Податок на нерухомість в Україні: джерело бюджетних доходів чи інструмент соціального вирівнювання, Детальна інформація

“Якщо законопроект приймуть у тому вигляді, в якому ми зараз його бачимо, наслідки будуть гнітючі. По-перше, під один гребінець потраплять усі – від багатих і “середнячків” до рядових, малозабезпечених громадян (хто по справжньому обтяжений нерухомістю та грошима, зможуть вислизнути. Багатьох законних пільговиків спочатку оштрафують: поки народ розбереться, що для отримання належних пільг треба подати відомості до 1 лютого... Найгірше буде тим, хто живе в приватному секторі: доведеться ковтати глухі сльози образи за оподаткування будинку, який споруджували власними руками дід, батько і вся рідня.

По-друге, у місцевої влади немає й не буде стимулу розвивати ринок, знімати бар’єри для підприємництва, а тільки один стимул – дерти три шкури з тих, хто не може відбитися. Адже розвиток ринку нерухомості – це непрямий показник ділової активності в регіоні, і якби базою оподаткування була реальна ринково вартість нерухомості, то місцева влада б зацікавлена в її зростанні. А так вони одержують свій податок, незалежно від стану ринку”, - вважає Людмила Симонова.

З розповідей оцінювачів, у розвинених країнах діє механізм “масової оцінки” (не плутати з аналогічним терміном із приватизаційної обойми). Місцеві власті оголошують тендер і вибирають фірму, яка розробляє методику розрахунку ринкової вартості й коефіцієнти зміни вартості для цього регіону (залежно від місця розташування, якості нерухомості тощо). Потім до справи підключається “глас народу” – методика публікується й широко обговорюється в пресі. Останнє вагоме слово за місцевою владою. Після затвердження методики й коефіцієнтів відібраний муніципалітетом сертифікований оцінювач, пройшовшись по кадастрах, здійснює оцінку нерухомості, про що й повідомляє її власників. Останні мають право її оскаржити.

Розвинуті країни створили таку систему оподаткування нерухомості, при якій її власникам просто невигідно ухилятись від сплати податків. Ставки податків, як правило, не дуже високі. Зрозуміло, що для цих цілей створені сучасні інформаційні системи обліку бази оподаткування нерухомості, яка ґрунтується на її оцінці та реєстрації.

Податок на нерухомість вводився з одночасною відміною існуючих майнових платежів (податок на майно фізичних осіб, податок на майно підприємств, плата за землю). Податок на нерухомість повинен забезпечувати достатній і стійкий рівень надходження у місцеві бюджети, оскільки саме нерухоме майно є найбільш стабільним об'єктом оподаткування порівняно з іншими видами активів чи прибутків. Саме оцінка нерухомості для оподаткування за її ринковою вартістю веде до зростання податків на більш дорогі будівлі і землю, що стимулює їх раціональне використання, примушуючи тих власників, які використовують , нерухомість неефективно, передавати її в руки тих, хто зможе П 1 використовувати з найбільшою вигодою.

Податок на нерухомість потрібен для стимулювання розвитку нового будівництва, ремонту аварійних будівель і споруд, зносу не використовуваної нерухомості, економічного розвитку країни.

Наша країна повільно, проте впевнено входить в міжнародний ринок нерухомості. Про це свідчить уже існуючий інтерес закордонних підприємців до купівлі квартир, офісів та інших об'єктів у великих містах. Тому наша податкова система повинна відповідати світовим стандартам. Разом із тим досвід показує, що просто скопіювати хорошу систему оподаткування нерухомості неможливо в силу місцевих особливостей і традицій.

Література

Булатов А. Налоговые Гавани и оффшорные центры Европы. // Внешняя торговля, 1992, №11-12.

Улыбышева Е.Н. Гармонизация в налоговой сфере ЕС: влияние на международные связи. // Мировая экономика и международные отношения, 1995, №4.

Черник Д. Налоги в странах с развинутой экономикой. // РЭЖ, 1992, №7.

Міжнародний суспільно-політичний тижневик «Дзеркало тижня”.