Повість-казка „Земля світлячків” – природній переказ письменником подій від реальності до казки, до політичної фантазії (Віктор Близнець), Детальна інформація

2-1 зал: було страшно і темно як в глибокій печері, і в тій густій імлі блукало безліч маленьких вогників – ліхтариків. Це жуки – світляки, з латинської лампіриси. „Коси русалок” – це звичайні дощові черв’яки.

3-й зал: морське дно – риби, водорості, риба-мішкрот”.

Розділ 3.

Сиз ХІІ знайомить нас з рідною сестрою Мармусією, замовляє три чашечки кави коро-хоро і висловлює кілька мудрих думок. Під кінець він обмінюється з Вертутієм цікавими подарунками.

„Мармусія (97 років) – висока, пряма, сухорлява стовусиха, вчилась в Ютландії, в королівському коледжі”. Сиз, його сестра, Вертутій і Чублик розмовляють.

Сиз дарує Чублику світлячків, яких виростив сам, а Ветутій йому – вітряного млинка, який крутиться в інший бік.

П’ють каву, Мармусія розповідає про коханого Чуй-Голована, який в неї на очах розбився.

Розділ 4.

Сиз ХІІ, Вертутій і Чублик пливуть до верхнього озера.

„На пущу! Веслуйте сюди!” – гукає з берега Хвороща. У царстві динь.

Всі пливуть озером на човні: сперечалися, хто першим поселився на берегах Довгих озер: стовуси чи тривуси. Сваряться, кричать, б’ються – човен перевертається і всі падають у воду. У Чублика випали подаровані Сизом світлячки... Вибралися всі з води на човна. Пливуть далі. Лунає пісня. Хворощ кличе до себе. Пригощає динями:

1-ша – всередині галушки;

2-га – диня-верблюд;

3-я – диня, обліплена глиною; розбили – налита медом;

4-та – диня-кавун;

5-та – диня-вертутівка.

Переїлися, у всіх болять животи, на що Хвороща каже: „чрево не дерево, роздасться. Коли Хвороща пішов на город по ще одну диню – гості втекли, сіли в човен і попливли.



Розділ 5.

Дорога на Верхнє озеро. Перегук звірів у темряві. Розмови про дикого лісового приблуду. У ????????? вітрячків.

У Вертулія тріснули ґудзики на штанах від переїдання динями.

Пливуть. Побачили незнайомих звірів. Сиз розповідає про звіра (Мертва Паща) який задушив його діда.

Підпливши до піщаного берега - це володіння Вертутія - вітрячки, далі царство водяних млинків, далі 2 ряди піщаних млинків.

Відпочили, скупалися.

Сиз повернувся додому. Біля будинку побачив що за ним стежать 2 чиїсь хижі, насторожені очиська.

Розділ 6.

Погані прикмети: птахи і гриби тікають із лісу. Всі збираються на раду до професора Варсави. „Ви вмієте ходити по-королівському?”.

Ранком в лісі все гриміло. Всі зібралися до Варсави... Сиз вирішує іти на Щербаті скелі в розвідку, Чублик з ним. Під час мандрівки Чублик вчить ходити Сиза по-королівському – кроком тихим, підстрибуючи.

Розділ 7.

Обвуглені дерева. Страшна зграя, що пробиває собі дорогу в хащах лабами. Втеча, погоня, підводна мандрівка.