Організація внутрішнього аудиту, Детальна інформація

наявність у системі управління підсистеми, що контролює виявлення і виправлення можливих помилок.

2.4 Етичні принципи внутрішнього аудиту

До етичних принципів внутрішнього аудиту відносяться: незалежність, об'єктивність, лояльність, відповідальність, конфіденційність.

Принцип незалежності допомагає внутрішнім аудиторам виконувати аудит неупереджено та виражати об'єктивні судження. Кожен внутрішній аудитор в своїх судженнях практично незалежний як від своїх колег, включаючи керівника аудиторської служби, так і від інших працівників підприємства.

.Принцип об'єктивності вимагає, щоб внутрішні аудитори виконували свою роботу незалежно, кваліфіковано та правдиво. При складанні звітів про результати перевірок аудитор повинен чітко відокремлювати підтверджені факти від домислів. Аудитор повинен відмовлятись від проведення перевірки, коли на керівних посадах підрозділу знаходяться особи, що є його родичами. Аудитор не повинен ставити самого себе або бути поставленим керівниками в ситуацію, в якій він не зможе зробити об'єктивний висновок.

Лояльність аудиторів означає, що вони не повинні бути свідомо втягнуті в нелегальну або неналежну діяльність, брати участь у діях або діяльності, які можуть дискредитувати професію аудитора, викликати конфлікт інтересів, нанести шкоду (прямо або непрямо) підприємству або ж шкоду їх можливості бути об'єктивними. Служба внутрішнього аудиту повинна бути самостійним, незалежним і нейтральним органом щодо рівня управління, на яких приймаються рішення.

Відповідальність передбачає готовність аудитора виконувати роботу лише в межах своїх можливостей і професійної компетенції, а також нести відповідальність не тільки за свої дії, але в цілому й за неадекватну діяльність підрозділу служби аудиту, навіть якщо його особиста провина відсутня. Аудитори повинні намагатись постійно підвищувати свій професійний рівень, ефективність і якість робіт, які вони виконують.

Конфіденційність означає, що аудитори повинні бути обережні у. питаннях використання інформації, отриманої в процесі виконання своїх функцій. Вони не повинні використовувати конфіденційну інформацію з будь-якою метою. Крім того, вони не мають права використовувати свої службові відносини з особистою мстою. Слід зауважити, що передаючи всі документи, пов'язані з проведеною перевіркою, особі, уповноваженій приймати рішення, аудитори не повинні зберігати поза спеціально відведеними місцями копії чорнових записів або будь-яку іншу інформацію на будь-яких носіях.

Етичні принципи внутрішнього аудиту повинні доповнюватись правилами поведінки внутрішнього аудитора в конкретних ситуаціях. Ці правила слід чітко обґрунтувати й описати для уникнення можливості їх неправильного тлумачення.

2.5 Професійні стандарти внутрішнього аудиту

Підґрунтям внутрішнього аудиту та головним правилом у роботі внутрішніх аудиторів є стандарти професійної діяльності, які сприяють ефективному функціонуванню відділу внутрішнього аудиту.

Основними стандартами внутрішнього аудиту можуть бути наступні:

Стандарт "організаційний статус служби внутрішнього аудиту". Орган внутрішнього аудиту не повинен бути підзвітним виконавчим органам управління. У протилежному випадку порушується об'єктивність внутрішніх аудиторів під час перевірки діяльності посадових осіб. Організаційний статус повинен бути достатнім для гарантії широкого кола дій внутрішніх аудиторів, адекватного обговорення та ефективного усунення відхилень, виявлених за результатами і рекомендаціями аудиторів.

Стандарт "компетентність внутрішнього аудитора". Внутрішній аудитор

повинен володіти необхідними знаннями, майстерністю (вмінням, досвідом) і дисципліною для належного виконання своїх функцій. Керівник служби при узгодженні з керівництвом підприємства повинен встановити критерії освіти та практичних навичок, необхідних дня кожної посади, пов'язаної з внутрішнім аудитом. Аудитор повинен вміти своєчасно розпізнати та достатньо точно оцінити відхилення (у тому числі потенційні проблеми), вміти вдало застосувати знання в кризових ситуаціях (зіткнення інтересів тощо) і намагатись вийти з них без залучення додаткової допомоги. Внутрішній аудитор зобов'язаний дотримуватись професійної обережності, тобто уникати помилкових дій, упущень, неефективної роботи й конфлікту інтересів.

Керівник служби внутрішнього аудиту - це найбільш кваліфікований спеціаліст, який володіє різнобічними знаннями та навичками. Для оптимального вирішення своїх завдань він (крім володіння аудиторськими стандартами, способами, прийомами аудиту) повинен володіти знаннями у сфері бухгалтерського обліку, податків, права, економіки, фінансового менеджменту тощо. Керівник повинен у певній мірі бути бухгалтером, юристом, фінансистом, маркетологом, управлінцем. Він також повинен розумітись на комп'ютерній техніці і технологіях. Компетенція керівника служби повинна охоплювати розуміння завдань, поставлених вищим керівництвом перед підприємством, можливостей і потреб колективу.

3. Стандарт "взаємовідносини з користувачами послуг". Внутрішні аудитори повинні підтримувати нормальні ділові стосунки як між собою, так і з персоналом, керівництвом підрозділу, що перевіряється, а також із зовнішніми контролерами. Варто використати ефективні засоби комунікації, вміти спілкуватись і в усній, і в письмовій формі на рівні, що дозволяє чітко виражати свої думки. Усі формулювання повинні бути ясними, точними та лаконічними, логічно правильно побудованими і не допускати подвійного їх тлумачення. Внутрішні аудитори повинні бути добре ознайомлені з прикладними галузями психології, такими, як мотивація персоналу, який перевіряється, біхевіоральні аспекти системи внутрішнього контролю (вплив контролю на поведінку індивідууму) та ін.

