Естетичне чуття, Детальна інформація

Все це відчувається натренованим дотиком і нюхом сліпоглухого. З цих, здавалося б, непомітних відчуттів поступово складається певне, досить переконливе уявлення про навколишній світ.

Також легко, як і запахи, я розрізняю стук або гуркіт меблів, які пересувають. Всі рухи передаються мені через вібрацію підлоги. Коли я йду вулицею, я відчуваю через вібрацію асфальту, чи їдуть машини, чи трамваї, чи автобуси...»

А ось кілька зауважень О. Скороходової щодо сприймання звуку і кольору: «Серед людей, які бачать, мало знайдеться таких, які повірять, що сліпоглухі можуть «слухати» пісню чи музику. А між тим сліпоглухий дуже добре відчуває звук голосу і гру на музичному інструменті і може мати велике задоволення. Безперечно, «слухає» сліпоглухий не вухами, а руками. Мені дуже подобається класти руки на рояль або якийсь інший інструмент, коли на ньому грають. Також я люблю тримати руку біля горла людини, що співає або говорить. Нерідко я визначаю голос того, кого слухаю...

Багатьох зрячих надзвичайно цікавлять питання, чи можу я уявити той чи інший колір? Чи можна за допомогою дотику розрізняти кольори?

На обидва ці запитання я відповідаю: «Безперечно, ні! Але оскільки я користуюся мовою зрячих, то про різні кольори і їх відтінки я говорю тими самими словами, якими про них прийнято говорити.

Уявити колір мені дуже хочеться і мені намагалися пояснити його. Наприклад, одного разу мені пошили дуже гарне плаття і сказали, що воно кольору кави з молоком. Мені подобався фасон плаття і особливо хотілося знати, який же це «кавовий» колір? Мені відповіли: – Зовсім такий, як кава з молоком. Уявляєш? – Безперечно, я уявила чашку гарячої кави з молоком, уявила навіть запах і смак кави, але тільки не колір, – замість кольору мені уявлялося моє плаття ...»

Знання специфіки світосприймання людей, які позбавлені можливості повноцінно чути і бачити, дає змогу повніше відчути роль і значення зовнішніх чуттів – великого дару природи. Удосконалювати і розвивати їх повинна вже сама людина, і якою мірою вона опанує це, такою мірою перед нею відкриється світ чуттєвої насолоди, доступний лише людській істоті.

Як уже зазначалося, внутрішні чуття людини – це чуття морально-етичні: любов, ненависть, колективізм, відданість, дружба тощо. Вони є свідченням певного рівня культури людини. Слід наголосити, що естетичне чуття не існує як окремий, відірваний від особистості феномен, а є наслідком її комплексного розвитку, свідченням високого рівня «олюдненості».

Естетичне чуття – складний синтез зовнішніх і внутрішніх чуттів.

Для того щоб чіткіше уявити процес цієї взаємодії, звернімося до проблем виховання естетичного чуття. Наведемо конкретний приклад, який стосується програми виховання естетичного чуття дитини. Ця програма запропонована міжнародною комісією, яка у 1971– 1972 рр. вивчала стан освіти у світовому масштабі. У доповіді комісії, зокрема, зауважувалося, що «освіта здатна розвивати чи гальмувати творчість». Це залежить від того, як розуміти освіту: як механічне передавання досвіду і знань чи як пробудження уяви, фантазії дитини. Комісія навела приклад позитивного досвіду роботи іспанського художника Рамона Санго Міньяно, викладача малювання у середній школі. Він повністю відмовився від копіювання натури, не навчав дітей основам живопису, а рекомендував своїм учням малювати, звертаючись до своєї уяви. Учні Міньяно слухали музику (наприклад, твори Баха, Чайковського, Стравинського), а потім намагалися «перекласти» музичні образи на мову фарб. Безумовно, тут є чимало цікавого, і, найголовніше, спроба синтезу двох видів мистецтва – поєднання слухових і зорових вражень.

Одночасне залучення двох зовнішніх чуттів значно ускладнює емоційну реакцію, стимулює пошук нових творчих рішень. Роль стимуляторів внутрішніх чуттів у цьому разі виконують видатні композитори,

88

музична спадщина яких активно впливає на дитячу уяву. Композитор і створений ним твір, що став надбанням культури, набув загальнолюдського визнання, визначають моральнісний рівень ставлення конкретної дитини до власної творчості.

Естетичне чуття як наслідок складної попередньої чуттєвої роботи здатне пробуджувати фантазію, викликати до життя образи дитячої уяви. Водночас у дитини необхідно виховувати і глибоке розуміння того, що кожний вид мистецтва, роботу в якому стимулюють людські чуття, – це передусім складна професія, яка потребує глибоких знань, професійної культури, багаторічного удосконалення майстерності.

ЛІТЕРАТУРА

Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. – М., 1985.

Міфи Давньої Греції. – К., 1980. Мифологический словарь. – М., 1985.

Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. – К., 1989.

Словник античної міфології. – К., 1985.

Фрагменты ранних греческих философов. – М.,

1989. – С. 5–17.

Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний

аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. – К.,

1992. – № 35.

Эстетический смысл «золотого сечения» // Филос.

науки. – 1983. – № 3.

Ярхо В. Н. Новый папирусный фрагмент Эсхила //

Античная культура и современная наука. – М., 1985.