Використання непрямих методiв перевiрки правильності встановлення розміру податку на прибуток підприємницьких структур, Детальна інформація

Метод визначення процентних показникiв (розрахунку процентiв) застосовується при встановленнi типових для певного виду дiяльностi або пiдприємства коефiцiєнтiв, якi розраховуються при проведеннi перевiрки дiяльностi платника податкiв за попереднi роки, до результатiв дiяльностi аналогiчних пiдприємств цiєї галузi або виду бiзнесу. Такi коефiцiєнти базуються на урядових або комерцiйних публiкацiях (урядовi, статистичнi, податковi, банкiвськi збiрники тощо), але також можуть визначатися за даними звiтностi платника податкiв за попереднi перiоди.

При застосуваннi методу визначення процентних показникiв (розрахунку процентiв) встановлюється спiввiдношенням мiж валовими продажами, валовими доходами, витратами, прибутком, який пiдлягає оподаткуванню i навiть чистим прибутком.

Коефiцiєнт валового прибутку може визначатися при аналiзi прайс-листiв (прейскуранту або списку цiн) чи при порiвняннi розрахунків-фактур з товарів, що проданi та придбанi.

Під час проведення перевiрки методом визначення процентних показникiв (розрахунку процентiв) слiд зважати на такi показники, як:

- види продукцiї (товарiв);

- обсяги виробництва;

- мiсцезнаходження виробництва та ринкiв збуту продукцiї платника податкiв;

- торгова полiтика в державi тощо.

Незважаючи на кориснiсть процентного методу для визначення або перевiрки статей оподатковуваного доходу особливо в умовах недостатнiх облiкових даних та документiв, необхiдно обережно застосовувати цей метод та чiтко визначати, якi ситуацiї чи пiдприємства є подiбними до ситуацiї, в якiй знаходиться пiдприємство, що перевiряється. При цьому необхiдно враховувати такі фактори:

а) вид продукцiї. Подiбнi пiдприємства мають виробляти або реалiзувати подiбнi товари або послуги. Нема сенсу порiвнювати валовий прибуток ресторану з валовим прибутком овочевого магазину;

б) обсяг або розмiр операцiй. У багатьох випадках валовий прибуток, виробничi видатки та прибутки вiд продажу залежать вiд розмiру пiдприємства. Це особливо помiтно у випадках визначення статей видаткiв та чистого прибутку стосовно обсягу продажу. Процентне вiдношення чистого прибутку до обсягу продажу великого унiвермагу значно вiдрiзняється вiд такого ж самого показника маленького магазину;

в) мiсце знаходження. Цiновi надбавки та виробничi видатки звичайно залежать вiд розмiру мiста чи селища або вiд мiсця знаходження пiдприємства;

г) перiод перевiрки. Оскiльки показники прибутковостi та видаткiв змiнюються з року в рiк внаслiдок змiн економiчних умов, то порiвняння слiд обмежити однаковими перiодами;

ґ) загальну товарну полiтику. Не слiд порiвнювати пiдприємства, якi практикують рiзну товарну полiтику. Деякi пiдприємства вiддають перевагу продажу великої кiлькостi товарiв з невеликими цiновими надбавками, тодi як iншi пiдприємства продають менше, але за бiльш високими цiнами. Порiвнювати можна лише пiдприємства з однотипною полiтикою щодо збуту товарiв.

Метод визначення товарiв та їх кiлькостi (валовий метод) доцiльно застосовувати у випадках, коли перевiряючий може встановити чи визначити кiлькiсть продукцiї i цiну за одну одиницю (або нацiнку). В багатьох випадках валовi доходи можливо пiдрахувати, якщо встановлено обсяги виробництва (бiзнесу) платника податкiв.

Кiлькiсть продукцiї можливо визначити на пiдставi звiтностi платника податкiв, оскiльки iнколи витрати можуть бути вказанi вiрно, а обсяги продажу – заниженi. В iнших випадках iнформацiю про кiлькiсть продукцiї, обсяги витрат можливо отримати вiд третiх сторiн шляхом проведення зустрiчних перевiрок, опитування тощо.

Під час перевiрки методом визначення товарiв та їх кiлькостi (валовий метод) потрiбно зiбрати всю iнформацiю про кiлькiсть продукцiї, обсяги витрат. При отриманнi такої iнформацiї можливо використовувати данi, за якими платник податкiв звiтує про свою продукцiю (вищепiдпорядкованому пiдприємству, мiнiстерству, вiдомству, асоцiацiї, органам статистики, профспiлкам тощо). При застосуваннi цього методу перевiрки необхiдно встановити :

- використання у виробництвi або торгiвлi об’єктiв промислової й iнтелектуальної власностi (промисловi зразки, знаки для товарiв i послуг, торговi марки, об’єкти авторських прав тощо);

- виробництво продукцiї пiд «маркою» вищепiдпорядкованої органiзацiї (виробник одягу купує етикетки своєї асоцiацiї тощо).

Цей метод звичайно обмежується тими пiдприємствами, асортимент продукцiї чи послуг яких є сталим та не досить великим.

Вибiр методiв побiчного визначення величини доходу, який пiдлягає оподаткуванню залежить вiд конкретних фактiв справи, що розглядається. Найкраще використовувати тiльки один з непрямих методiв перевiрки, якi зазначенi вище. Однак iснують обставини, якi впливають на необхiднiсть використання двох i бiльше методiв, хоч би лише з метою порiвняння отриманих результатiв.

При визначеннi непрямих методiв перевiрки необхiдно врахувати всi обставини дiяльностi платника податкiв, на пiдставi яких можливо встановити вiрогiдну суму його оподатковуваного доходу. При цьому необхiдно врахувати:

- типи пiдприємств (великi, середнi, малi);

- економiчну активнiсть в динамiцi (по роках iснування пiдприємства);

- доцiльнiсть бiзнесу (чому вiн iснує, норма рентабельностi, прибутковiсть, причини збитковостi тощо);

- мiсце знаходження (юридичне, фактичне, монопольне, геополiтичне тощо);

- форму власностi;

- обсяги реалiзацiї (продаж), питома вага у надходженнях до бюджетiв;

- рiвень життя засновникiв, керiвникiв тощо;

- вiдносини платника податкiв з органами державної податкової служби у минулому.