Естетичне виховання східних слов`ян у давнину, Детальна інформація

Ми не випадково згадали про дитячі народні ігри. Педагогічна мудрість народу винайшла дитячу гру як своєрідне мистецтво спілкування, школу дружніх стосунків, джерело бадьорості і радості життя. “Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я усміхається” – мовить народне прислів'я. В Україні до наших днів збереглися старовинні народні дитячі ігри: хатні (“Золото”, “До мене”, “Гра в калача”) та ігри на повітрі (“Зачарований скарб”, “Калита”, “Піжмурки”, “Квач”, “Гуси”, “Павучки”). Ототожнюючи себе з дорослими, моделюючи їхні стосунки, діти в іграх (особливо рольових) та іграшках засвоювали смисл трудової діяльності, відтворювали окремі її операції. Цікавим прикладом в цьому плані є цикл ігрових пісень – хороводів “А ми просо сіяли”, “Льон”, “Мак”.

Тут доречно згадати філософську істину, що свідомість, відображаючи практику, є діяльним відображенням навколишнього світу і до того ж – творчим його відображенням (не просто “повторює” те, що існує або існувало, але показує те, чого не було і немає, але могло чи може бути).

Розвивається один з найпоширеніших жанрів усної народно-оповідальної творчості – казки.

У казках бажане зображується як дійсне, і тому світ казки виявляється світом чудесної справедливості і добра. Динамізм сюжету, художня вигадка й розважальність роблять казку привабливою, а з огляду на це – могутньою виховною силою, важливою складовою частиною народної педагогічної культури. Через казку уявлення про добро і зло, моральні цінності, правила поведінки входять у свідомість дитини непомітно і стають внутрішнім надбанням. У цій особливості казок К.Д.Ушинський вбачав вияв педагогічного генію народу. Цінним джерелом педагогічного досвіду східного слов'янства є фольклор, зокрема дитячий. Дитячий фольклор – багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору належать як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Причина такого поділу в тому, що ігрові й ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов'язку дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні та різні забавлянки (утішки). Переважна їх більшість – жіночий репертуар.

Як бачимо, первісні смислові значення народної педагогіки у справі естетичного виховання мають історичну тяглість. Сьогодні вони відтворюються у сім'ї, дошкільних закладах, початковій школі. Випробуваними засобами естетичного виховання є природа, праця, краса побуту, вироблення у дитини здатності розуміти й відчувати мистецтво, прилучення її до активної художньої творчості.



Література

Филин Ф.П. Образование языка восточных славян. – М.,Л., 1962; Филин Ф.П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков: Историко-диалектологический очерк.-Л., 1972; Филин Ф.П. Древнерусские диалектные зоны и происхождение восточнославянских языков // Вопр. языкознания. – 1970. - № 5 ; 2. Див.: Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови: Фонетика. – К., 1979; Німчук В.В. Походження і розвиток мови української народності // Українська народність: нариси соціально – економічної і етно-політичної історії. – К., 1990; Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5 т. – К., 1977 – т.2, Українська мова. – С.9 – 16; Шахматов О., Кримський Аг. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської староукраїнщини XI – XVIII вв. – К., 1924; 3 . Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV - XVII вв. - М., 1985; 4. Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. - К.,1993; 5. Іваницький А. Українська народна музична творчість. - К., 1990; 6. Іваницький А.І. Українська музична фольклористика. - К.,1997; 7. Півторак Г. Українці, звідки ми і наша мова. – К., 1993; 8. Українські замовляння. – К., 1993. – С. 268; 9. Українське народознавство. - Львів 1997.