/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА КРЕДИТУ ТА ЙОГО РОЛЬ У СУСПІЛЬНОМУ ВІДТВОРЕННІ, Детальна інформація

Тема: ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА КРЕДИТУ ТА ЙОГО РОЛЬ У СУСПІЛЬНОМУ ВІДТВОРЕННІ
Тип документу: Реферат
Предмет: Економіка
Автор: Олексій
Розмір: 0
Скачувань: 934
Скачати "Реферат на тему ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА КРЕДИТУ ТА ЙОГО РОЛЬ У СУСПІЛЬНОМУ ВІДТВОРЕННІ"
Сторінки 1   2   3   4   5   6   7  
Банки, крім коштів своїх клієнтів, що зберігаються в них, мають власні кошти: сплачувальний, резервний та інші фонди, нерозподілений прибуток, що також служать для видачі кредитів. Кредитними ресурсами виступають також тимчасові вільні кошти, які постійно є на розрахунках державного і місцевих бюджетів, бюджетних установ.

Отже, у народному господарстві постійно є кошти які можуть використовуватися як кредитні ресурси для надання позик. Сукупність цих коштів в ринкових умовах становить позичковий капітал країни. Він перебуває у постійному русі, породжуючи виникненя кредитних відносин. Тому кредит трактується нерідко, як форма руху позичкового капіталу.

3. Роль кредиту у відтворенні валового національного продукту (ВНП).

Кредитні відносини відбивають єдиний цілісний процес тимчасово вивільнених коштів і виникнення тимчасової потреби в них у процесі суспільного відтворення. Опосередковуючи зміну функціональних форм ВНП і забезпечуючи тим самим безперервність його руху, кредитні відносини є об’єктивною необхідною частиною економічних відносин суспільства.

В умовах планово-адміністративного управління економікою, кредит, який за своїми об’єктивними властивостями виступає фактором інтенсіфікації виробництва, нерідко використовувався як важіль екстенсивного розвитку економіки. Це виявляється, зокрема, в автоматичному характері кредитування, в процесі якого кредити надавалися без ув’язки з наявними кредитними ресурсами, використовувалися для покриття непродуктивних витрат, кредитування надпланових запасів або видавалися без забезпечення товарно - матеріальними цінностями. Кредитний перерозподіл часто відігравав антистимулюючу роль, оскільки проводилися без урахування кредитноспроможностей господарюючих суб’єктів і тому використовувався для покриття збитків неефективно працюючих підприємств за рахунок добре працюючих підприємств. Не завжди виконувався принцип строковості кредиту. Така практика кредитування, яка не вираховувала і на віть суперечила сутнісним властивостям кредиту, перешкоджувала реалізацїї його далі в розвитку і підвищенні ефективності економіки, нормальному відтворенні ВНП.

По мірі переходу до ринку, широкого впровадження економічних методів управління, підвищення ролі вартісних категорій в управлінні економікою, зростає регулююча роль кредиту. В розвинутому ринковому господарстві кредит виступає як інструмент безпосереднього регулювання процесів відтворення. Будучи розподільною категорією, кредит не може виступати як матеріальний фактор виробництва, безпосередньо впливаючи на сам виробничий процес. В той же час кредит забезпечує процес зміни вартісних форм ВНП в процесі його руху, обслуговує весь процес розширеного відтворення, і тим самим виступає як фактор його неперервності.

Активний вплив кредиту на відтворювальний процес реалізується шляхом застосування його, як інструмент перерозподілу вільних ресурсів, а також за рахунок його стимулюючих властивостей, які обумовлюють раціональне використання запозичених коштів.

