Характеристика середньовічної літератури, Детальна інформація

Реферат

Характеристика середньовічної літератури

Повільно розпадалася під ударами варварів величезна Римська імперія.легіони один за одним залишали завойовані землі, щоб захистити столицю — Рим.але ось упав і він.

А на вільних від нині просторах Європи виникли нові держави: на землях — Франція, прирейнських германців — Німеччина, бриттів — Англія, та Піреннейському півострові — Іспанія, на Апеннінах — Італія. І всіх цих нових народів були свої мови, і культура не схожі на античну.

Так почався новий етап європейської історії— середньовіччя. Він тривав від падіння Римської імперії (V ст.) до настання нового часу — XVII ст. Вчені розділили цей великий історичний етап на кілька періодів, які відрізняються яскраво самобутнім, несхожим характером. Це раннє середньовіччя ( з початку нашої ери доХІ ст.), Високе середньовіччя (ХІІ — початок ХІV ст.) і Відродження (ХІV — початок ХVII ст.)

Подібно до античної літератури, нові європейські літератури пройшли дописемний , а згодом докнижний етапи розвитку, які включали в себе міфологію, народні епічні сказання, національний героїчний епос.

Взяти хоча б епічні твори, такі, як “Пісня про Нібелунгів” (ХІІ ст.),— історична легенда про знищення гунами держави бургундів( нібелунгів) (436), подвиги і смерть Зігфріда, помсту його дружини Кримхільди, придворний і лицарський побут епохи фнодалізму; іспанська поєма “ Пісня про мого Сіда”, де оспівується національний герой Родріго Діас де Бівар на прізвисько Сід, що боровся за визволення іспанського народу від маврів і проти феодальної знаті; францюзька поєма “Пісня про Роланда” (бл. 1170), в історичній основі якої лежить легенди про завойовницькі походи Карла Великого і загибель його полководця Роланда під час упокорення сарацинів.

Пісні про діяння славетних витязів читали у супровіді музичних інструментів по книжці-кодексу або напам’ять спеціальні виконавці, яких у Франції називали жонглерами, в Німеччині — шпільманами, в Іспанії— хугларами. Також виконували ліричні поєми на теми кохання. Називали їх романами, бо писалис вони французькою, яка тоді називалася “романською”. Події розгорталися в казкових країнах, лицарю доводилося битися з велетнями і чудовиськами, перемагати чаклунів та його чекала найвища нагорода— кохання прекрасної жінки. До видатних романів тоо часу можна віднести :”Романи круглого столу”, та “Трістан і Ізольда”.

Не тільки героїчним і ліричним епосом прославилася середньовічна Європа. Існувала ще й лірична поезія. Крім пісень,що співали в народі, і пісень духовного змісту, які складали ченці, була поширена й лицарська лірика. Її авторами були люди дворянського походження. Лицар обожнює свою даму і готовий вершити заради неї подвиги.думка про даму змушує його дбати про духовне самовдосконалення. Нічого подібного не знала антична любовна лірика

Кінець лицарським романам поклав всесвітньовідомий твір “Дон Кіхот”Мігеля де Сервантеса(1547—-1616);використовуючи реалістичні елементи ,геніалний автор змалював пародію на середньовічне лицарство,водночас правдиво відтворившироку картину народного життя Іспанії,а літаратурні образи мандрівного “благородного”лицаря і його зброєносця Санчо Панси стали крилатими.

Внаслідок розкладу феодального ладу і зародження ранньокапіталістичних відносин, утворення національних централізованих держав, зростання торгівліу зв’язку з великими географічними відкриттями наступила епоха Відродження, або францюзькою мовою Ренесанс— як перехідний період в історії культури Західної і Центральної Європи між Серєдньовіччям і Новим часом (ХІV- XVIст.); як відмова від феодально-церковної сприйняття, переосмислення місця і ролі людини на землі.