Специфіка творчого процесу в мистецтв, Детальна інформація

МАЯКОВСЬКИИ

ВОЛОДИМИР

ВОЛОДИМИРОВИЧ

(1893–1930) – народився

у Грузії в с. Багдаді (тепер смт Маяковський). Лірика славетного російського поета часто сповнена громадянським звучанням. Постать цього талановитого митця і непересічної особитості привертає до себе увагу не тільки шанувальників поезії, а й дослідників мистецьої творчості.

Однак роль праці в творчому процесі не вичерпується лише опануванням професійних «секретів». У мистецтві немає межі, підійшовши до якої художник міг би сказати, що, нарешті, він знає все і все може.

Кожний художній твір – це завжди пошук нових виражальних засобів, завжди відкриття, перевірка й удосконалення професійної майстерності митця, копітка робота.

Роль праці в процесі творчості протягом життя митця зростає і набуває нового значення. Якщо на початку творчості праця – це навчання, опанування професії, то в роки творчої зрілості потрібне постійне удосконалення й утвердження художніх досягнень. Разом з майстерністю у кожного справжнього митця зростає вимогливість до власної творчості, загострюється почуття відповідальності перед своєю добою, перед народом.

Так, японський художник Хокусаї визначив своє життя як 80 років наполегливої праці; співвітчизники Моцарта стверджують: для того, щоб лише механічно переписати всі твори композитора, людині треба працювати 35 років по 8 годин щодня. А сам Моцарт, як відомо, не дожив навіть до 36 років. Літературознавці підрахували, що «Людська комедія» французького письменника Оноре де Бальзака налічує більш ніж 2000 дійових осіб, і кожну з них піднято на рівень цікавого художнього образу, кожну індивідуалізовано.

Водночас значення праці в творчості художника не слід зводити до поверхового захоплення кількісним підрахунком зусиль, які були 134

витрачені на створення того чи іншого мистецького твору. Кількість часу, витраченого на створення певного шедевра, або підрахування кількості етюдів картин чи варіантів книги, що залишив у своїх архівах митець, не розкривають всієї складності й усіх суперечностей процесу творчості. Ці підрахунки не є переконливим аргументом при з'ясуванні ролі та значення напруженої роботи в творчості митця. Складність аналізу ролі праці полягає в тому, що, утверджуючи одну тезу, водночас можна погодитися і з протилежним твердженням. Так, грецький теоретик естетики Костас Варналіс вважає, що «не тривала та наполеглива праця» є гарантією великого творіння: якщо «Фаусту» Гете було віддано 20 років життя. То «Гамлету» Шекспіра – місяць. У мистецтві нас найбільше має цікавити не тип творчої уяви, не ритм роботи, а лише результат. Проте, як це не дивно на перший погляд, такі твердження не спростовують, а утверджують значення творчої роботи, адже йдеться про якісну сторону зусиль митця, які характеризують творчу працю.

Залежно від індивідуальних особливостей митець може працювати з більшим чи меншим емоційним та інтелектуальним напруженням. Швидкість здійснення художнього задуму завжди пов'язана зі знанням матеріалу, який покладено в основу твору, з силою захоплення митця цим матеріалом. Усе це може прискорити процес творчості. Проте при часовому ущільненні творчого процесу, безперечно, підвищується інтенсивність роботи над твором. Принагідне зауважимо, що вміння швидко створювати справжні художні шедеври, як правило, було властиве лише митцям, які досконало оволоділи «секретами» художньої майстерності.

Процес роботи над мистецьким твором складний, відповідальний. Він вимагає від митця глибоко усвідомленої поваги до людини, в ім'я якої створюються художні твори. Тому кожний справжній митець, за словами В. Маяковського, не дозволить собі «безсовісної хвацької халтури». Така ж повага має бути у тих, хто сприймає твір, до митця, який його створює, адже остаточна завершеність художнього задуму – це відгук на твір, ставлення до нього, оцінка творчих зусиль митця.

ДОПОМІЖНА ЛІТЕРАТУРА

Давыдова Г. А. Творчество и диалектика. – М., 1975. Кант И. Сочинения: В 6 т. – М., 1964. – Т. 5. Лук А. Н. Психология творчества. – М., 1978. Муха А. И. Процесс композиторского творчества. – К., 1979.

Панченко В. І. Мистецтво в контексті культури. – К., 1998.

Платонов К. К. Проблемы способностей. – М., 1972. Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості // Твори' В 20 т. – К., 1950–1956. – Т. 16. Цапок В. А. Творчество: философский аспект проблемы. – Кишинев, 1989.

Юхимик Ю. В. Деякі проблеми художньої творчості в естетичному трактаті І. Я. Франка // Етика, естетика і теорія культури. – К., 1992. – № 35.