Як відомо, кредит об’єктивно виступає, як необхідне джерело формування основних і оборотніх засобів господарюючих суб’єктів. Завдяки кредитним відносинам випадає необхідність обов’язкового нагромадженя власних засобів і відбувається більш швидше залучення ресурсів в господарський оборот за рахунок економії часу на закупку сировини, матеріалів тощо. Таким чином, сприяючи неперервності відтвореного процесу, кредит разом з тим є фактором прискорення. Зрозуміло, що кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів, оскільки воно має об’єктивні межі, обумовлені зовнішніми факторами, зокрема технологією виробництва. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функуціонуючих форм продукту, що збільшує швидкість обороту фондів. Особливо ефективним в данному випадку є надання платіжних кредитів та комерційного кредиту, які безпосередньо сприяють прискоренню реалізації товарів. Крім того, як фактор прискорення відтворювального процесу, кредит виступає за необхідність повернення взятих у позику коштів у встановлений строк, а також обов’язковість плати за них у вигляді відсотку, змушує позичальника вживати заходи щодо підвищення ефективності суспільного виробництва і, як наслідок, прискорення процесу відтворення ВНП.

В силу своїх сутніх властивостей кредит взаємодіє зі збалансованостю економіки, яка виступає найбільш важливою умовою ефективності суспільного виробництва. Зокрема, нормальне функціонування кредитних відносин в економічно обгрунтованих межах передбачає дотримання рівноваги між наявними в суспільстві тимчасово вільними ресурсами і об’ємами перерозподіляємих за допомогою кредиту коштів. Порушеня данної рівноваги приводить до спотворення природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг, що дестабілізує до певної міри всю економіку. Взаємодіючи зі збалансованостю економіки, кредитні відносини безпосередньо впливають на неї. Так, в ринковій економіці роль кредиту виявляється у регулюванні, тобто підтримуванні або оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВНП і національного доходу є завершальною. Вона охоплює, поряд з фінансовою формою, перерозподіл між виробничою і невиробничою сферами, між галузями виробництва і регіонами. Таким чином, кредит певною мірою впливає на формування структури суспільного відтворення ВНП, на найбільш важливі пропорції суспільного господарства: співвідношення між фондами заміщення, нагромадження, споживання тощо. Сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, кредит впливає також і на галузеву структуру суспільного господарства, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в галузі, де забезпечується отримання більшого прибутку.

Взаємодія кредита зі збалансованістю економіки виявляється в його першому впливі і на товарно-грошову збалансованість. З однієї сторони, використання кредиту в суспільному господарстві з дотриманням усіх принципів кредитування (строковості, платності та інших) веде до збільшення виробництва товарів. Досить важливо, що в конкретних умовах і комерційній направленості діяльності банків, позики надаються підпртємствам, у яких виробництво організоване більш ефективно і чиї товари користуються попитом. Тим самим кредит стимулює розширення виробництва товарів, яких потребує суспільство, тобто сприяє розширенню ємності ринку з позиції пропорції.

З другого боку, кредит є одним з основних регуляторів сукупного грошового обігу, а за допомогою останнього внутригосподарського обороту кожного суб’єкта економічної діяльності, й обороту грошових доходів населення. Внаслідок цього кредит сприяє розширенню ємності ринку з позицій попиту. Цей аспект ролі кредиту в ринкових умовах надзвичайно важливий і обумовлений тією обстановкою, що грошові знаки і платіжні засоби, які обертаються в сучасних грошових системах, мають кредитний характер (2, ст.124). Таким чином, за допомогою кредиту контролюється суспільна корисність (rocapit), що входить до складу ВНП, а шляхом розширення ємності ринку, з позицій як попиту так і пропозиції, забезпечується більш повна і якісна їх реалізація.

