Формування сексуальної культури молоді: феномен людської сексуальності, Детальна інформація

Реферат

Формування сексуальної культури молоді: феномен людської сексуальності.



Вступ

Ще двадцяти років не минуло з часу однієї промовистої (в ракурсі теми, що ми розглядаємо) події. В період горбачовської “перебудови” під час одного з так званих телемостів між СРСР і США, коли радянські і американські народи отримали одну з перших нагод хоча б за допомогою телебачення відносно вільно поспілкуватися, познайомитися з особливостями життя, культури один одного, хтось з аудиторії, яку зібрав у своїй студії за океаном відомий телеведучій Філ Донахью, звернувся до аудиторії на радянському телебаченні із запитанням: “А як у вас з сексом?”.

Після затягнувшеюся зніяковілої мовчанки у московській студії одна з учасниць телемосту нарешті відповіла: “Сексу в нас немає...”.

Пізніше Володимир Познер, який був ведучім цієї передачі з радянської сторони, розповідав, що жінка, яка наважилася дати відповідь на запитання з табуйованої у СРСР теми сексу, не обмежилася тільки наведеними словами, а намагалася пояснити американцям, що йдеться про домінування в суспільстві своєрідного пуританізму, нерозвиненість, у зв(язку з ним, сексуальної культури. Та при монтажі телепередачі американській і радянський телеведучі погодилися в тому, що додаткові пояснення можна вилучити. Формулювання, що відтоді стало знаменитим – “Сексу в нас немає” – точно і вичерпно передало ситуацію із нав(язаним суспільству радянською ідеологією ставленням до сексу.

Справа у тому, що казарменно-тоталітарному варіанту соціалізму, якій насаджували в СРСР, потрібна була слухняна, покірна у всьому людина. А оскільки вільна реалізація сексуальності є одним з найважливіших факторів, що формує загальну внутрішню свободу людини, її, сексуальність, з певного часу почали суворо обмежувати, регламентувати.

Саме у зв(язку з тим у країні була відсутня система свідомого, цілеспрямованого виховання сексуальної культури. В друкованих джерелах питання сексуальності висвітлювалися хіба що для попередження до яких “жахливих” наслідків для фізичного, психічного і репродуктивного здоров(я може привести сексуальне життя.1 І хоча до цих залякувань більшість ставилася з недовірою, та вони невротизували не одне покоління наших співвітчизників. Хоча природнє і перемагало в них залякування і абсолютна більшість шукала радощів сексуального життя. Проте

вступало у нього майже, або й зовсім не підготовленими. І через те, нерідко, отримувало від цього життя чимало прикрощів, іноді - більше ніж очикуваних радощів.

Зараз, начебто, ставлення до виховання сексуальної культури відрізняється від того, що ми мали ще відносно нещодавно. Але і зараз знаходяться люди, які доводять, що таке виховання приносить більше шкоди ніж користі. Мовляв, воно тільки “розбещує” молодь, акцентує її увагу не на тому, що є дійсною цінністю життя.

Щодо останнього, то хоча те у житті, що пов(язано з реалізацією сексуальності, в ієрархії життєвих цінностей значної кількості людей не займає головного місця, але одне з чільних місць на протязі тривалого часу їх життя воно таки має. (В залежності від періоду життєвого циклу людини і у зв(язку з вмінням одержувати задоволення від реалізації сексуальності. Останнє особливо пов(язано з рівнем сексуальної культури.)

Рядок з відомої пісні радянськіх часів: «…Жила бы страна родная – и нету других забот…», - не може бути життєвим гаслом для суспільства за нормальних умов його існування, єдиною вищезгаданою “дійсною цінністю життя”. Справжній комплекс життєвих цінностей формується у процесі розвитку людини і суспільства, який є не чим іншим як процесом розвитку культури. А останній має необхідно відбуватися в усіх сферах життя.

Та тривалий час сексуальна сфера була відносно успішно вилучена з процесу загального розвитку. Хоча, справедливості ради, треба сказати, що йдеться не тільки про радянський період. (В останній хіба що намагалися підтримати в нових умовах існування давно звичної, хіба що трохи модернізованої, сексуальної аскези, як цінності, на шлях відмови від якої вже ставала значна частина людства і, здавалося б, мало стати і наше суспільство, якби воно дійсно намагалося оптимізувати розвиток усіх сфер свого життя.)

На протязі багатьох сторіч те, що було пов(язане з плоттю перебувало у конфлікті з духовними цінностями релігії, яка ще два тисячіліття тому почала свою переможну ходу світом. Одним з наріжних каменів цієї релігії стало евангельске формулювання апостола Павла з Першого послання до Коринфян: “Добре чоловіку не торкатися жінки”; бо: “Неодружений турбується про Господнє, як догодити Господу; а одружений турбується про світське, як догодити дружині”. (1.Гл. 7: 1, 32, 33) Більше того: у Євангелії від Матвія оскоплення, тобто таке діяння, яке в принципі унеможливлює отримання сексуальних радощів, трактується як... шлях до Царства небесного. (1.Гл. 19: 12)

Проте, є достатньо підстав погодитися з одним з визначних філософів ХХ сторіччя Мішелем Фуко, якій у своїй фундаментальної праці “Історія сексуальності” довів, що релігійні заборони і намагання замовчувань практично усього, що пов(язане із сексуальністю, свідчать якраз про свідоме чи несвідоме визнання величезної життєвої значущості сексуальності у житті як окремої людини, так і усього суспільства. (2. Т. 1)

Усвідомлення дійсного стану речей щодо сексуальності необхідно вимагає уваги до сексуальної культури, її всебічного розвитку задля гармонізації взаємодії сексуальної сфери з усіма іншими.

