Податки з юридичних осіб, Детальна інформація

Акцизний збір визначається та сплачується в порядку і строки встановлені інструкцією, що затверджується головною державною податковою інспекцією України. Суми акцизного збору визначається і сплачується платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих товарів (продукції) та встановленних ставок.

Податковий агент зобов’язаний включити до ціни товару (продукції) акцизний збір у порядку і за ставками, предбаченими законом, утримати його з платника акцизного збору та перерахувати до бюджету.

При обкладанні акцизним збором алкогольних напоїв та тютюнових виробів є деякі особливості. Так акцизний збір сплачується в Державний бюджет України шляхом придбання марок акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Марки акцизного збору виготовляються, зберігаються і продаються державними податковими адміністраціями України.

Підставою для митного оформлення імпортованих товарів є наявність на пляшках, пачках, упаковках марок акцизного збору встановленного зразку, а також подача органу митного контролю заявки на отримання марок з відміткою продавця марок про повну сплату сум акцизного збору.

У випадку порушення умов маркіювання імпортуємих алкогольних напоїв та тютюнових виробів або неповної сплати акцизного збору товар не допускається до митного оформлення і не дозволяється його ввіз на митну територію України.

Вітчизняні підприємства-виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які імпортують сировину для виробництва підакцизних товарів, отримують від продавця марок акцизного збору довідку за встановленою формою про об’єм і вартість товарів, які ввозяться з цією метою, без сплати акцизного збору. Вказана справка подається митному органу під час митного оформлення товарів.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного збору здійснюється податковими інспекціями відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-12.

3.3. Місцеві податки з юридичних осіб.

Місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, які встановлено місцевими Радами народних депутатів і справляються вони згідно із Законом України “Про систему оподаткування” та Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року.

До місцевих податків відносяться: податок з реклами, комунальний податок і податок з продажу імпортних товарів.

3.3.1 Податок з реклами.

Податок з реклами – це податок на послуги по встановленню та розміщенню реклами.

Рекламою рахуються всі види об’яв і оголошеннь, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації.

До зсобів масової інформації відносяться : преса, ефірне, супутникове і кабельне телебачення, радіомовлення, а також афіші, плакати, листівки, рекламні щити, інші технічні засоби, розташовані на вулицях, магистралях, площах, будинках, транспорті та інших місцях.

Платниками податку виступають всі юридичні та фізичні особи, які сплачують послуги за встановлення і розміщення реклами, яка носить комерційно-інформаційний характер.

Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами, а у випадку, якщо рекламні роботи виконуються власними силами рекламодавця, - вартість фактично понесених затрат.

Розмір податку з реклами складає:

- 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

- 0,5 % вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Стягнення податку виконують підприємства, організації, установи, які видають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги по наданню реклами одночасно з розрахунком за послуги з виділенням вказаного податку в платіжному документі окремою строкою.

Податок з реклами перераховується щомісячно в доход місцевого бюджету до 15 числа місяця, наступного за звітним. Підприємства, які стягують податок з реклами, щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, представляють в податкову адміністрацію декларацію про суми наданих послуг, стягнутого та перерахованого до бюджету податка з розбивкою за ставками по місяцях.

За несвоєчасне перерахування податку з реклами сплачується пеня у розмірі 0,3 % за кожний день просрочки.

3.3.2. Комунальний податок

Комунальний податок – це обов’язковий місцевий податок, який вираховується на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і середньосписочної кількості працюючих.

Платниками комунального податку є юридичні особи, за винятком бюджетних установ, організацій, сільськогосподарських підприємств.

Об’ктом оподаткування є фонд оплати праці, вирахуваний виходячи з офіційно встановленного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (незалежно від фактично виплаченої заробітньої платні), помноженого на середньосписочну кількість працюючих за звітний місяць. Кількість осіб, які працюють за договором підряду, включається в загальну кількість працюючих щомісячно на протязі всього строку дії договору.

Бюджетні установи, віднесені до категорії платників, сплачують комунальний податок за рахунок власних коштів, отриманих від гоподарської і комерційної діяльності тільки за робітників, безпосередньо заянятих цією діяльністю.

Комунальний податок сплачується юридичними особами за рахунок собівартості продукції.

Граничний розмір ставки не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, вирахуваного виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і середньосписочної кількості робітників.