Інвестиційна політика, Детальна інформація

А. Колісників, Л. Колесникова

використання єдиного визначення для рішення задачі статистичних спостережень за феноменом МСП.

Більш того, для рішення задачі формування єдиної системи статистичних спостережень і забезпечення можливості проведення аналізу на міжрегіональному і міжнародному рівнях у даний час ведеться робота над дворічним проектом по виробленню єдиної системи статистичних спостережень за розвитком МСГР. У той же час у кожній країні - члені ЄС паралельно існують свої національні підходи до визначення МСП, що іноді також варіюються в залежності від конкретних задач.

Сутність проблеми визначення розміру підприємства

Р. Бруксбэнк виділяє й аналізує наступні три складові проблеми визначення розміру підприємства^.

Що є розмір підприємства^ У різний час різними авторами пропонувалися такі варіанти розкриття поняття розміру підприємства (організації), як, наприклад, "масштабність операцій" ("the scale of operations"), чи "межі організації (організаційної структури) і її відповідальності (задач)" ("the scope of an organisation and its responsibilities"). Найбільше часто в дослідницьких цілях використовували показники "число зайнятих", "вартість активів" чи "річний оборот" ("обсяг продажів") і ін. Унаслідок розмаїтості підходів, до того ж варіюються за числовим значенням тих чи інших показників, що беруть участь в обговоренні проблем далеко не завжди мали і мають на увазі те саме, уживаючи поняття малого і середнього бізнесу.

Як варто вимірювати розмір підприємства? Навіть якщо як відповідь на питання: "Що є розмір підприємства?" вибираються ті чи інші критерії виміру розміру (що навряд чи є дійсно відповіддю на поставлене питання!), те використання різних чисельних параметрів як границі зміни обраних критеріїв неминуче обумовлює проблему порівнянності на різних рівнях порівняльного аналізу. Однак у залежності від обраного критерію та сама компанія може бути одночасно віднесена до великих, середніх чи малих підприємств, так, наприклад, рекламна фірма з величезним оборотом, відносно середнім масштабом операцій і з невеликим числом співробітників. Те, що вважається "середнім" для однієї чи галузі одного сегмента ринку, може бути віднесене до "малого" чи "великому" в іншому контексті. Порівняємо, наприклад, оборот фірм у музичній індустрії, бізнесі-утворенні й у промисловості, будівництві, чи поняття "масштабність операцій" для Росії і Люксембургу.

Де проходить лінія розділу? Навіть після рішення питань: "Що є розмір?" і "Як його варто вимірювати?" - усе ще буде залишатися невирішеним питання: "Де проходить лінія, що розділяє малі, середні і великі фірми?". К. Грэй і Дж. Стэнуорт роблять наступний висновок з цього приводу: "Ніяке універсальне визначення малого підприємства не зможе бути достатнім для всіх задач. Мийник вікон, незалежний магазин із двома працівниками, фермер з 300-ми акрами землі, одним найманим робітником і чи трактором яким-небудь іншим устаткуванням, швейна фабрика з 50-ю співробітниками - усі вони зіштовхуються з загальними проблемами, відмінними від проблем транснаціональних корпорацій. Необхідно не стільки мати для всіх задач універсальне визначення, що точно відокремлює мале підприємство від великого, скільки зробити корисні узагальнення про малі і великі підприємства"^.

ИЭ РАНЕЙ

МАЛИЙ БІЗНЕС І ПРОБЛЕМИ ДІЛОВОЇ ЕТИКИ: НАДІЇ І РЕАЛЬНІСТЬ

Порушувати питання про етику ділових взаємин, будемо відверті, многим здається передчасним в умовах кризового стану економіки і засилля фінансових проблем, на тлі масових неплатежів, затримок заробітної плати, що росте безробіття. Справді, до чого ці "виховні" розмови? Знижуйте податки, дайте інвестиційні кредити, стежите за виконанням законів - от і усе, що потрібно. А етика визріє сама собою, поступово, як продукт "нормальних" господарських умов. Так говорять ті, хто приречений жити сьогоднішнім днем, і ті, хто сподівається, що "нормальні" (ідеальні) умови коли-небудь наступлять.

Про постановку проблеми

Про наявність у господарській діяльності сучасної Росії "ненормативних" явищ відомо всім і кожному. Але наскільки вони поширені? І якщо це дійсно "норма життя", те чи сприймаються вони як порушення етичних норм самими суб'єктами господарювання? У яких межах можливо змінити дану ситуацію? І чи вправі ми сподіватися на появу інших норм - не у віддаленому "світлому майбутньому", а в сьогоднішніх, далеко не ідеальних умовах? Такий коло питань, що ми задавали собі, приступаючи до даної роботи.

Є як мінімум одна важлива причина, що обмежує наші аналітичні можливості. Ми найчастіше просто не знаємо, чтб відбувається, випробуючи гостру недостачу надійної первинної інформації про стан і динамік господарського середовища (особливо це стосується справ у регіонах і за межами великих міст). У цих умовах наші представлення ґрунтуються на часом оманних побутових чи спостереженнях є плодами впливу засобів масової інформації, що тяжіють до крайностей чи ідеалізації, навпроти, тотального очорнення (чого стбят, наприклад, багаторазові вказівки на суцільну криминогенность російського бізнесу).

Тому спробуємо звернутися до емпіричних даних. У лютому 1996 р. у Москві відбувся 1-й Усеросійський з'їзд представників малих підприємств. Соціологічна служба з'їзду при особистій участі автора провела стандартизоване опитування його учасників'. Усього опитано 1517 респондентів, з яких 887 (58,4%) назвали себе представниками власне малого бізнесу. Інші представляють великі і середні підприємства (14,1%), федеральні і регіональні органи державного керування (12,7°о) і громадські організації, зайняті підтримкою малого бізнесу (8,4%). У даній статті ми залишимо осторонь велику частину отриманих результатів опитування, концентруючи увагу на блоці проблем, присвячених діловій етиці.

