Управління платоспроможності підприємства, Детальна інформація

У наведеному прикладі (табл. 7) коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами на кінець звітного року знизився з 0,67 до 0,64, але є достатнім для забезпечення фінансової стійкості оскільки він більше 0,5, Коефіцієнт інвестування збільшився з 1,03 до 1,10, що свідчить про збільшення інвестицій на формування оборотних засобів. Проте власних оборотних коштів у підприємства ще недостатньо, що засвідчує коефіцієнт маневрування (0,09 тобто < 0,4). Внаслідок цього частка власних оборотних коштів у поточних матеріальних запасах і затратах на кінець року дорівнює всього 19 відсотків.

Коефіцієнт заборгованості збільшився з 0,49 до 0,56. Це свідчить про випереджаючі темпи росту боргових зобов’язань над темпами росту власних коштів, що не може не насторожувати. Однак поточна ліквідність не знизилась, оскільки частка власних оборотних коштів на кінець звітного періоду збільшилась (табл. 1).

Зростання боргових зобов’язань є наслідком сповільнення оборотності оборотних засобів. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів знизився з 5,5 в минулому році до 4,3 у звітному році, в т.ч. товарно-матеріальних цінностей і затрат з 8,4 до 5,6 відповідно, що спричинило до значного росту запасів і затрат (II розділ активу балансу) і збільшення коефіцієнта завантаженості сукупного обороту (з 0,18 до 0,23). Завантаженість-сукупного обороту оборотними засобами вимагає підвищеної уваги до формування матеріальних запасів.

Таким чином, наведені в табл. 7 коефіцієнти суттєво доповнили характеристику фінансового стану підприємства, що аналізується. Вони, поряд з позитивними змінами, загострили увагу на недостатності власних коштів в обороті, рості короткострокової заборгованості, сповільненні оборотності оборотних засобів, рості завантаженості сукупного обороту оборотними активами. З їх врахуванням можна зробити висновок, що підприємство за звітний рік забезпечило зростання сукупного обороту і прибутку, покращило свій фінансовий стан, наблизило його до задовільного. Разом з тим підприємство ще не вичерпало своїх внутрішніх резервів для подальшого зміцнення фінансового стану.

3. МОЖЛИВОСТІ ПІДВИЩЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА У НАСТУПНОМУ ПЕРІОДІ

Платоспроможне підприємство має право користуватися банківським кредитом при умові належної забезпеченості власними коштами. Тому при перевірці кредитоспроможності (окрім визначених показників, що характеризують платоспроможність і ліквідність) банк першочергово визначає коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами (Кип), або коефіцієнт автономії, який характеризує частку власних коштів (ВК) у валюті балансу (ВБ), тобто в загальній сумі задіяних у господарській діяльності ресурсів. Він визначається за формулою:

Кзвк=ВК:ВБ

Кредитоспроможним вважається платоспроможне підприємство, в якого сума власних коштів у валюті балансу становить не менше 50 відсотків, тобто Кзвк >0,5. У наведеному прикладі цей показник на кінець звітного року: 0.64 (табл. 7, п.1). тобто підприємство кредитоспроможне.

Показник кредитоспроможності для банку є підставою для прийняття рішення про кредитування. На його основі банк визначає ступінь кредитного ризику і конкретизує умови кредитного договору. Організації і підприємства повинні постійно дбати про високу кредитоспроможність для того, щоб мати право на одержання короткострокового кредиту і своєчасно розраховуватись за товари, роботи і послуги.

Одночасно підприємство повинно визначитись в економічній доцільності та ефективності залучення в оборот кредитних ресурсів банку.

Економічна доцільність кредиту зумовлена потребою ресурсного збалансування планових запасів оборотних засобів (Озпл), необхідних для безперервної діяльності підприємства і виконання прогнозованого обороту.

Величина необхідного кредиту (К) визначається за формулою:

К = Озпл - НВОК - ЗКє,

де НВОК - норматив власних оборотних коштів;

ЗКє - відносно стала величина залучених коштів, визначена за даними балансу (коди рядків 630 + 700), помноженого на поправочний коефіцієнт (від 0,5 до 0,75).

Із залученням в оборот кредитних ресурсів збільшуються обсяги діяльності, зростає валовий дохід і витрати обертання (виробництва).

Кредит буде ефективним тоді, коли доходи, отримаю за рахунок додаткового обороту, будуть більшими, ніж планові витрати обертання (виробництва), збільшені на величину відсотків за користування кредитом в частині, що припадає на додатковий оборот. Визначити ефект від залучення кредиту можна на основі планових рівнів валового доходу (Рвд), витрат обертання (Рв) і рівня витрат зі сплати відсотків за кредит (Рк) за формулою:

Рвд > Рв + Рк

Наприклад: підприємство прогнозує залучити в оборот кредит у сумі 50 тис.грн. на закупівлю товарів строком на 90 днів під 60 відсотків річних. Планові дані: оборотність товарів ЗО днів, рівень валового доходу 20 % до товарообороту без ПДВ, а витрат обертання - 14%.

З наведених даних випливає, що підприємство зможе отримати додатковий оборот в сумі 150 тис.грн. [(50 х 90 ): 30] і валового доходу - 30 тис.грн. (150 х 0,2). За користування кредитом підприємство сплатить

7,5тис.грн. [ (50 х 90 х 60) : 100], які складуть 5,0 відсотків до додатково

360

отриманого обороту. Отож, кредит для підприємства є ефективним, оскільки

Рв + Рк < Рвд (14 + 5 < 20)

Додаткові доходи повністю покривають витрати і дають можливість отримати прибуток у розмірі одного відсотка до обороту. Зростанню прибутку буде сприяти також відносне зниження витрат обертання внаслідок збільшення обороту (за рахунок умовно постійних витрат).

Слід зазначити, що ефективність кредиту необхідно визначати з оборотності тих оборотних засобів, на формування яких залучається кредит (товари, сировина, матеріали чи сукупні планові запаси оборотних засобів), планового рівня валового доходу і витрат. При цьому доцільно враховувати, що в умовах ринку кредит є вигідним і при мінімальному прибутку, оскільки дає можливість утвердитись на ринку товарів І послуг. Скорочення обсягів діяльності в умовах ринку є згубним для кооперативних організацій і підприємств, загрожує втратою ринків збуту своєї продукції.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши фінансовий стан підприємства, що підприємство за звітній рік наростило власні кошти, збільшило їх частину в обороті, підвищило ліквідність боргових зобов’язань, немає простроченої кредиторської заборгованості, нарощує обсяги діяльності, працює рентабельно, є платоспроможним.

Разом з тим необхідно зазначити, що статутний фонд не бере участі у формуванні оборотних засобів. Він навіть не покриває в повному обсязі основні засоби.

Тому керівництву підприємства необхідно при розподілі прибутку слід передбачити поповнення статутного фонду, доцільно також поповнити резервний фонд, поступово доводячи його до 25 % статутного фонду. Особливу увагу звернути на пайовий фонд, що дасть змогу збільшити оборот оборотних коштів.