Специфіка розвитку науки в умовах кінця XVIII–XIX століття, Детальна інформація

аристократично-клерикальних кіл Німеччини, як свідомий пропагандист містико-теософських ідей.

У 1802–1805 рр. Ф. Шеллінг працює над «Філософією мистецтва» – теоретичною роботою, в якій систематизація естетичних знань втілюється у філософську естетику. Він поділяє світ на ідеальний і реальний. Мистецтво є вищою формою ідеального світу, і водночас воно здатне поєднувати ці два світи.

Підкреслюючи складність, неоднозначність і суперечливість поглядів Шеллінга, не можна не визнати силу їх впливу на світорозуміння інтелігенції Європи як у другій половині XIX ст., так і в умовах XX століття.

На межі XIX і XX ст. значний інтерес викликала позиція КАРЛА МАРКСА (1818–1883) щодо естетичної науки. Пізніше, після жовтневої революції 1917 р., марксистська позиція зумовлювала розвиток радянської естетичної науки і була прийнята в багатьох країнах Європи і Азії соціалістичної орієнтації.

У теоретичних рукописах 1844 р. і «Німецькій ідеологи» (1845) К. Маркс, досліджуючи процес становлення людини як соціального суб'єкта, головну увагу приділив аналізові механізму формування її особистісного ставлення до дійсності. При цьому значна роль відводиться створеному предметному світу як «реальній» природі людини, в якій відбувається її життєдіяльність. К. Маркс вбачав нерозривний зв'язок створеного трудовою діяльністю предметного світу й особистісних характеристик людини. Перетворюючи природу відповідно до своїх потреб, людина змінює свою природу, «напрацьовує» такі здібності, таке ставлення до навколишнього світу, які дають їй змогу творити «за законами краси». Матеріально-духовний світ, в якому живе і діє людина, є відображенням її сутнісних сил. Водночас сам світ матеріальних і культурних цінностей, створених попередніми поколіннями, є основою для діяльності наступних поколінь.

Людина, як відомо, є чуттєвою істотою і її взаємодія із світом здійснюється передусім завдяки чуттєвому спілкуванню.

Утім, слід наголосити, що здатність до чуттєвого сприймання світу забезпечується не простим фактом наявності у людини чуттів, а формуванням такої спроможності в акті чуттєвого споглядання, що стимулює до розпредмечування суспільного смислу предмета чи явища. Такий розвиток специфічного потенціалу чуттєвості К. Маркс визначив як перетворення людського почуття на «теоретичне». Людина в своєму індивідуальному розвитку, поведінці, діяльності спирається, по суті, на досвід попередніх поколінь, закріплений у формах культури. К. Маркс підкреслював соціальну, практичну природу людського чуттєвого ставлення до дійсності і вважав, що існування п'яти зовнішніх чуттів – це результат всієї попередньої історії.

У межах марксистської філософської концепції естетика визначається як наука, що вивчає природу, функції, загальні закони і закономірності естетичної діяльності людини і суспільства. Таке визначення предмета естетики не виключає з предмета науки мистецтво, адже воно е специфічною формою естетичної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

Борев Ю. Б. Предмет и задачи эстетики // Эстетика. – М., 1985.

Міфи Давньої Греції. – К., 1980. Мифологический словарь. – М., 1985.

Підлісна Г. Н. Світ античної літератури. – К., 1989.

Словник античної міфології. – К., 1985.

Фрагменты ранних греческих философов. – М.,

1989. – С. 5–17.

Шкуратова Н. Б. Проблема катарсису: історичний

аспект //Етика, естетика і теорія культури: Зб. – К.,

1992. – № 35.

Эстетический смысл «золотого сечения» // Филос.

науки. – 1983. – № 3.

Ярхо В. Н. Новый папирусный фрагмент Эсхила //

Античная культура и современная наука. – М., 1985.