативні: (див. Таблицю 2.5, в якій відображені порівняльні ознаки ПДВ).

Порівняльні ознаки ПДВ

таблиця 2.5

“За” “Проти”

- кращим чином збалансовує національну податкову систему; - виявляє регресивний характер, послаблює загальну структуру прогресивного оподаткування;

- нейтральний щодо трудомістких та капіталомістких виробництв; - порушує справедливість, визначеність, звичність для платників існуючої податкової системи;

- найбільш ефективний і прийнятний спосіб збільшення бюджетних фондів; - не надає ніяких переваг національному підприємництву в міжнародній торгівлі та зовнішньо-економічних зв’язках;