Насамперед дуже коротко про загальне поняття ділової етики. Вона являє собою найважливіший елемент економічної культури - сукупність знань і навичок, норм і цінностей, вироблюваних, що накопичуються і відтворених у процесі господарської діяльності. Ділову етику утворять на основі ідеального поводження і загальнозначущих правил, що обмежують підприємців у їхніх господарських діях. Аналізувати ділову етику - значить намагатися прочертити і зіставити як мінімум дві границі. Перша границя проходить між господарськими практиками - звичайними (широко розповсюдженими) і тими, котрі не сприймаються як повсякденні і звичні. Друга ж границя пролягає між етичними оцінками цих практик - тим часом, чтб оцінюється господарниками як норма, гідне поводження, і тим, що вважається аномалією, непристойністю.

Тепер про методичну сторону справи. Усі, що ввійшли в цікавлячий нас анкетний блок питання відносяться до нормативного рівня ділової культури. Вони націлені на з'ясування окремих сторін формування ділових відносин, зв'язаних з виходом за чисто економічні рамки і порушенням етичних норм. Мова йде про тр важливі аспекти ц відносин, кожн із який утворить сьогодні один з найбільш складних і гострих проблем на шляху формування нової етики бізнесу:

- виконання партнерами взаємних ділових зобов'язань;

застосування силових методів у ділових відносинах;

Серед представників МП, про які головним чином і піде далі мова, традиційна більшість складають чоловіка (82,7%). ^/ мають вище утворення, у тому числі кожен восьмий - учений ступінь. Розподіл за віком статистично нормальне. Більш ^/ знаходяться в активному середньому віці - від 30 до 50 років. Практично всі учасники опитування займають керівні посади на своїх підприємствах. Дев'ять з десяти - не новачки в малому бізнесі, мають досвід роботи три роки і більш. Підприємці представляють всі основні групи галузей, серед яких виділяються: виробництво - 41,2%; торгівля і послуги -39,1; наука, інформація і навчання - 18,0; будівництво - 14,3%. Дуже широка географія учасників опитування. Тільки 22,7% респондентів - москвичі, із С.-Петербурга - 10,7%. Інші досить рівномірно представляють основні регіони Росії. Зрозуміло, опитування учасників з'їзду не може бути репрезентативний у строгому змісті слова, але ми вправі говорити про те, що були розглянуті думки дуже широких підприємницьких шарів.

Ми дякуємо за організацію опитування В.А.Губернаторова (Торгово-промислова палата), В.Н.Лащинского (соціологічна служба "Кассандра)", А.Ю.Чолу ренко (Російський незалежний інститут соціальних і національних проблем), а також за допомогу в його проведенні співробітників сектора економічної соціології Інституту економіки РАНЕЙ.

- взаємини з владними структурами і проблема корупції.

По кожному з трьох аспектів було задано два парних питання. Перше питання припускає загальну оцінку реальної ситуації, другий переводить ту ж оцінку в ценностно-нормативную площину, показуючи межі можливостей зміни ситуації в реально сформованих умовах з погляду самих агентів, що хазяюють. Завдання полягає у визначенні ступеня поширеності зазначених (негативних, "аномальних") явищ і того, якою мірою ці явища сприймаються сьогодні як норму господарського життя. (З'ясовувати ідеальні представлення респондентів у даному конкретному випадку недоцільно, оскільки відповідь заздалегідь відома: усі висловляться за викорінювання негативних явищ^.) Розглянемо тепер отримані дані.

Про порушення ділових зобов'язань

Багато говориться про відсутність ділової обов'язковості в нових російських предпр.инимателей, про постійні зриви постачань, невиконанні умов укладених договорів. Часом за ними ховається хитре шахрайство, часом - елементарна неорганізованість. Позначаються, звичайно, і обставини, незалежні від волі порушників. Наскільки розповсюдженими ці явища здаються самим підприємцям?

Зіштовхуватися з порушенням ділових зобов'язань, на жаль, приходиться абсолютній більшості представників малого бізнесу (більш V,p), більш половини (52,0%) з який вважають це нерідким явищем, а, на думку 41,2% керівників, такі порушення відбуваються часто (див. табл. 1). Цікаво, що представлені оцінки з точністю до 1-2% збігаються з результатами, отриманими в нашому опитуванні керівників недержавних господарських структур у 1993 р. Ситуація, зважаючи на все, істотно не міняється в кращу сторону, а в гіршу їй мінятися особливо нікуди^.

' Запропонований питальний блок занадто компактний, щоб претендувати на повну характеристику процесів, що відбуваються. Прояснення картини має потребу в більш розгорнутому і детальному інструментарії, що включає прямі і непрямі питання, індикативні і контрольні параметри, реальні і модельні ситуації. Однак і в запропонованому мінімальному варіанті можна одержати фрагменти концентрованого знання про стан справ у цікавлячій нас області.

" У дослідженні 1993 р. була також зафіксована розбіжність оцінок, викликане "асиметрією приписування" ненормативних учинків. Більшість підприємців скаржаться на необов'язковість ділових партнерів. Коли ж задається питання, як часто підприємці самі порушують (зрозуміло, під тиском об'єктивних обставин) дані ними зобов'язання, картина виходить чи ледве не зворотна - число порушників виявляється мінімальним (Радаев В. Про деякі риси нормативного поводження нових російських підприємців. - Світова економіка і міжнародні відносини, 1994, № 4. с. 35-36).

74

 Малий бізнес і проблеми ділової етики