Облік товарів і тари на підприємствах малого бізнесу, Детальна інформація

суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв’язку з пошуком та придбанням запасів.

Суми ввізного мита;

Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

Затрати по заготівлі;

Інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведення їх до стану, у якому вони придатні для використання та призначення.

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з положенням бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Не включаються до вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

Понаднормативні втрати і недостачі запасів;

Відсотки за користування позиками;

Витрати на збут;

Загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Для списання запасів на виробництво та інших потреб існує декілька методів які передбачені П(С)БО 9.

Метод ідентифікованої собівартості – оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Метод середньозваженої собівартості – оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод ФІФО – фактична собівартість матеріальних запасів визначається за вартістю перших за часом закупок.

Метод ЛІФО - фактична собівартість матеріальних запасів оцінюється за вартістю перших за часом закупок.

Метод за нормативними затратами – полягає у застосування норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Метод оцінки за цінами продажу – заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів.

Підприємство повинно саме обирати який саме метод буде найефективнішим.

Синтетичний та аналітичний облік надходження виробничих запасів.

Для організації бухгалтерського обліку запасів необхідно визначити номенклатуру синтетичних та аналітичних рахунків виробництва і об’єктів калькуляції.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків інвентаризації.

Для забезпечення ефективності виробництва відповідними матеріальними ресурсами Коломийським ЛК створено спеціальні склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів(чорнові меблеві заготовки), палива, запчастин,(фрези, плашки) тари, та інших запасів.

Крім спеціальних складів створено також спеціальні комори , які виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по підприємству присвоюється порядковий номер, який в подальшому зазначається на всіх документах, що відносяться до операцій даного складу.

Складський облік організовують за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей.