Облік, контроль та ревізія готової продукції, Детальна інформація

Вивчення взаємозалежностей між собівартістю, прибутком і об'ємом продаж дозволить керівництву визначити критичні рівні продаж, при яких:

а) прибуток буде максимальним (зона прибутковості);

б) прибутку не буде (точка беззбитковості);

в) будуть збитки (зона збитків).

Аналіз беззбитковості оснований на вивченні залежності між доходами, витратами і прибутком на протязі короткого проміжку часу, коли підприємство має діючі в теперішній момент потужності і може працювати з відносно постійними ресурсами. Тому, в умовах ринкової економіки, щоб знизити ризик банкрутства і вижити підприємствам необхідно з допомогою операційного аналізу розрахувати точку беззбитковості.

У точці беззбитковості визначається обсяг виробництва у вартісному або натуральному вираженні, при якому дохід дорівнює витратам, тобто підприємство не несе збитків, але не має й прибутку. Діяльність нижче точки беззбитковості тягне за собою збитки, а діяльність вище точки беззбитковості приносить прибуток. Я вважаю, що точка беззбитковості – це та межа, яку підприємству необхідно переступити, щоб вижити, її називають ще порогом рентабельності. Чим вищий поріг рентабельності, тим важче його переступити. З низьким порогом рентабельності легше пережити падіння попиту на продукцію, відмовитись від невиправдано високої ціни реалізації. Зниження порогу рентабельності можна досягти нарощуванням валової маржі (підвищуючи ціну або об'єм реалізації, знижуючи змінні витрати) або скороченням постійних витрат.

На мою думку, ідеальними умовами для підприємства є низькі постійні витрати з високою валовою маржею. Операційний аналіз шукає найбільш вигідну комбінацію змінних і постійних витрат, ціни і фізичного об'єму реалізації. Інколи рішення втілюється в нарощуванні валової маржі за рахунок зниження ціни і росту кількості товарів, що реалізуються; інколи – в збільшенні постійних витрат (на рекламу, наприклад) і знову ж в збільшенні кількості об'єму виробництва. Можливі й інші шляхи, але всі вони зводяться до пошуку компромісу між змінними і постійними витратами.

Для розв'язання проблеми планування об'єму виробництва цим способом використовується модель формування фінансового результату по методу СVР "Витрати – об'єм – прибуток". Звідси, точка беззбитковості дорівнює:

(4.8.1.)

де Ов – фактичний обсяг виробництва (у вартісному або натуральному вираженні)

Віп – постійні витрати;

МП – маржинальний прибуток..

Розрахувати точку беззбитковості для ТОВ „Сарго” за 2002 рік по загальному обсягу виробництва можна на основі таблиці 4.8.1.

Таблиця 4.8.1.

Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості ТОВ „Сарго”

Показник

Величина за 2002 рік

1. Постійні витрати, тис. гри. 2718,3

в тому числі безпосередньо на виробництво 1499,3

2. Змінні витрати, тис. грн. 7199,9

3. Фактичний обсяг виробництва:

тис. грн. 9633,8

4. Маржинальний прибуток, тис. грн. 2433,9

5. Беззбитковий обсяг виробництва:

тис.грн. 10759,52



Виходячи з цього для ТОВ „Сарго” критичний обсяг виробництва, при якому він не понесе збитків, але й не отримає прибутків, дорівнює 10’759,52 тис. грн. Ця величина має назву порогу рентабельності, оскільки при реалізації продукції в розрахованому обсязі, витрати, пов'язані з її виробництвом будуть рівні виручці від реалізації. Важливо відмітити, що фактичний обсяг виробництва ТОВ „Сарго” за 9 місяців 2002 року нижчий від його беззбиткового розміру на 1’125,72 тис. грн. Це означає, що підприємство не має запасу фінансової стійкості. Тому, подолання виявленого "розриву" між фактичним обсягом виробництва та точкою беззбитковості є терміновою необхідністю. Для досягнення беззбиткового обсягу виробництва підприємству потрібно підвищити коефіцієнт використання виробничих потужностей всього лише до 4,5%. Це можливо при % забезпеченні фінансових умов для поповнення оборотного капіталу.

В ході розробки заходів по підвищенню прибутковості ТОВ „Сарго” визначимо залежність приросту суми операційного прибутку і суми обсягу виробництва за допомогою розрахунку "ефекту операційного лівериджу":

Фінансовий леверидж як показник переваги рентабельності власного капіталу над рентабельністю всіх активів у нас майже не застосовується через дуже нестабільну і мало гнучку кредитну політику. Не доступність для більшості приватних підприємств банківських кредитів і їх дорожнеча, а також відсутність кредитних взаємовідносин між самими суб'єктами господарювання (постачальники не зобов'язують своїх покупців платити відсотки за наданими їм відстрочками) зводять нанівець зацікавленість показником фінансового левериджу. Кожному суб'єкту і без того зрозуміло, що в наших умовах набагато вигідніше використовувати власні фінансові ресурси, ніж вдаватися до позик. Ми навіть не знаємо, що «у них» часом дуже вигідно робити навпаки. Щодо розрахунків з постачальниками, то багатьом з наших бізнесменів може здатися, що тривалість затримки платежів за отримані поставки за відсутності «лічильника» відсотків не має для підприємства-покупця жодного значення (крім ризику втратити гідність — якщо це для когось важливо). Зрозуміло, що в ситуації, коли кошти, зазначені у р. II пасиву, надто дорогі, а кошти, зазначені у р. III пасиву, зовсім дармові, розмова про фінансовий леверидж не має сенсу. Питання, що робити у разі виникнення потреби в додаткових фінансових ресурсах, у нас вирішується без вагань: недобросовісний бізнесмен надто довго затримує оплату своїм постачальникам і таким чином користується дармовими кредитами, а добросовісний спочатку офіційно реєструє збільшення статутного фонду, а потім вносить відповідну додаткову суму. Акціонерні товариства в таких випадках випускають додаткову кількість акцій на продаж. А от власник контрольного пакета акцій американської корпорації має можливість подумати: а чи варто допускати таким чином, нехай навіть тимчасове, пониження рентабельності власного капіталу і водночас брати нові зобов'язання з виплати дивідендів акціонерам, якщо можна скористатися відносно недорогими кредитами? У прийнятті рішення йому допоможе показник фінансового левериджу як показник переваги чи недоліку у використанні власних і позичених коштів.

Зауважимо, що термін «леверидж» (1еуегаgе — система важелів, засіб впливу, сила впливу) нам чомусь дуже сподобався і його можна зустріти в численних методиках фінансового аналізу і взагалі у новітній економічній літературі. Щоправда, у більшості наших розробок показник фінансового левериджу має зовсім інший зміст. Наприклад, дуже часто фінансовим левериджем називають коефіцієнт залежності від довгострокових зобов'язань (про це нижче). Ці два показники не можна назвати близькими між собою навіть з великою натяжкою. Як неможливо за допомогою коефіцієнта залежності від довгострокових зобов'язань прийняти рішення про шляхи пошуків додаткових фінансових ресурсів, так само неможливо назвати цей коефіцієнт позитивним чи негативним 1еуегаgе. Тож відкладемо до кращих часів цей дуже важливий показник рентабельності. Будемо сподіватися, що пом'якшення кредитно-інвестиційного клімату чекати недовго.