Стандарт "навчання". З метою підтримки свого професіоналізму внутрішні аудитори зобов'язані безперервно підвищувати свою професійну підготовку, постійно підтримувати необхідний рівень знань шляхом відвідування різних професійних семінарів, курсів, участі в конференціях, науково-практичній роботі, ознайомлення з новою літературою, навчання за домашніми програмами. У службі внутрішнього аудиту необхідно налагодити систему обговорення нових законодавчих актів, нових актуальних питань, що мають відношення до діяльності підприємства. Рівень знань аудитора підтверджується складанням відповідних кваліфікаційних заліків.

Стандарт "планування внутрішнього аудиту". Передбачає найбільш загальні вимоги до складання планів і програм внутрішнього аудиту. Керівник служби очолює складання річних планів діяльності служби внутрішнього аудиту та аудиторських програм. Плани діяльності повинні включати, як мінімум, напрями, строки та обсяги робіт внутрішнього аудиту, необхідні кадрові, фінансові та інші ресурси. Програма внутрішнього аудиту є документально оформленим планом реалізації певних контрольних заходів, в якому наведені (визначені) цілі, завдання і об'єкти аудиту, джерела інформації, послідовність та строки виконання робіт, необхідні ресурси, склад виконавців, порядок дій. При плануванні важливо орієнтуватись на мінімум витрат і максимум ефекту, враховувати упущену вигоду від альтернативного вкладення коштів. Необхідно також відмітити, що програми повинні носити конфіденційний характер, для осіб підрозділів, діяльність яких планується перевіряти.

Стандарт "проведення внутрішнього аудиту". Забезпечує надійні гарантії того, що аудиторська об'єктивність підтримується і цілі аудиту виконуються. Інформація повинна збиратись з усіх питань, що стосуються предмету, завдань і обсягу внутрішнього аудиту, і бути достовірною, необхідною, достатньою, своєчасною, аналітичною та організаційною з метою забезпечення об'єктивності при складанні аудиторського висновку та розробки рекомендацій.

Стандарт "звіт за результатами внутрішнього аудиту". Регламентує порядок складання та надання звітності внутрішніх аудиторів. На відміну від звітності зовнішнього аудитора, для внутрішніх аудиторів не існує стандартної форми звітів, вони складаються за формою, розробленою безпосередньо на підприємстві. Основні вимоги до звітів - об'єктивність, ясність, лаконічність, конструктивність і своєчасність, у найбільш загальному випадку такі звіти, крім необхідних реквізитів, мають включати:

перелік виявлених відхилень, що перевищують допустимі норми;

перелік обставин, за яких ці відхилення були виявлені;

оцінку впливу виявлених відхилень на діяльність підрозділу та підприємства в цілому;

рекомендації щодо можливого усунення виявлених відхилень;

конструктивні пропозиції з удосконалення різних аспектів функціонування підприємства.

Питання, поставлені у звіті внутрішніх аудиторів, розглядаються як "відкриті" до тих пір, поки від власника (замовника) не надійде відповідь на зауваження і пропозиції. У кінці звітного періоду внутрішні аудитори повинні надавати органам управління (власнику) підсумкові звіти про свою діяльність. В цих звітах виконана робота за видами і ділянками внутрішнього аудиту порівнюється із запланованою, фактичні витрати - з бюджетом фінансування, а також зазначаються недоліки в роботі служби, їх причини і заходи, вжиті для їх усунення.

Стандарт "доведення результатів внутрішнього аудиту до зацікавлених осіб і наступні дії". Регламентує порядок і форми доведення результатів перевірок до замовників внутрішнього аудиту. У більшості випадків керівнику служби доводиться обговорювати з адміністрацією ті або інші сторони своїх рекомендацій і припущень. При цьому нерідко виникають розбіжності, дискусії тощо. Вміння відстояти свою позицію залежить від професіоналізму та особистих якостей керівника служби внутрішнього аудиту. Проте він завжди повинен зберігати об'єктивність в судженнях і керуватись кодексом етики внутрішнього аудитора, а також внутрішньо фірмовими стандартами аудиту. Крім того, в стандарті має зазначатись, що внутрішні аудитори в подальшому повинні перевірити, чи всі необхідні дії (коригування, удосконалення систем управління тощо) за результатами аудиту виконані, а також чи досягнуто намічених результатів.

Стандарт "управління службою внутрішнього аудиту". Установлює форму положення про структуру внутрішнього аудиту, а також визначає основні вимоги до управління службою, в тому числі аспекти взаємовідносин служби з іншими підрозділами підприємства. При цьому формування штату та розподіл обов'язків між працівниками повинні бути такими, щоб потенційні конфлікти інтересів і впливів зводились до мінімуму. Внутрішні аудитори повинні надавати керівнику служби доповідні записки про реальні та потенційні конфлікти з метою їх своєчасного усунення або кадрових перестановок.

Стандарт "регламентація внутрішнього аудитора". Детально регламентує діяльність внутрішніх аудиторів з тим, щоб виключити необ'єктивність і небезпечність вузького бачення проблеми на кожному з об'єктів, що перевіряється. Керівнику служби аудиту необхідно розробити базові методики перевірок різних об'єктів із зазначенням в них цілей та завдань аудиту, джерел інформації, класифікації можливих відхилень і типових помилок, послідовності робіт (у тому числі переліків дій внутрішнього аудитора в тих або інших ситуаціях), типових робочих та звітних документів. Кожна така методика дає можливість скоротити час на здійснення аудиторської перевірки. Розроблені методики слід постійно удосконалювати для їх відповідності умовам, що швидко змінюються.