КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ, Детальна інформація

Серед історичних книг, що належать до класичної давнъокитайської літератури, виділимо "Шу цзин" /"Книгу історії", або "Канонічну книгу"/, до якої входять настанови, приписи, розпорядження давніх правителів. Піддана значній конфуціанській обробці книга перетворилась у збірник повчань, просякнутих релігійною і політико-виховною тенденцією.

Самому Конфуцію приписується твір "Чуньцю" - хроніка царства Лу, за переказом, батьківщини Конфуція, в якому знайшла відображення міжусобна боротьба у VIII-V ст. до Р.Х. Значний інтерес представляє доданий до твору коментар "Цзочжуань", який можна вважати першим повним оглядом історії давнього Китаю.

Багатий матеріал по культурній історії Китаю міститься у класичній праці одного з найдавніших китайських Iстjриків Сима Цяня /145 - біля 86 рр. до Р.Х./”Ші цзи” /"Історичні записки"/. Сима Цянь створив першу узагальнюючу історіо Китаю з найдавніших часів до кінця II ст. до Р.Х. його праця поклала початок серії офіційних династійних історій, яких було створено в Китаї 25.

Характерні зразки провової літератури у вигляді легенд, коротких художніх замальовок зустрічаються вже у текстах "Шу цзин", "Ші цзи", а також у чудовому за своїми художніми якостями творі блиэького до даосізму теоретика Чжуан Чжоу /328-286 рр. до Р.Х./ -"Чжуанзи". З6ірник філософських міркувань Чжуан Чжоу, написаний езопівською мовою, що відстоює положення даосізму, містить багато байок, притч, повчань.

Література Китаю наступної історичної і культурної доби розвивалася на основі принципів, традиційних сюжетів, мотивів, жанрів, притаманних давньокитайській класичній літературі.

4. Архітектура і образотворче мистєцтво

В добу Інь мистецтвоь представлено архітектурними спорудами, кам’яною скульптурою, виробами з кістки, каменю, нефриту, бронзовими посудинами майстерної обробки.

Столиця Іньської держави площею 6 кв.км була обнесена дерев’яною стіною. В центрі міста був роаташований храм, стеля якого розміщувалась на деревяних колонах, встановлеиних на бронзових тум бах. Біля храму розташовувався палац вана. У скарбниці правителя археологами було знайдено б тис. цінних предметів з золота, бронзи, нефріту, черепахи, перламутру. Досконалість обробки, багатство орнаментальних прикрас на ритуальних предметах свідчать про високий рівень декоративно-прикладного мистецтва. Поблизу столиці були розкопані кургани-усипальниці іньських воїнів. Померлого вана погребали у великій гробниці-кургані: площа її складала 300 кв.м. Племена чжоу, які вважали себе спадкоємцями іньців, визнавали їх культурні досягнення і запозичили у іньців своєрідний архітектурний стиль, білу кераміку з каоліну, високу майстерність обробки бронзи, далі розвивали техніку архітектурно-будівельних робіт, обробки металів.

В добу Чжоу починається будівництво Великої китайської стіни для эахисту північних кордонів країни від нападів кочових племен, завершене при імператорах Циньської династії. Велика китайська стіна - грандіозна унікальна пам’ятка оборонного зодчества Стародавнього Китаю довжиною 4 тис.км має висоту 6,6 м, ширину нижньої частини - 6,5 м, верхньої - 5,6 м.

При імператорі Цинь Шіхуанді була значно збільшена ірігаційна система, споруджений великий канал між ріками Цзин та Ло, велося інтенсивне будівництво нових міст і шляхів.

На протязі I - на початку ІІ ст. н.е. культура Ханьської імперії переживає розквіт. Саме до цього часу відноситься винахід напівфарфору - тонкостінної полірованої білої кераміки - у виробництві предметів з якого китайці досягли неперевершеної майстерності.

У ІІ-VІ ст. широке розповсюдження в Китаї отримав буддизм. Великий вплив на китайське мистецтво цього періоду, особливо живопис і ваяння, справила індійська культура, що проникала разом з буддизмом.

