Роль податку на додану вартість в державному бюджеті, Детальна інформація

В першому пункті роботи розглядається сутність податку на додану вартість, його роль як “вбудованого стабілізатора” економічного циклу та вплив на процеси ціноутворення, а також призначення в економічному житті країни як непрямого податку. В цьому ж пункті приділяється увага деяким особливостям оподаткування податком на додану вартість: так як він охоплює найбільшу кількість суб(єктів господарювання, тому в одному з підрозділів більш конкретно описується, хто є платниками податку на додану вартість і що є об(єктом оподаткування. Також розкрито питання щодо ставок і бази оподаткування податком на додану вартість. Розглядаються особливості обрахунку та сплати податку і такі поняття як податковий кредит та податкові зобов(язання по податку на додану вартість. Звертаючи увагу на те, що з моменту введення в Україні податку на додану вартість кількість пільг зросла, не менш важливе місце займає питання щодо пільг по податку на додану вартість.

Так як податок на додану вартість, як непрямий податок, у загальній системі податків та обов(язкових платежів посідає особливе місце та являється одним з найважливіших джерел фінансових ресурсів держави, тому у другому пункті проводиться аналіз податку на додану вартість в доходній частині Зведеного бюджету України. В роботі були використані дані Міністерства статистики України, а також проводиться детальний аналіз надходжень податку на додану вартість до Зведеного бюджету України по Державній податковій інспекції в місті Ірпені.

Виходячи з того, що згідно з чинним законодавством щорічно дуже часто починають або припиняють діяти ті чи інші норми, положення, закони тощо і Закон України “Про податок на додану вартість” не є виключенням, тому в третьому пункті курсової роботи приділяється увага основним змінам в оподаткуванні податком на додану вартість.

Також у цьому пункті представлена модель залежності зростання доходної частини Зведеного бюджету України від податків, які мають найбільший фіскальний потенціал: податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян.

Основними джерелами інформації, які використовувались для написання курсової роботи є: Закони України про Державний бюджет України на 1998 - 2001 роки; Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.; Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість " від 1999.12.03, № 1274-XIV; Закон України “Про охорону праці” зі змінами та доповненнями від 27.10.1998 р. № 2694-ХІІ; Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 1998.08.07, № 857/98; “Оподаткування в Україні податком на додану вартість” Бюлетень законодавства юридичної практики в України. — 1998 р. - № 4.

ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ.

1.1. Суть та призначення ПДВ, як непрямого податку, в економічному житті країни.

Податки за формою оподаткування класифікуються на прямі та непрямі.

Непрямі податки — це податки, закладені в ціні реалізованого товару чи наданої послуги.

Одним із основних видів непрямих податків є акцизи (специфічні та універсальні).

Акцизи — це непрямі податки, які встановлюються державою на високорентабельні та монопольні товари (продукцію) і сплачуються покупцем.

Специфічні акцизи включаються до ціни окремих товарів. Як правило, це товари, рівень споживання яких є малоеластичним щодо рівня цін, а також специфічні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпортні товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників.

Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та більш широкою базою оподаткування.

Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету на відміну від специфічних акцизів зростає. Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів.

Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення рівня цін у країні, де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

У податковій формі існують три форми універсальних акцизів:

податок з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі;

податок з обороту;

податок на добавлену вартість.

Об(єктом оподаткування податку з продажу (купівлі) у сфері оптової або роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з обороту але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов(язаний значний недолік податків цієї групи — кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об(єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніше, на попередніх стадіях руху товарів.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об(єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.

Розглянемо більш конкретніше одну з найпоширеніших форм універсальних акцизів податок на додану вартість.

У 1954 році француз М. Лоре описав схему дії податку, здатного замінити податок з обороту. Цей податок вперше було апробовано в Республіці Кот-д(Івуар у 1960 році, в 1967 році – у Данії та частково в Бразилії, у 1968 році – у ФРН і Франції. В 70 – 80х роках податок на додану вартість дістав широке розповсюдження. На даний момент він є важливою складовою частиною податкових систем більш ніж у сорока країнах світу, в тому числі в 17 європейських країнах. В Україні податок на додану вартість був введений в 1992 році Декретом КМУ “Про податок на додану вартість” і разом з акцизним збором замінив податки з обороту і з продажу.

На сьогоднішній день в Україні порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, який набрав чинності 01.10.1997 року та іншими нормативними актами.

Податок на додану вартість – є частиною новоствореної вартосі і сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У загальній системі податків та обов(язкових платежів податок на додану вартість посідає особливе місце. Цей податок, що охоплює найбільшу кількість суб(єктів господарювання, є одним з основних джерел наповнення Державного бюджету України. Податок на додану вартість має високо ефективність з фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботу і послуги. Сприяє вагомому зростанню доходів держави від цього податку. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб(єктами підприємницької діяльності. Універсальні, тобто єдині, ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни.

Також до переваг податку на додану вартість можна віднести і його роль “вбудованого стабілізатора” економічного циклу. Багатовіковий досвід ефективного функцінування податкових систем розвинутих країн привів до розуміння, що сучасна бюджетна система має властивість пом(якшувати циклічні коливання економіки, навіть якщо не проводяться ніякі дискреційні заходи. Це, так звана, автоматична, або вбудована, стабільність бюджетної системи. Податок на додану вартість, один з непрямих податків, який виконує роль “вбудованого стабілізатора” економічного циклу.

Ефективність дії непрямих податків, а отже і податку на додану вартість, як “вбудованих стабілізаторів”, залежить від двох основних факторів. Перший — це частка ВВП, яка вилучається державою. (табл. 1.1)

Таблиця 1.1