CИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ БІЗНЕСУ, Детальна інформація

Відповідно до засновницьких документів і отриманої ліцензії альтернативні страхові компанії можуть здійснювати такі види страхування:

особисте - страхування життя від нещасних випадків, медичне страхування;

майнове - страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та інших видів майна, фінансових ризиків;

відповідальності - страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та інших видів відповідальності;

перестрахування - страхування одним страхувачем на визначених угодою умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страхувача (перестрахувача);

обов'язкове - види страхування, якщо право на проведення їх не передбачено законодавчими актами.

Таким чином, поряд з державним розвивається страхування комерційне, альтернативне. В цілому це позитивно відбивається на розвитку страхування, оскільки воно працює на економіку і являє собою фінансові, тобто економічні відносини, в яких беруть участь дві сторони (два суб'єкти).

Одна сторона (суб'єкт) - це страхове товариство (приватне або державне), яке називається страхувачем. Страхувач відпрацьовує умови страхування, пропонує їх своїм клієнтам - юридичним (підприємствам, організаціям, установам) та приватним особам. Якщо клієнтів влаштовують ці умови, то вони підписують договір за встановленою формою і роблять страхувачу внески згідно з договором. У світовій практиці він називається страховим полісом.

Друга сторона (суб'єкт) цих економічних стосунків - це юридичні або приватні особи - страхувальники.

У випадку, передбаченому страхуванням (стихійне лихо, нещасний випадок тощо), при якому страхувальнику завдано шкоди (економічної або здоров'ю), страхувач відповідно до умов договору, сплачує страховку (страхову премію, страховий внесок).

Суму коштів, яка накопичується у страхувача, називають страховим (резервним) фондом. При державному страхуванні утворення і використання цього фонду перебуває у віданні державної системи страхових органів - Держстраху. Цей фонд є одним з централізованих грошових резервів держави. В разі альтернативного страхування - утворення і використання страхового резервного фонду перебуває у віданні страхової компанії.

Отже, страхування - це економічні відносини, в які його суб'єкти -страхувачі та страхувальники - вступають у процесі створення спеціального фонду (об'єкт страхових відносин), що використовується страхувачем при сплаті грошей страхувальникам.

При цьому слід підкреслити, що економічне страхування юридичних і приватних осіб як державою, так і страховими компаніями є найважливішою складовою частиною соціального забезпечення працюючого і непрацюючого (у тому числі безробітного) населення.

Механізм страхування, умови забезпечення платоспроможності страхувачів і державний контроль за їх діяльністю закріплені Декретом Кабінету Міністрів України „Про страхування".

Підприємцю без страхування працювати складно і він дедалі частіше звертається за послугами до страхових компаній. І потрібно сказати, що в основному пріоритет віддається недержавним структурам.

Разом з тим новостворені страхові комерційні організації, не маючи досвіду роботи, достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів, часто відлякують підприємця і змушують його знову звертатися до Держстраху. Розуміючи це, ряд страхових організацій („Омета Ін-стер", „Аско" та ін.) розпочали підготовку власних кадрів для роботи в своїх установах.

Не маючи фундаментальної державної та підприємницької підтримки, страховий ринок, як елемент ринку України, формується поспіхом, з масою деформацій і помилок, які потрібно буде виправляти у майбутньому.



Фондовий ринок

Одним із складових елементів фінансового середовища підприємницьких структур є фондовий ринок, або ринок цінних паперів. Його поділяють на первинний і вторинний. Ма первинному фондовому ринку відбувається розміщення нових цінних паперів акціонерних товариств, урядових та муніципальних органів, на вторинному - здійснюються операції купівлі-продажу раніше випущених паперів (на фондових біржах або на позабіржових ринках).

Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, статутом і правилами фондової біржі. Для створення біржі необхідно об'єднати не менше як 20 засновників - торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності з цінними паперами.

Цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує право на володіння або надання позички і визначає взаємовідносини між особою, що випустила цей документ і його власником. Емісія цінних паперів і функціонування фондової біржі регулюються Законом України „Про цінні папери і фондову біржу". Цим законодавчим актом визначено такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позичок; облігації підприємств; казначейські зобов'язання держави; ощадні сертифікати; векселі. Основні характеристики цінних паперів викладені в ст. 4, 10,15, 18, 21 зазначеного вище Закону. Механізм їх реєстрації та обігу подано у гл. 7 цього ж Закону.

Грошові прибутки населення дають змогу вкладати кошти в цінні папери і цей процес набуває поширення.

Фондові біржі надають можливість підприємницьким структурам діставати кошти з досить значних нагромаджень, що безумовно позитивно впливає на економічний розвиток. Ця перевага повністю компенсує всі недоліки фондових бірж і, отже, робить їх необхідними для суспільства

Слід зазначити, що організація фондового ринку, або ринку цінних паперів, відбувається поспіхом. Ще немає ні професійних брокерів, ні відповідного закону, ні клірингових і страхових організацій, а вже планується створення фондових бірж. Нині потрібно навести порядок в інвестиційному бізнесі, лібералізувати Закон „Про цінні папери і фондову біржу", змінити податкову політику, яка повинна давати могутні стимули для фінансових інвестицій.



Податкова система

Найважливіше місце у діловому житті бізнесмена займають відносини, що виникають з приводу податків. Звичайно, підприємець, бізнесмен, який доклав багато зусиль для створення свого підприємства (фірми) та його успішної роботи, не дуже поспішає ділитися з державою отриманим прибутком. Однак платити потрібно. Але, щоб робити це грамотно, - необхідно мати уявлення про оподаткування. При цьому важливо знати, які доходи не підлягають оподаткуванню, якими пільгами можна скористатися, щоб зменшити їх суму. Викласти усе це в одному невеликому параграфі неможливо. Тому слід ознайомитися з законами України та змінами і доповненнями до них, що регулюють оподаткування, насамперед „Про оподаткування прибутку підприємств", „Про систему оподаткування", „Про прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства", „Про державну податкову службу в Україні", „Про податок на добавлену вартість", „Про державну митницю", „Про єдиний митний тариф", а також декретами Кабінету Міністрів „Про податок на прибуток підприємств і організацій", „Про прибутковий податок з громадян", „Про місцеві податки і збори" та ін.

Слід зазначити, що становлення податкової системи в Україні, яка адекватно відповідала б ринковій економіці, відбувається повільно, непослідовно.

Податкова система - це сукупність податків, а також методів і форм їх побудови. Завдяки податковій системі держава мобілізує фінансові ресурси, які йдуть на утримання державного апарату і надання послуг населенню.