Християнство, Детальна інформація

Православ'я

Розглянемо основні форми віровчення християнства, що утворилися в процесі історичного розвитку християнського світу.

Православ'я — одне з найбільших у світі віровчень, поширене серед багатьох народів, що розмовляють різними мовами. Це один із трьох основних напрямків християнства, який історично склався, сформувався як його східна гілка. Поширене воно головним чином у країнах Східної Європи, Близького Сходу, на Балканах.

Богословські основи православ'я сформувалися у Візантії, де воно було панівною релігією в IV—XI ст.

Основою віровчення визнане Священне писання (Біблія) і Священний переказ (постанови, затверджені сімома Вселенськими соборами в IV—VIII ст., а також праці найбільших церковних авторитетів, таких як Афанасій Олександрійський, Василь Великий, Григорій Богослов, Іоаин Дамаскін, Іоанн Златоуст). На долю цих отців церкви випало формування основних положень віровчення.

Основу православного віровчення склав Нікеоцаргородський Символ віри, що був затверджений на перших двох Вселенських соборах 325 і 382 р. Ці основи віровчення (догмати) сформульовані в 12 членах (параграфах), у них викладені уявлення про Бога як творця, його ставлення до світу, людини, сюди ж були віднесені уявлення про триєдність бога, боговтілення, спокуту, воскресіння з мертвих, хрещення, загробне життя й т. ін.

Усі догмати церква оголосила абсолютно істинними, незаперечними, вічними, повідомленими людині самим Богом. Пізнання Бога повинне досягатися не стільки розумом, скільки усім своїм життям, основою його пізнання повинна стати віра.

Важливе місце в будь-якій релігійній системі займає релігійний культ. Під культом мається на увазі релігійне шанування різних предметів і надприродних істот, у формі таїнств, обрядів, жертвоприносин і т. ін. У православ'ї дотримуються таїнств, під час яких, за вченням церкви, на віруючих сходить особлива благодать. Церква визнає сім таїнств.

1. Хрещення — одне г головних таїнств, що символізує прийняття людини в лоно християнської церкви. Віруючий при триразовому зануренні тіла у вояу із закликанням Бога-Отця, і Сина, і Святого Духа отримує духовне народження. 1. Таїнство причащання, або святої євхаристії, займає важливе місце в християнстві. Віруючі куштують так зване причастя, що складається з хліба і вина, вірячи в те, що вони вкусили тіла й крові Христової і * такий спосіб прилучилися до свого божества.

3. Таїнство покаяння — визнання і каяття у своїх гріхах перед священиком, що прощає винного від імені Ісуса Христа,

4. Таїнство миропомазання — своєрідна допомога Божа, що допомагає людині зберегти душевну чистоту, отриману при хрещенні, яка зростає і зміцнюється в духовному житті. Полягає миропомазання в тому, шо тіло людини змазують ароматичною олією, що і передає божественну благодать.

5. Таїнство священства має особливий сенс для християнської церкви. Це таїнство відбувається при посвяченні в духовний сан. Право здійснення цього таїнства належить тільки єпископові, тому що тільки енископ може передати тому, хто посвячується, особливого роду благодать, якою з цього моменту володітиме новий священнослужитель протягом усього свого життя.

6. Таїнство шлюбу утвердилося в християнстві одним із иайостанніших (XIV ст.). Церковний шлюб — єдина істинна форма шлюбу, тобто світський шлюб церквою не визнається. Таїнство шлюбу відбувається в храмі при вінчанні, молодих настановляють на довге і щасливе спільне життя від імені Ісуса Христа.

7. Таїнство єлеєосвячення (соборування) здійснюється над хворою людиною і полягає в змазуванні її тіла оливою (єлеєм), що вважається священною. Такою дією закликається до хворого благодать Божа, шо зціляє від душевних і тілесних хвороб, тобто від гріхів.

Православна церква також надає великого значення святам і постам. Свята освячені в церковних календарях і, як правило, жоден день у році не проходить без того, щоб не відзначалася та або інша подія. У день аієї події встановлюються особливі пісні, молитви й обряди. Піст, як правило, передує великим церковним святам. Суть посту — «очищення і відновлення людської душі», приготування до важливої події релігійного життя. Великих багатоденних постів у російському православ'ї чотири: перед Великоднем, перед днем Петра і Павла, перед Успінням Богородиці й перед Різдвом Христовим.

Найбільш шановане загальнохристиянське свято — Великдень. До нього примикають двунадесяті свята — 12 найзначніших свят православ'я: Хрешення Господнє, Стрітення, Благовіщення, Преображення, Різдво Богородиці, Введення в храм Богородиці, Успіння Богородиці, Трійця (п'ятидесятниця), Вхід Господній до Єрусалима, Вознесіння Господнє, Воздвижения хреста Господнього і Різдво Христове.

