Перша світова війна: військові дії на території України, Детальна інформація

Реферат на тему:

Перша світова війна:

військові дії на території України

План

Вступ

Початок Першої світової війни та її характер.

Воєнні дії у 1915-1916 рр.

Завершальний етап війни. Закінчення Першої світової війни.

Вступ

Перша світова війна знаменувала початок ХХ століття, початок не в календарному, а в історичному сенсі. За місяць після вбивства австрійського престолонаслідника герцога Франца Фердінанда у столиці Боснії Сараєві 28 червня 1914 року два великі воєнні блоки, Антанта (Англія, Франція, Росія) та Центральні держави (Німеччина, Австро-Угорщина), вступили у затяжну війну, що відкрила нову у світовій історії. Ця доба тривала від 1914 року аж до падіння Берлінського муру та розвалу Радянського Союзу у 1989-1991 роках. Як і попереднє століття, ХХ було століттям воєн і революцій. Вони майже цілковито знищили політичну систему старого режиму, що базувалося на спадковій владі монарха, і змінили її республіканським правлінням. Але зникали не лише монархії – новий політичний режим означав ще й розпад імперії.

Нові республіки здебільшого були національними державами, в яких етнічні кордони більш-менш збігалися з політичними. Після великих політичних змін ХХ століття, останньою з яких був розпад соціалістичної системи, цей принцип узяв гору майже у всіх закутках планети.

Усі ці зміни спричинювалися і супроводжувалися руйнівними політичними конфліктами. Позірне збільшення політичного представництва широких мас населення не вело автоматично до установлення демократії. Навпаки, перемога антимонархічних революцій у Російській імперії, Німеччині, Китаї, Ірані та інших країнах призвела до усталення тоталітарних режимів, в яких все – від виховання дітей до виробництва і розподілу товарів – перебувало під суворим контролем держави і підпорядкування одній, накинутій зверху супермені: побудові Комунізму, Тисячолітнього Рейху, торжество ідеалів ісламу тощо. До певної міри ці ідеї не були новими: комуністичної ідеології з творів Маркса, нацизм сягав свого коріння у теорії соціального дарвінізму та расистської теорії де Гобіно тощо. Тоталітарні режими ХХ століття виросли з бажання провідних інтелектуалів ХІХ століття добитися „остаточного розв’язання” великих суспільних проблем – соціальної нерівності, несправедливого державного порядку та ін. Новою, однак стали рішучість і безоглядність політичних лідерів цих режимів. Не було такого числа людських жертв, на які б вони не були згодні заради досягнення великої мети. Основна відмінність між ідеологами ХІХ і політиками століття полягала в тому, що другим дісталися в руки важелі такої влади, про яку перші могли тільки мріяти, а технічний прогрес щедро постачав їх засобами масового знищення. Це робило великі соціальні рухи ХХ століття особливо багатими на людські жертви. Як говорив колись Лев Троїцький, той, хто хотів би спокійного життя, не мав би народитися в ХХ столітті.

1. Початок Першої світової війни та її характер.

Влітку 1914 року протиріччя між двома воєнно-політичними блоками європейських держав – Троїстим союзом і Антантою – загострилися до краю. „Пороховою бочкою Європи” став Балканський півострів. За підтримки Німеччини Австро-Угорщина почала відкрито готувався до війни проти Сербії. Поблизу сербського кордону австрійські війська проводили маневри. Наслідник австрійського престолу, войовничий Франц Фердінанд прибув з візитом до столиці до столиці Боснії Сараєво. Патріотичні кола Сербії розцінили це як виклик.1 28 червня 1914 року Франц Фердінанд був убитий членом сербської національної організації „Молода Босна” Гаврилом Принципом. Заручившись підтримкою Німеччини, австрійський уряд пред’явив Сербії жорсткий ультиматум.

Союзниця Сербії. Росія спробувала владнати конфлікт мирним шляхом, запропонувавши проект дипломатичного демаршу країн Антанти. Однак союзники відмовились, а президент Франції Р. Пуанкаре наполягав на проведенні „твердої” політики щодо австро-німецького блоку. Незважаючи на те, що Сербія погодилася майже з усіма вимогами ультиматуму, 28 липня Австро-Угорщина оголосила їй війну.

