Життєвий та творчий шлях Юрія Федьковича, Детальна інформація

Останні роки життя Федьковича позначені напруженою працею. З-під пера поета вийшли оригінальні вірші “До ліри”, “Наші старі”, “На Новий рік”, “До наших румуні заторів”, нові редакції драматичних творів. Та важкі умови життя підірвали здоров’я письменника. Висловлюючи своє останнє бажання, Федькович писав: “Любляче серце і ніжні руки прошу посадити на гробі та навколо нього ялинку, рожі і барвінок, щоб мило було спочити. В головах класти мені не хрест, а ялину! Хрестів у своєму житті я мав досить”.

11 січня 1888 року навіки затихло втомлене серце буковинського співця. Селяни-гуцули гірко оплакували “свого батька Федьковича”. Д. Лукіянович на основі свідчень очевидців розповів, що під час похорону «якась удова з плачем пригорнулася до сирої землі і приповілася, що Федькович рятував її з дітьми. А треба знати, що він сам умер у недостатках, у чужій хаті».

Мрії поета збулися у наш прекрасний неповторний час. Воз‘єднавшись в єдиній, нерозривній братерській сім‘ї український селянський народ, як і всі українські люди з вдячністю згадує ім‘я письменника-демократа, який крізь все життя проніс любов до скривджених і знедолених у темну ніч поневолення рідного краю плекав надії на світлий день визволення.



Література

«Літературна енциклопедія».

Ящук І.С. «Юрій Федькович: цікаві сторінки творчості»

Ю.Федькович «Вибрані твори»

П. К. Загайко «Вивчення творчості Юрія Федьковича»

Освітньо-інформаційний ресурс «Український центр» http://www.ukrcenter.com