Важливу роль кредит відіграє в забезпеченні науково-технічного прогресу (НТП). Підвищення його технічного і технологічного рівнів відтворювального процесу здійснюється перш за все непрямим шляхом: забезпечення неперервності виробництва, стимулювання збільшення випуску продукції тощо. Разом з тим кредит прямо виступає фактором, що забезпечує НТП, оскільки він є найважливішим джерелом капіталістичних вкладень. Ефективність кредитних важелів розвитку НТП визначається кредитною політикою, яку проводить держава. Але в реалізації ролі кредиту в даній сфері необхідно здійснювати пріоритетне кредитування наукових галузей, конверсійних програм; цілеспрямоване кредитування технічного вдосконалення виробництва, впровадження у виробництво нових видів товарів, що користуються попитом населення або мають велике народогосподарське значення; розвиток інноваційних банків, які спеціалізуються на кредитуванні нових технічних і технологічних проектів тощо. Сприяючи розвитку НТП, кредит тим самим впливає на поліпшення якісної структури ВНП, створює передумови подальшого його відтворення на розширеній основі.

Оскільки найвищою метою суспільного відтвореня є розвиток людини, її фізичних і духовних здібностей, необхідно відзначити роль кредиту в соціальній сфері. По суті всі кредити мають соціальну направленість, тому що на їх основі підвищується ефективність суспільного відтворення і, відповідно більш повно задовольняється потреба суспільства, зростає життєвий рівень. Виступаючи одним з факторів впровадження прогресивної техніки і технологій, кредит сприяє скороченню важкої і низькокваліфікованої праці, зростанню продуктивності суспільної праці та доходів трудящих. Кредит сприяє покращеню стану споживчого ринку у відповідності з пріоритетом соціальної політики. В цій сфері вагома роль тих кредитів, які спрямовуються в галузі виробництва товарів народного споживання, торгівлі тощо., пільгове кредитування сільського господарства. Велике соціальне значення має споживчий кредит, який сприяє більш швидкому зростанню життєвого рівня населення.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що головна роль кредиту у відтворені ВНП полягає в наступному: по - перше, кредит забезпечує неперервність відтворювального процесу; по - друге, виступає фактором його прискорення; регулює пропорційність відтворення складових частин ВНП. Крім того, кредитні відносини, сприяючи впровадженню досягнень НТП у виробництво, забеспечують покращення якісного складу ВНП, і що найголовніше, сприяють досягненню основної мети суспільного відтворення - підвищенню добробуту народу.

4. Особливості кредитної системи в Україні.

Якщо звернутися до сукупності кредитних відносин в цілому, то на їх функціонування здійснює великий вплив система економічних відносин суспільства, і впершу чергу відносини власності, які визначають характер руху кредитних ресурсів в масштабах суспільства. Це виявляється у впливі на організацію акумулювання і перерозподілу тимчасово вільних коштів, а через механізм кредитування - на характер руху кредитних ресурсів в конкретній кредитній угоді.

Сьогодні Україна намагається перейти від планової, командної до соціально орієнтованої ринкової економіки. Здійснюється переорієнтація в кожній сфері економічного життя країни, в тому числі і в кредитній, де істотно змінився характер і напрямки руху кредитних відносин. Але щоб глибше з’ясувати ці зміни, необхідно розглянути, яким же був рух кредитних ресурсів за умов командно-адміністративної системи.

При плановій централізованій економіці кредит трактується як рух позичкового фонду суспільства, єдиним власником якого виступала держава. У зв’язку з тим, що учасники кредитних відносин були головним чином суб’єктами суспiльної власності, державні органи планували і централізовано регулювали в основному адміністративними методами рух позичкового фонду. При цьому майже не враховувались інтереси суб’єктів кредитної угоди, форми руху кредитних ресурсів були досить одноманітними: держава фінансувала банки, банки кредитували підприємcтва. Це призводило до кредитного перенасичення господарств, що виявлялося в незабезпеченні кредиту, в порушенні його поворотності і списуванні боргів. В результаті дотримання принципів кредитування ставало неможливим.

