Художня культура Західної Європи початку ХХ століття, Детальна інформація

У печінках сидять антична Греція і Рим

Автомобіль і той здається тут застарим

Тільки релігія в нас залишилась нова-новісінька

Проста як аеропортівський ангар як трамвайна вісімка

Тільки християнство в Європі не встигло ще оепопеїться

І папа Пій являє собою тип най модернішого європейця

А тобі сором бо вікна цікаві їдять тебе поїдом

Зайти до церкви на вранішню сповідь

Читаєш проспекти каталоги співучі горласті афіші

От поезія ранку а для прози газети зручніші

25 сантимів за випуск пригоди кримінальна хроніка

Портрети знаменитостей інформація он яка

Я бачив сьогодні вранці вулицю забув як зветься

Нова і чиста сурмою сонячною ллється

Робітники урядовці вродливі стенотипістки

Щобудня чотири рази по ній проходять пішки

Уранці тричі ревуть там сирени мідні

Дзвін як скажений гавкає там опівдні

Вивіски написи об’яви реклами

Лящать звідусіль папужими голосами

Я люблю цей симпатичний індустріальний модерн...

Поет оперує словами, так як художник формами і для цього йому не потрібні ніякі граматичні та логічні умовності – все вирішує його творча інтуїція.

Якщо кубісти відображали у своїй творчості сучасну міську, промислово-технічну цивілізацію, сприймаючи її досягнення дещо відсторонено, з побоюванням, то італійські футуристи палко вітали її, перетворивши динамізм та силу на свою релігію. Футуризм був націлений на майбутнє, проголошував себе мистецтвом прийдешнього, як проголошував його лідер руху поет Т. Марінетті (1876-1944). Традиційний сільський пейзаж для футуристів – символ застою, вони зовсім не хотіли його малювати, як не бажали зберегти хоч будь-яку пов’язаність людини з природою. Місто, насичене машинами – це ідеал футуристів, в якому вони бачать образ майбутнього. Людина повинна розчинитись у техніці («Двигун – кращий із поетів», - слова з їх маніфесту), але і людина, і техніка розчиняються в русі, який розумівся як першооснова світу.

Культ руху у футуристів доповнювався культом сили: м’язистий велет, з якого фізична міць аж випирає – улюблений сюжет футуристських скульпторів і художників. Мистецтво минулого вони відкидали, ставились до нього нігілістично, закликаючи знищити всі музеї світу. У своїх пошуках провідні митці футуризму – К. Боччоні, Д. Северіні і Л. Балла спирались на знахідки кубістів, створюючи незвичні за своєю динамічністю, повні руху і прихованого страху полотна. Але, якщо кубісти оперували предметами, частинами предметів і об’ємами, то футуристи, намагаючись вхопити сутність руху, користалися лініями й кольором, наближаючись до абстракціонізму. Так само поезія футуризму розбивала не речення на слова, а самі слова на звуки, поєднуючи їх у певну систему чергування.

Література:

Виппер Ю., Самарин Р. Курс лекций по истории зарубежной литературы ХVІІ в. – М.,1954.

Елизарова М. и др. История зарубежной литературыХІX в. - М., 1961

Зарубежная литература средних веков: В 2 Вып. / Сост. Б. Пуришев. - М., 1975.

История зарубежной литературы ХІX в. / Под ред. Н. Соловьева. - М.,1986.

История римской литературы: В 2 Т. / Под ред. С. Соболевского - М., 1959-1962.