Католицизм

Найбільш розповсюдженим християнським напрямком є католицизм. Слово «католицизм» означає — загальний, всесвітній. Слід сказати, що католицька церква завжди прагнула стати єдиною християнською церквою, що поєднує на основі католицьких догматів під верховенством тгапи Римського всіх християн.

Католицизм бере свій початок від невеликої римської християнської грома-аи, першим єпископом якої, за переказом, був апостол Петро. Процес відокремлення католицизму \x03B2 християнстві почався ще в НІ—V ст., коли наростали і поглиблювалися економічні, політичні, культурні розходження між західною і східною частинами Римської імперії.

Початок поділу християнської церкви на католицьку І православну розпочало суперництво між римськими папами і константинопольськими патріархами за верховенство в християнському світі. Близько 867 р. відбувся розрив між папою Миколою І і константинопольським патріархом Фотієм. .'

Католицизм, як один із напрямків християнської релігії, визнає її основні 'f догми й обряди, але має ряд особливостей у віровченні, у культі, в організації.

Основою католицького віровчення, як і всього християнства, прийняті Священне писання і Священне сказання. Однак, на відміну від православної церкви, католицька вважає Священним сказанням постанови не тільки семи перших Вселенських соборів, але й всіх наступних соборів, а крім того — папські послання і постанови.

Центром католицизму й резиденцією його глави, папи Римського, е Ватикан, місто-держава, розташоване в центрі Риму. Римський папа визначає доктрини з питань віри й моралі. Його влада вища за владу Вселенських соборів. Папа призначає з представників духівництва різних країн католицьких ієрархів — кардиналів і єпископів. Колегія кардиналів (конклав) обирає зі свого середовища шляхом таємного голосування папу (довічно), що за католицьким віровченням є «вікарієм Ісуса Христа, спадкоємцем святого Петра, вищою главою Вселенської церкви, західним патріархом, примасом Італії, архієпископом і митрополитом Римської провінції, суверенного міста-держави Ватикану».

На відміну від православної, католицька церква по-своєму тлумачить деякі догмати. Так, у Символі віри, визнаному православною церквою, у догматі про Трійцю сказано, що Святий Дух походить від Бога-Отця. Католицький догмат проголошує, що Святий Дух виходить і від Батька, і від Сина. Сформувалося і своєрідне вчення про роль церкви в справі спасіння. Вважається, що основа спасіння — віра і добрі справи. Церква, за вченням католицизму (у православ'ї цього немає), має скарбницю «надналежних» справ — «запас» добрих справ, вчинених Ісусом Христом, Богоматір'ю, святими, благочестивими християнами. Церква має право брати з цієї скарбниці необхідну частину «добрих справ» і приділяти її тому, хто її потребує: відпустити гріхи, дарувати прощення і т. п. Звідси розвинулося вчення про індульгенції — відпущення гріхів за гроші або за які-небудь заслуги перед церквою, а з цього виникли правила молитов за померлих і право папи скорочувати термін перебування душі в чистилищі.

Догмат про чистилище, проміжну ланку між раєм і пеклом, виник ще в І ст. й існує тільки в католицькому віровченні. Душі грішників, вільні від смертних гріхів, горять там в очисному вогні (ймовірно, це символ мук совісті й каяття), а потім одержують доступ до раю. Термін перебування душі в чистилищі може бути скорочений добрими справами (молитвами, пожертвуваннями на користь церкви), що роблять на пам'ять про померлого його рідні й близькі.

На відміну від православного віровчення, у католицькому є догмати про непогрішність папи (прийнятий на І Ватиканському соборі в 1870 р.); про непорочне зачаття Діви Марії (1854 р.), про тілесне піднесення Діви Марії (1950 p.).

Католицьке віровчення, як і православне, визнає сім таїнств, але й тут є стотні розходження. Причащання здійснюється прісним хлібом, а не квасним, як прийнято в православних. Для мирян допускається причащання як хлібом і вином, так і тільки хлібом При здійсненні таїнства хрещення окропляють водою, а не занурюють у купіль. Миропомазання (конфірмація) проводиться у віці 7—8 років, а не у віці немовляти. При цьому підліток одержує ще одне Ім'я, яке він вибирає собі сам, а разом з іменем — образ святого, вчинки й Ідеї якого він має намір свідомо наслідувати. Таким чином, здійснення цього обряду має служити зміцненню у вірі.

У православ'ї обітницю безшлюбності приймає лише чорне духівництво (чернецтво), у католиків безшлюбність (целібат) обов'язкова для всього духівництва

Центр культу — храм Основні елементи культу — свята й пости, що регламентують побутовий уклад життя парафіян.

Один Із найбільш важливих І урочистих постів — Різдвяний піст (адвент). Він починається в першу неділю після дня святого Андрія — ЗО листопада, відзначається трьома богослужіннями, опівночі, на світанку й удень, що символізує Різдво Христа в лоні Отця, у лоні Богоматері й у душі віруючих У цей день у храмах виставляють ясла з фігуркою дитини Христа для поклоніння.