Сьогодні значна частина позичкового фонду все ще залишається власністю держави. В той же час здійснюється перехід від детального планування кредиту до економічних методів регулювання його руху в рамках навіть державної власності. Це привносить елемент стихійності в рух позичкового фонду. Він все більш набуває децентралізованого характеру. Дані зміни зумовлені перш за все розвитком відносин власності, зокрема наділенням державних підприємств більш широкими правами розпорядження власними коштами у зв’язку з переходом до функціонування на засадах самофінансування, а також розвитком повного госпродрозрахунку, державних банків і процесом їх акціонування. Ці учасники кредитних відносин в нових умовах вже не повинні бути об’єктами адміністративних методів управління з боку держави. Ще більшою мірою це відноситься до новостворених комерційних банків, акціонерних і приватних підприємств.

Таким чином власниками позичкового фонду сьогодні є перш за все банк (Національний банк України і комерційні). Крім того, власником цього фонду виступають підприємства різних форм власності, страхові та інвестиційні компанії, громадяни тощо. Реформа банківскої системи обумовила децентралізацію і демонополізацію позичкового фонду, оскільки акціонерний характер формування статутних фондів комерційних банків передбачає значне розширення їх прав по розпорядженню кредитними ресурсами.

Отже в сучасних умовах рух кредитних ресурсів починає набувати децентралізованого характеру, а управління ними все більшою мірою здійснюється через систему заходів державно-кредитного регулювання економіки.

І нарешті, здійснюється цільова направленість руху позичкового фонду. Раніше, розподіл кредитних ресурсів формально був підпорядкований задачі розвитку економіки в цілях підвищення добробуту народу, а на практиці нерідко суперечив і їй, і економічній доцільності. З розвитком ринку, комерціалізацією діяльності підприємств і кредитних установ державного сектору, як керівний мотив руху кредитних ресурсів починає виступати отримання позичкового відсотку, який є критерієм вільного розподілу кредиту по галузям і суб’єктам господарювання.

Основною функцією банківської системи є кредитування підприємств різних галузей народного господарства. Але наші фінансово-кредитні інститути поки що не можуть дозволити собі це.Як правило, кредитуванням реального сектора економіки у нас займаються так звані системоутворюючі банки, наприклад, «Промінвестбанк» або «Україна». Щодо інших, то комерційні банки не дуже поспішають заробити гроші на кредитуванні підприємств. В основному їх завдання - це кредитування фізичних осіб. Причина в тому, що немає ніяких проблем щодо забезпечення застави, а також більш просто простежити за там, куди пішли гроші, та у разі виникнення неприємностей закликати боржника до відповіді у суді. Але деякі з комерційних банків намагаються працювати з підприємствами, хоча це не приносить більших грошей, ніж співробітництво з фізичними особами. Ми знаємо, що половина наших підприємств збиткові, і будь-які інвестиції не взмозі допомогти.

Протягом 1998 року біля 55% промислових та 90% сільськогосподарських підприємств працювали зі збитками. ВВП знизився на 1,7% по відношеннб до рівня 1997 року. Але якщо у підприємства все добре, це ще не є гарантом того, що кредит буде отримано. Однією з головних причин є те, що для отримання кредиту в банку, необхілно надати фінансово-кредитному інституту ліквідну заставу. Як правило, це нерухомість. Друга причина в тому, що фінансові інститути, щоб уникнути будь-яких ризиків, бажають бачити у вашій особі постійного клієнта. І останнє - банки не кредитують підприємства більш ніж на 1 рік.

Сьогодні Національний банк виступає у своїх телеграмах з призивом до банків кредитувати вугледобувні підприємства. Але при цьому він просить звертати увагу на кредитоспроможність цих підприємств та наявність реального забезпечення для своєчасного погашення кредитів та процентів по ним.

Описані тенденції руху кредитних ресурсів характерні для всього періоду реформи в Україні, які тривають з 1991 р. До певної міри вони характерні і для періоду 1994-1997 р.р.

Таблиця 1

Залишки заборгованості на кінець 1997 року.

[1, с.62]

Роки Всього У валюті За терміном

Сторінки 1   2   3   4   5   6   7  
Коментарі до даного документу
Додати коментар