О.С. Пушкін в дитячій літературі, Детальна інформація
О.С. Пушкін в дитячій літературі
Цар дає розпорядження послати на схід війська, і лиш стихло все, Дадон знову «здрімався».
Цар — сластолюбивий. Побачивши шамаханську царицю, він «перед нею зднімів» і забув навіть про смерть своїх синів.
Дадон — брехливий, він не дотримує слова, даного стаpoму зорезнавцеві. Пушкін змальовує безславний кінець Дадона.
«Казка про золотого півника» — це політична сатира. Написав поет її в період загострення своїх взаємин з російським царем. У листі від 1834 р. він пише: «Не дай бог синові йти по моїх слідах, писати вірші та сваритися з царями... Батогом обуха не перебити». Натякає на це поет і в казці: звіздар почав було просити царя віддати йому шамаханську царицю, але той грізно закричав:
« Одійди, як хочеш жить! »
Дід почав був сперечатись,
Та не з кожним слід змагатись:
Цюкнув цар його жезлом.
Просто в лоб. Упав мішком
Бідолаха.
О.С. Пушкін нещадно засуджує сваволю, деспотизм царів, весь самодержавно-кріпосницький лад. Характерна і не випадкова кінцівка «Казки про золотого півника»:
Казка—вигадка, проте
Щось тут, браття, не пусте!
«Казка,— як говорить поет,— добрим молодцям урок».
Сатиричний образ цариці поет створює і в «Казці про рибака та рибку». Чим вище по соціальній драбинці піднімається зла баба, тим жорстокішою стає. Ось вона, стовпова дворянка, б'є дбайливих слуг, «за чуба тягає», а чоловіка, який робить їй стільки добра, зовсім не хоче знати.
Баба на старого нагримала і на «стайню до коней послала».
Ставши грізною царицею, вона поводиться ще жорстокіше. Навкруги неї стоїть «грізна сторожа, за плечима — списи та сокири». На діда вона і не глянула,
Тільки гнати з очей його звеліла.
Тут підбігли пани та бояри,
Старого у шию заштовхали.
А на дверях сторожа надбігла,
Та сокирами ледь не зарубала.
І в цій казці, як і в усній народній творчості, сатирично змальовані панівні класи. У народному дусі змальовує Пушкін і позитивні образи: Балду, трудівника діда, Царівну, Гвідона. Як і в народних побутових казках, поет показує моральні переваги простого служника Балди над попом. Балда роботящий, він «працює за сімох»:
Ще з ночі в нього все ходором ходить,
Виоре нивку, заскородить,
Піч затопить, усе заготує, закупить,
Яєчко спече та сам і облупить.
Балда сміливий, спритний і винахідливий, завдяки чому вийшов переможцем і в змаганні з чортами, забрав у них ту подать велику, за якою послав його піп.
Працьовитий, добрий, розумний і другий позитивний герой з казок Пушкіна — дід («Казка про рибака та рибку»).
Кращими рисами характеру, притаманними людям з народу, наділяє О.С.Пушкін царівну. Вона гарна хазяйка: в теремі богатирів до ладу прибрала, «засвітила богу свічку, розпалила жарко пічку...». Богатирям вона пошану віддала:
Цар — сластолюбивий. Побачивши шамаханську царицю, він «перед нею зднімів» і забув навіть про смерть своїх синів.
Дадон — брехливий, він не дотримує слова, даного стаpoму зорезнавцеві. Пушкін змальовує безславний кінець Дадона.
«Казка про золотого півника» — це політична сатира. Написав поет її в період загострення своїх взаємин з російським царем. У листі від 1834 р. він пише: «Не дай бог синові йти по моїх слідах, писати вірші та сваритися з царями... Батогом обуха не перебити». Натякає на це поет і в казці: звіздар почав було просити царя віддати йому шамаханську царицю, але той грізно закричав:
« Одійди, як хочеш жить! »
Дід почав був сперечатись,
Та не з кожним слід змагатись:
Цюкнув цар його жезлом.
Просто в лоб. Упав мішком
Бідолаха.
О.С. Пушкін нещадно засуджує сваволю, деспотизм царів, весь самодержавно-кріпосницький лад. Характерна і не випадкова кінцівка «Казки про золотого півника»:
Казка—вигадка, проте
Щось тут, браття, не пусте!
«Казка,— як говорить поет,— добрим молодцям урок».
Сатиричний образ цариці поет створює і в «Казці про рибака та рибку». Чим вище по соціальній драбинці піднімається зла баба, тим жорстокішою стає. Ось вона, стовпова дворянка, б'є дбайливих слуг, «за чуба тягає», а чоловіка, який робить їй стільки добра, зовсім не хоче знати.
Баба на старого нагримала і на «стайню до коней послала».
Ставши грізною царицею, вона поводиться ще жорстокіше. Навкруги неї стоїть «грізна сторожа, за плечима — списи та сокири». На діда вона і не глянула,
Тільки гнати з очей його звеліла.
Тут підбігли пани та бояри,
Старого у шию заштовхали.
А на дверях сторожа надбігла,
Та сокирами ледь не зарубала.
І в цій казці, як і в усній народній творчості, сатирично змальовані панівні класи. У народному дусі змальовує Пушкін і позитивні образи: Балду, трудівника діда, Царівну, Гвідона. Як і в народних побутових казках, поет показує моральні переваги простого служника Балди над попом. Балда роботящий, він «працює за сімох»:
Ще з ночі в нього все ходором ходить,
Виоре нивку, заскородить,
Піч затопить, усе заготує, закупить,
Яєчко спече та сам і облупить.
Балда сміливий, спритний і винахідливий, завдяки чому вийшов переможцем і в змаганні з чортами, забрав у них ту подать велику, за якою послав його піп.
Працьовитий, добрий, розумний і другий позитивний герой з казок Пушкіна — дід («Казка про рибака та рибку»).
Кращими рисами характеру, притаманними людям з народу, наділяє О.С.Пушкін царівну. Вона гарна хазяйка: в теремі богатирів до ладу прибрала, «засвітила богу свічку, розпалила жарко пічку...». Богатирям вона пошану віддала:
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021