Стиль і художній метод, Детальна інформація
Стиль і художній метод
152
і Ф. Кричевського. Реалістичний метод творчості давав митцям змогу продемонструвати віртуозну професійну майстерність, створити психологічно насичену систему художніх образів, розробити різноманітні варіанти композиційної побудови творів і, отже, висловити свою світог-лядницьку позицію, своє мистецьке та життєве кредо.
Яскравим прикладом складних процесів методологічної трансформації є художня спадщина О. П. Довженка, що тривалий час інтерпретувалася радянським кінознавством лише у межах теорії соціалістичного реалізму. Сьогодні відкрилися нові можливості для аналізу творчого доробку митця, які потребують певних уточнень і коригувань. Зокрема, осмислюючи творчість О. П. Довженка, слід чітко усвідомлювати, що соціалістичний реалізм безпосередньо почав впливати на фільми режисера, зроблені у другій половині ЗО – першій половині 40-х років («Аероград», «Щорс», «Мічурін»), адже офіційною метатеорією радянського мистецтва соцреалізм був проголошений на І з'їзді радянських письменників у 1934 р. Процеси, які розпочалися у зв'язку з цим, потребували від Довженка розробки нових засобів і прийомів, формування відповідної системи образів, що, природно, вплинуло на методологічну трансформацію творчості митця. В основу довженківського методу 20-х років було покладено ідею синтезу, адже у творчості митця зазначеного періоду органічно поєдналися елементи давньослов'янської міфології, традиції української національної культури, естетичні принципи натуралістичного й експресіоністичного напрямів. Режисер це блискуче продемонстрував у фільмах «Звенигора», «Арсенал», «Земля».
ЛІТЕРАТУРА
Давыдова Г. А. Творчество и диалектика. – М., 1975. Кант И. Сочинения: В 6 т. – М., 1964. – Т. 5. Лук А. Н. Психология творчества. – М., 1978. Муха А. И. Процесс композиторского творчества. – К., 1979.
Панченко В. І. Мистецтво в контексті культури. – К., 1998.
Платонов К. К. Проблемы способностей. – М., 1972. Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості // Твори' В 20 т. – К., 1950–1956. – Т. 16. Цапок В. А. Творчество: философский аспект проблемы. – Кишинев, 1989.
Юхимик Ю. В. Деякі проблеми художньої творчості в естетичному трактаті І. Я. Франка // Етика, естетика і теорія культури. – К., 1992. – №
і Ф. Кричевського. Реалістичний метод творчості давав митцям змогу продемонструвати віртуозну професійну майстерність, створити психологічно насичену систему художніх образів, розробити різноманітні варіанти композиційної побудови творів і, отже, висловити свою світог-лядницьку позицію, своє мистецьке та життєве кредо.
Яскравим прикладом складних процесів методологічної трансформації є художня спадщина О. П. Довженка, що тривалий час інтерпретувалася радянським кінознавством лише у межах теорії соціалістичного реалізму. Сьогодні відкрилися нові можливості для аналізу творчого доробку митця, які потребують певних уточнень і коригувань. Зокрема, осмислюючи творчість О. П. Довженка, слід чітко усвідомлювати, що соціалістичний реалізм безпосередньо почав впливати на фільми режисера, зроблені у другій половині ЗО – першій половині 40-х років («Аероград», «Щорс», «Мічурін»), адже офіційною метатеорією радянського мистецтва соцреалізм був проголошений на І з'їзді радянських письменників у 1934 р. Процеси, які розпочалися у зв'язку з цим, потребували від Довженка розробки нових засобів і прийомів, формування відповідної системи образів, що, природно, вплинуло на методологічну трансформацію творчості митця. В основу довженківського методу 20-х років було покладено ідею синтезу, адже у творчості митця зазначеного періоду органічно поєдналися елементи давньослов'янської міфології, традиції української національної культури, естетичні принципи натуралістичного й експресіоністичного напрямів. Режисер це блискуче продемонстрував у фільмах «Звенигора», «Арсенал», «Земля».
ЛІТЕРАТУРА
Давыдова Г. А. Творчество и диалектика. – М., 1975. Кант И. Сочинения: В 6 т. – М., 1964. – Т. 5. Лук А. Н. Психология творчества. – М., 1978. Муха А. И. Процесс композиторского творчества. – К., 1979.
Панченко В. І. Мистецтво в контексті культури. – К., 1998.
Платонов К. К. Проблемы способностей. – М., 1972. Франко І. Я. Із секретів поетичної творчості // Твори' В 20 т. – К., 1950–1956. – Т. 16. Цапок В. А. Творчество: философский аспект проблемы. – Кишинев, 1989.
Юхимик Ю. В. Деякі проблеми художньої творчості в естетичному трактаті І. Я. Франка // Етика, естетика і теорія культури. – К., 1992. – №
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021