Виникнення одягу та його основні функції, Детальна інформація

Реферат на тему:

Виникнення одягу та його основні функції

В людському суспільстві одяг виник як засіб захисту тіла від зовнішніх дій навколишнього середовища. Холод, волога, дот, сніг, різка зміна температур, так само як нестерпна спека, вітер, що несе з собою пилюку, пісок, викликали у людині прагнення чимось захистити себе, вберегти своє тіло від цих неприємних і часто небезпечних для здоров’я явищ природи. Не менш дошкульними і шкідливими були ураження від колючок і особливо від укусів комах, таких, наприклад, як москіти в тропіках, або сибірський гнус. Житло і постіль, які виконують функцію Ізоляції людини від несприятливих дій зовнішнього середовища, могли забезпечити тіло лише на час відпочинку, сну й обмеженого кола занять первісної людини під покрівлею її дуже примітивного "дому". У зв’язку з цим, на додаток до житла й постелі, звичайно, мав з’явитися новий засіб для захисту тіла людини в подорожі або в умовах повсякденної праці поза житлом. Таким засобом став одяг.

Поява одягу сягає найдавнішних часів людського суспільства. Одяг має дуже давню Історію, він поступово удосконалювався, ускладнювався І ставав дедалі різноманітнішим. Проте всі типи одягу, безперечно, виникли від двох основних найпримітивніших прототипів:

- плечевого одягу - у вигляді накинутої на плечі шкури

- поясного одягу - шкури, пов’язаної навколо бедра.

Перший породив величезну різноманітність форм: плащі, сорочки, каптани, піджаки тощо.

З другого розвинулися форми одягу притримувані на бедрах: фартухи, спідниці, штани та ін.

Археологічні розкопки показують, що одяг з’явився на самих ранніх етапах розвитку людського суспільства. Людина в епоху полеоліту /40-25 т. років тому/ вже вміла користуючись костяними іглами зшивати, сплітати, та зв’язувати різні натуральні матеріали - листки, солому, тростник, шкури для тварин для надання їм бажаної форми.

В якості головних уборів також використані природні матеріали: видовбаний гарбуз, шкарлупа кокосового горіха, або страусячі яйця, панцир черепахи.

Захищаючи тіло людини від холоду та спеки, атмосферних опадів та вітру одяг виконує практичну функцію, прикрашає його еститечну функцію.

Важко сказати, яка з функцій одягу більш древніша. Мандрівники вивчаючи побут племен первіснообщинного суспільства відмічали., що не дивлячись на холод, дощі та сніг аборигени Вогненної Землі ходили майже голі, а східні африканські племена близько екватора на час свят одягали довгі шуби з козячих шкір.

Стародавні фрески, які відносяться до 4 тисячоріччя до н.е. показують, що одяг носили лише люди знатних станів, а інші ходили оголені.

Одяг виник спочатку як засіб прикрашення та становної різниці людини, історики, археологи, мистецтвознавці запевняють також, що із зміною клімата та образу життя людини значно посилюється захисна практична функція одягу.

Прямими предвістниками одягу е татуїровка, окраска тіла та нанесення на нього магічних знаків, якими людина старалась захистити себе від злих духів, та незрозумілих сил природи.

Згодом узори татуїровки переносились на тканину. Наприклад різнокольоровий клітчатий узор татуровки стародавніх кельтів залишився національним узором шотландської тканини.

Велику роль в данині грали прикраси, які разом з татуїровками зачіскою та головним убором нерідко складали весь костюм людини первісного суспільства.

Серед розмаїття видів І форм одягу створених людством протягом його Історичного розвитку, е декілька найважливіших типів, які послідовно відбивають основну лінію його еволюції. Виходячи з найсуттєвішої ознаки, що відрізняє одяг від житла й постелі /ковдри/ тобто з обов'язково! наявності захищеного прикриття на самому тілі людини, можна простежити два основних типи його.

1. Одяг, що обертає або драпірує тіло людини І тримається на ньому за допомогою поясів, зав’язок, застібок тощо. Як найпростіший, цей одяг характерний для найбільш ранніх періодів історії людства. Він типовий для стародавнього світу і набув особливого розвитку в античнорему рабовласницькому суспільстві. Прикладом такого одягу можуть бути давньоєгипетська набедрена пов’язка, давньогрецький хітон римська тога, а також Індійське жіноче сарі, хоч останнє з’явилося значно пізніше - в ХVІ ст.

2. Одяг, який вдягають І який тримається на тілі людини завдяки природним розширенням людської фігури /на плечах або на стегнах/. Залежно від способу одягнення, пов’язаного з основним типом крою, цей одяг поділяється на два підтипи:

а/ глухий, або накладний, одяг, який не має суцільного переднього /чи заднього/ розрізу, а тому вдягається через голову:

б/ розтібний одяг, який має спереду /або рідше ззаду/ суцільний ро; різ на всю довжину, що дає можливість одягти його на торс ззаду в рукава /чи пройми/ й носити за бажанням закритим або розкритим.

У нашій щоденній розмовній мові під словом "одяг" ми розуміємо звичайно лише прикритті для торса І верхніх частин кінцівок /рук або ніг/ якими е плаття, жакети, сорочки, штани, спідниці тощо. Для прикриття голови ми вживаємо вислів, "головний убор" для прикриттю нижніх частин ніг "взуття" і "панчохи".

Проте в широкому значенні "одягом" слід називати всі види прикриття, що укріплюється на тілі або одягаються і служать захистом від зовнішніх дій навколишнього середовища, незалежно від того, як: частину тіла вони прикривають. Все, що ми носимо на собі з цією захисного метою, е одягом у широкому розумінні цього слова, Отже, до одягу належать:

а/ натільний одяг, або власне одяг, що прикриває торс і верхні частини кінцівок;

б/ головні убори /хустки, чепці, капелюшки, шапки, капюшон;

в/ взуття, в тому числі й прикриття для гомілки /панчохи, гетри/;

г/ рукавички, муфти.

Одягом, щоправда, далеко не вичерпується все те, що людина на с одягає і що становить її костюм. Серед речей, які носить людина, починаючи з ранніх етапів розвитку суспільства, велику роль відіграють прикраси, які з’явилися майже водночас я одягом. Це виходить із самої суті слова, має прикрашати людину, робити II красивішою, наряднішою. Проте спочатку прикраси мали більше практичне, утилітарне призначення і тільки згодом вони перетворилися на власне прикраси, на наряд. На ряд або прикраси, могли виникнути як свідчення, як визнання, як від знака спритності, сили, хоробрості І хитрості мисливця воїна /таким були наприклад, мисливські та воєнні трофеї - зуби, кігті, пір’я/, як "вивіски", "ярлики" - ознаки забезпеченості й багатства /наприклад, численні залізні браслети, намиста/, як засіб приваблення протилежної статі, а також внаслідок багатьох Інших причин, але завжди як щось таке, що викликає почуття подиву, поваги, захоплення, симпатії, як таке, що подобається, приваблює. Естетичне почуття е вродженим.

Та яким би не було походження прикрас І нарядів на досить ранній стадії суспільного розвитку, вони з корисних предметів поступово ставали просторо красивими, викликаючи естетичне захоплення поєднанням кольорів і форм, художньою виразністю, незалежно від їх безпосередні користі й первісного призначення. Як складовий компонент костюма поряд з одягом ці прикраси мали суттєве значення.