Росія почала загальну мобілізацію. 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії і відповідно до свого стратегічного плану концентрувала війська на західних кордонах. 3 серпня вона оголосила війну Франції, а перед Бельгією висунула вимогу пропустити свої війська через її територію. З вимогою поважати нейтралітет Бельгії виступила Англія. Порушення нейтралітету Бельгії стало приводом для оголошення Англією 4 серпня війни Німеччині. Так почалася Перша світова війна. Вона тривала з серпня 1914 року по листопад 1918 року і була однією з найкровопролитніших в історії людства - в ній загинуло понад 16 млн. Осіб. У воєнних діях взяло участь 38 держав з ??? понад 1 млрд. осіб2 . Основні воюючі сторони: на боці Німеччини й Австро-Угорщини виступила Болгарія і Туреччина, створивши четвертний союз; до країн Антанти приєднались Італія, Португалія, Румунія, Сербія, США, Греція, Японія; війну Німеччині оголосили Китай і 14 держав Латинської Америки. У ході війни була повалена монархія і відбувся жовтневий більшовицький переворот у Росії. Військова й економічна могутність Німеччини була підірвана і вона на довгий час опинилася в ізоляції. Наслідком поразки Австро-Угорщини став розпад однієї з найбільших Європейських імперій і утворення на її уламках нових національних держав.

Після війни сформувалася нова система міжнародних відносин, відбувався перерозподіл світу.

Дехто з науковців стверджує, що Першу світовому війну можна було відвернути, оскільки існувала можливість владнати конфлікт мирним шляхом об’єднати зусилля Росії, Англії і Франції. Аналіз міжнародної ситуації напередодні війни свідчить, що це не так.

По-перше, поділ Європи на два ворогуючі блоки держав – Антанту і Троїстий союз – вже означав неминучість великої європейської війни.

По-друге, намітилися головні цілі протиборствуючи сторін і відповідно розроблялися плани ведення війни. Ворогуючі сторони ставили перед собою фактично одні й ті ж цілі: стверджування власного домінування в світі, загарбування чужих територій, встановлення контролю за ринками збуту та джерелами сировини, послаблення хвилі народних виступів за соціальне та національне визволення, знешкодження опозиційних політичних сил, концентрація народної уваги не на внутрішніх проблемах, а на зовнішній загрозі1.

По-третє, в усіх країнах Європи нечуваного розмаху досягла гонка озброєнь, зростала чисельність армій.

У липні 1913 р. німецький Рейхстаг затвердив закон про збільшення армії в мирний час на 136 тис. осіб, а на початок війни чисельність сухопутної німецької армії досягла 80 тис. осіб.

У 1912 році в Австро-Угорщині було прийнято новий військовий закон, який передбачав збільшення рекрутського набору до 200 тис. осіб і додаткове асигнування на озброєні сили.

У серпні 1913 року у Франції було ухвалено закон про продовження терміну служби з 2 до 3 років і зниження призовного віку з 21 до 20 років, що дало змогу довести чисельність армії майже до 900 тис. осіб.

Найчисленнішою була російська армія. Якщо в 1912 р. вона становила 1 млн. 400 тис. осіб, то після прийняття у 1913 р. „Великої програми щодо посилення армії” мала збільшитися на 400 тис. осіб. Відповідно розроблялися і плани майбутньої війни. Так, у серпні 1913 р. німецький імператор Вільгельм ІІ видав таємну інструкцію Міністерству закордонних справ про підготовку до глобальної війни. Німецьким Генштабом був розроблений план блискавичної війни, і згідно якого збройні сили Франції мали бути розіграні в одній вирішальній битві. Відтак планувалося завдати удару по Росії.

Російський генеральний штаб напередодні війни розробив два варіанти ведення війни – „Г” і „А” за якими всі війська на заході у два фронти – Північний (проти Німеччини) і Південний (проти Австро-Угорщини).

Варіант „Г” мав бути реалізований у разі нападу на Росію Німеччини та Австро-Угорщини. У разі наступу Німеччини на Фракцію передбачалося реалізація плану „А”, за яким головний удар планувався на Півдні – проти Австро-Угорщини.

Кінцева мета наступу – оволодіння Віднем і Будапештом. Південний напрям видавався перспективнішим. По-перше, шовіністичні кола Росії висунули ідею вирішення у ході війни „національного завдання” – вільного виходу до Середземного моря і встановлення контролю за протоками Босфор і Дарданелли.

Перша світова війна велася на багатьох фронтах у всіх куточках світу. Однак головними були Західний, де німецькі війська вели бойові дії проти французьких, англійський і бельгійських військ, і Східний, де російська армія протистояла австро-угорським і німецьким військам.

Військовий, економічний і людський потенціал країн Антанти був набагато могутнішим, ніж країн Троїстого союзу. Тому німецьке командування зробило ставку на блискавичну війну.