Щодо “розбещуючого” впливу на молодь сексуального виховання, то варто з(ясувати

підстави твердження про це і чи несе заборона такого виховання щось позитивне?

Відносно останнього: чимало людей вважає, що так, несе. Цей позитив вони вбачають у затриманні розвитку сексуальної чуттєвості молоді і початку статевого життя. Проте практика доводить, що на розвиток сексуальної чуттєвості і термін початку сексуального життя у представників чоловічої статі інформаційні обмеження якось помітно не впливають. Щодо дівчат, то у них дійсно нерідко затримується розвиток сексуальної чуттєвості, що згодом часто призводить до відсутності задоволеності сексуальним життям. Тобто до наслідку, який сучасних умовах, коли повноцінна реалізація сексуальності сприймається як необхідний компонент життя, аж ніяк не може вважатися бажаним. До того ж, нерозвинена сексуальна чуттєвість дівчат не є запорукою більш пізнього початку сексуального життя. Бо значна частина їх починає сексуальне життя не задля сексуального задоволення (у якому вони можуть ще не мати потреби), а шукаючі емоційного контакту з протилежною статтю, чи з цікавості (яка, до речі, буває тим більша, чим меше знань про її об(єкт).

Можна впевнено стверджувати, що непідготовленість (чи, точніше, - неправильна підготовленість) до сексуального життя представників обох статей першим своїм наслідком має саме те, від чого їх хотіли б вберегти не в міру запопадливі батькі і вихователі: захворювання, що передаються статевим шляхом, психологічні проблеми, незаплановані вагітності та їх наслідок – штучні аборти.2 Тому сучасні дослідники проблем сексуальності впевнені, що широка інформованість щодо сексуальності зовсім не є розбещенням. І виховання розвиненої сексуальної культури, яке грунтується, зокрема, на основі засвоєння наукових знань про сексуальність, процес свідомої і організованої сексуальної соціалізації - необхідні. А починати їх треба вже з періоду раннього дитинства (звичайно, засобами і із змістом, адекватними цьому віку). Щодо дійсно можливого прискорення розвитку сексуальної чуттєвості підлітків, то це теж не є протипоказанням для такого виховання. Важливо тільки вчити правильно користуватися цією чуттєвістю.

Проте навіть ті, кому важко погодитися з останнім, не можуть не погодитися з відомим

формулюванням, яке можна зустріти в багатьох сучасних виданнях, присвячених сексуальному вихованню: “Краще на рік раніше, ніж на хвилину пізніше”.

Майже сто років тому, а саме – у 1907 році, видатний вчений Зігмунд Фройд (чи Фрейд, як

прийнято у нас вимовляти його призвище), що в науці про людину зробив не менш значущі відкриття ніж його сучасник Алберт Ейнштейн зробив у фізиці, у статті “Статеве просвітництво дітей” вказав прибічникам позиції, згідно якої необхідно. приховувати від дітей та молоді будь яку інформацію щодо сексуальності, на повну відсутність у ній логіки. Питання про необхідність такої інформації, на його думку, взагалі не може бути темою дебатів. Важко уявити, зауважив Фройд, що діти і молодь не будуть цікавитися цією темою і не отримають якісь знання про неї. Адже сексуальність, як було доведено ним у роботі “Три нариси з теорії сексуальності”, притамана людині вже від народження (правда, у специфічній для цього періоду ще не розвиненій, не схожій на дорослу формі) і це не може не підштовхувати її ще змалку до спроб з(ясовувати, що воно таке і як нею користуватися, а згодом, - і до намагання зрозуміти природню і соціальну сутність сексуальності. Але, при тому, у дітей і молодих людей складеться враження, що “...все пов(язане з сексом є чимось постидним і огидним, від чого батьки і вчителі намагаються якомога довше їх оберігати...”, а інформація, яку вони все ж отримають, може підвести їх до висновку, що батькам і вчителям не можна довіряти. (3.С. 26 – 34)

Зауважимо, що крім втрати довіри до старшого покоління і засвоєння ставлення до сексуальності як до чогось брудного, що, безперечно, створює умови для виникнення проблем у реалізації власної сексуальності, заборона на отримання правдивої інформації про сексуальність може призвести до обмеження пізнавальної активності дитини і молодої людини (адже їх запевняють, що є речі, які вони не можуть розуміти “в принципі”).

З чого ж власне складається розвинена сексуальна культура, якій її зміст?

Не претендуючі на повну відповідь на це питання, окреслимо кілька найважливіших її компонентів, без уявлення про сутність яких в наш час навряд чи може йти мова про таку культуру.

По-перше, оскільки традиційне виховання надало більшості суб(єктів культури у нашому суспільстві перекручене уявлення про сексуальність, треба починати з доведення правдивих відомостей про її місце і значення в житті окремої людини і усього суспільства.

По-друге, оскільки сексуальність пов(язана з анатомічними, фізіологічними і психологічними властивостями людини, хоча б елементарне знання цих властивостей, механізмів тілесної і психологічної реалізації сексуальнасті є також необхідним. Особливого значення такі знання мають у зв(язку з тим, що природою обумовлена реалізація головної цілі сексуальності як парна (до речі, - єдина така) функція людини.