5. Великі винаходи китайського народу. Наукові знання

Стародавній Китай дав людству чудові винаходи. Довголітній керівник післявоєнного Китаю Мао Цзедун у 1950-х рр. зазначав: "Китайський народ породив багатьох великих мислителів, письменників, художників і створив безліч пам’яток культури. Вже дуже давно в Китаї був винайдений компас, 1800 років тому був винайдений спосіб виробництва паперу, 1300 років тому - друкування з дошок, 800 років тому - розбірний шрифт. Раніше европейців китайці почали використовувати і порох. Таким чинои, Китай є однією з держав світу, що має найбільш давню культуру".

Вже в добу Інь в Китаї був шовк. По великому шовковому шляху в перші століття нашої ери китайський шовк поширювався на ринках азійських та середземноморських країн.

До ІІ ст. н.е. відноситься винахід і вдосконалення способу виробництва паперу. На початку ІІ ст. н.е. китайський вчений Цей Лунь винайшов спосіб виготовлення паперу з суміші кори дерев, коноплі, мотузок. Винахід Цай Луня дозволив замінити дорогий шовк, на якому раніше писали китайці, папером.

Як зазначалось, дуже давно китайці винайшли компас, що вказував на південь. 3 ІІІ ст. н.е. починається широке застосування компасу у навігації.

Сучасні археологічні розкопки показали, що китайці раніше, ніж досі вважалося, винайшли фарфор. Вже в період другої династії Хань китайці вміли виготовляти порцеляновий посуд.

У добу розквіту культури в імперії Хань була заснована академія, організовувались бібліотеки, держава підтримувала письменників, вчених. Сприятливий для розвитку культури період правління другої династії Хань ознаменувався багатьма науковими відкриттями, білышість з яких пов’язана з іменами математиків Чжан Жуна /I ст. н.е./ та Чжан Хена /78-139 рр./. Чжан Жун розрахував взаємозв’зок між швидкістю течії води і опадами, що дозволило більш правильно будувати ірігаційні споруди. Математик і астроном Чжан Хен створив макет небесної сфери. У 134 р. видатний вчений винайшов перший в світі сейсмограф, що міг визначати напрям центру землетрусу.

Ці великі винаходи і наукові відкриття базувалися на значних досягненнях китайської науки. Досить суттєвого рівня досягла математика, зокрема геометрія. Були відомі властивості прямокутного трикутника і вирішена задача рівності квадрата гіпотенузи сумі квадратів катетів.

Астрономічні спостереження починаються у добу Інь. Давньокитайські астрономи вміли вираховувати і передбачати сонячні і місячні затемнення, а також появу комет. Вони розподілили сузір’я, розташовані навколо Полярної зірки, і встановили таким чином карту зоряного неба. Астрономічні знання дали можливість побудувати особливу систему календаря, яка збереглася в незмінному вигляді. Основою цього місячного календаря було місячне літочислення, яке велося по циклах, що складалися з 60 років. Календар був тісно по-в’язаний з землеробством. Рік поділявся на чотири сезона, узгоджених з чотирма порами року: весна, літо, осінь, зима.

Високий рівень зрощувального інтенсивного землеробства привів до досить давнього накопичення і навіть певної систематиэації агрономічних спостережень і знань, які в ханьську добу оформилися у вигляді найдавніших агрономічних трактатів. В цих трактатах викладені давні китайські теорії землеробства, багатопольного господарства, системи грядкових культур, сівозміни, використання добрив.

Розширення кордонів Китайської держави і чіткий адміністративний поділ країни викликали ранню появу і значний розвиток географії. Вже в добу Чжоу чиновники складали звіти про стан окремих провінцій головним чином з точки зору прибутковості земель. Один з таких перероблених звітів ввійшов в якості розділу в книгу "Щу цзин". В цьому розділі, складеному біля VIII ст. до Р.Х. поданий географічний опис Китаю, поділеного на дев’ять провінцій. Докладно описуються гори, ріки, землі, податки кожноі провінції. Географічні описи Китаю збереглися і в інших письмових пам’ятках.

Китайська культура сягає глибокої давнини. Унікальність її полягає в тому, що китайська писемність, що сягає витоків давньокитайської державності, зберегла безперервну нитку історичної тра-диції.

Конфуціанство, китайський традиціоналізм наклали вагомий відбиток на всю китайську культуру і зберегли незмінними багато форм давньої культури на протязі тисячоліть.

Культура Стародавнього Китаю, підсилена величезною масою її носіїв, справила глибокий, всепроникливий вплив на культурний розвиток багатьох сусідніх народів на території Монголії, Маньчжурії, Тібету, Індокитаю, Кореї і особливо Японії.