Трансформація біблійних образів у містерії Івана Огієнка “Каїн і Авель”, Детальна інформація

[1, с. 211].

Зовсім інакше Іваном Огієнком зображена Єва. Вона теж сумує за раєм, розуміючи, що втрачене не повернути, але у ній ми не бачимо ні крихти каяття:

І пощо Рай мені минулий,

Коли я кари не забуду?

Застиг у серці біль заснулий,

І щирить зуби Мста повсюду…

[1, с. 237].

Вона просто мовчить, більше того – змовчує, в усьому слухаючись і безголосо скоряючись Адамові, бо ж:

Господь створив Адама паном,

А жінка – то йому рабиня.

[1, с. 237].

В усіх суперечках між своїм чоловіком і старшим сином вона, як правило, дотримується нейтралітету, але іноді, ніби випадково з її уст зриваються слова на підтримку Каїна, які показують істинну подобу Єви. Коли у одній із перших зображених автором суперечок між Адамом і Каїном батько каже, що Господь залишив людям рай на землі, той гнівно відповідає, що крім цього є:

І повно Зла, і повно труду,

Й щоденна праця аж до поту…

[1, с. 211].

А Єва на підтримку його слів і собі каже:

Й з косою чорна Смерть повсюду

Нам жити додає охоту…

[1, с. 211].

І хоч автор відводить їй небагато слів у поемі, але в усіх її репліках відчувається невдоволеність рішенням Всевишнього. Їй це видається несправедливим і занадто жорстоким. Це призводить до того, що вона іноді не знає що їй робити, до кого примкнути:

Частим про тихий Рай зідханням

Собі я надірвала душу…

А може з Райським цим проханням

До кого іншого йти мушу?

Багато ж є Міцної Сили,

А ми до Господа Одного…

Коли б хоч раз ми попросили

Бодай… спокусника оцього!…

[1, с. 237-238].

Незважаючи на материні хитання, пошук нею компромісів, її син Авель виріс богобоязливою людиною з щирими дитячими захопленнями прекрасним, природнім. Він під впливом багатьох батькових розповідей намагається повернути рай щирою молитвою, натхненною працею, повною відданістю Єгові, своєю любов’ю до усього сущого: