ФУНКЦІОНУВАННЯ БІЗНЕСУ, Детальна інформація

Вибираючи види та форми подання реклами, необхідно, поряд з відбором основних каналів розповсюдження інформації, передбачити також широту охоплення майбутніх споживачів, частоту появи та силу впливу реклами, пам'ятаючи, що вона одночасно представляє різну інформацію - економічну, фінансову, комерційну, виробничу, зовнішньоекономічну і є виразником інтересів суб'єктів бізнесу, носієм реквізитної бази потенційних контрагентів, допомагає знайти партнерів по бізнесу.

Отже, як специфічний вид діяльності, який здійснюють рекламні агентства та засоби масової інформації, реклама є елементом системи забезпечення функціонування бізнесу. Проте вона не лише вид діяльності, а й мистецтво. Не кожний може займатися нею. Як показує світовий досвід, для кожного виду діяльності, категорії товарів є певні, найбільш ефективні методи реклами. У рекламі все добре, що дає позитивний ефект: колір, смак, запах, звук, світло, тінь, новизна, оригінальність, цікавість, форма, зміст, простота, таємничість. Але найкраща реклама - це стабільна якість продукту, що приносить авторитет фірмі.

Система навчання

Бізнес не може існувати і відтворюватись без системи безперервної підготовки кадрів для власних потреб. У минулому в Україні такі кадри не готували, оскільки потреби в кваліфікованих економістах, бізнесменах не було, економікою управляли, використовуючи позаекономічні методи. До того ж деформація розвитку суспільства позначилась і на процесах навчання та підготовки кадрів. А, як відомо, без потреб немає виробництва, нерозвинені ж потреби породжують лише нерозвинене виробництво. Отже, стагнація виробництва в нашій країні - об'єктивний процес.

Сьогодні Україні як незалежній державі потрібні грамотні, творчі, кваліфіковані кадри в галузі економіки, бізнесу. Підготовка кадрів має відігравати надзвичайно важливу роль в усій системі бізнесу. В країнах з ринковою економікою бізнесменів, по суті, починають готувати з раннього дитинства Уже в початковій школі діти вивчають ази економіки та бізнесу. У США, наприклад, є спеціальна громадська організація „Бізнес кіде" („Ділові діти"), мета якої - навчання юних американців премудрості „робити гроші" (організація видає свій спеціалізований журнал для юних підприємців „Бізнес кіде"). Підготовка підприємців здійснюється у спеціалізованих коледжах, університетах та у вищих школах бізнесу і менеджменту при університетах.

Після встановлення демократичного суспільного та господарського життя в Україні почалося формування підприємницького середовища, в якому з'являється потреба професійних знань. Тому відбувається інтенсивний пошук можливостей придбання їх, тобто процес злиття виробництва та свідомості. Отже, необхідні знання, що формують потребу до одержання професійних знань, інакше кажучи потрібна нова теорія навчання, в основі якої лежав би процес формування та задоволення професійної потреби, оскільки передавання знань без потреби в їх оволодінні є насильством, аномалією.

Адже зрозуміло, коли в людини є потреба у певних знаннях, то вона не тільки оволодіватиме ними, а й готова платити за це навчання, залишаючи за собою право вимагати від викладача тих знань, які необхідні для створення та успішного функціонування її справи, бізнесу. Проте процес цей складний. Виникають суперечності між новим і старим, вирішення яких можливе з появою нових альтернативних навчальних закладів, націлених на задоволення професійних потреб.

Звичайно, таких навчальних закладів в Україні поки що небагато. Це Міжнародний інститут менеджменту у м. Києві, Український вільний інститут менеджменту та бізнесу у м. Чернівцях, Слов'янський університет у Донецькій області, Християнський університет і Вища школа підприємництва при Київському державному економічному університеті та ряд інших. Практично в кожному обласному центрі України є такі навчальні заклади. Свої послуги підприємцям пропонують приватні бізнес-коледжі, школи бізнесу, комерційні школи, різноманітні навчальні центри, спеціалізовані семінари та ін.

Починають з'являтися навчальні заклади для дітей - спеціалізовані економічні гімназії, ліцеї, школи юних бізнесменів, менеджерів, підприємців. Однак переважна більшість всіх цих освітніх структур має слабку матеріально-технічну базу, часом недостатньо кваліфікований викладацький склад не в змозі забезпечити якісну підготовку слухачів, та й викладання в них все ще здійснюється в основному російською, а не національною мовою. Але це все „хвороби зростання". Основне те, що під впливом цих процесів змінюється діяльність і державних навчальних закладів, де переглядаються навчальні програми і плани, створюються нові кафедри, факультети, наукові структури, відділення підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, вводяться нові спеціальності, в тому числі з присудженням наукових ступенів бакалавра та магістра, освоюються нові форми навчання (екстернат, платна). Навчальні заклади проходять акредитацію і добиваються одержання різноманітних внутрішніх та міжнародних сертифікатів з підготовки кадрів. Цьому сприяє і Закон України „Про освіту", що регулює суспільні відносини, пов'язані з вихованням, навчанням, професійною та науковою підготовкою громадян України.

Отже, утворюється двоступінчаста система навчання, де на першому рівні знаходяться державні навчальні заклади, на другому - приватні, комерційні. І важливо те, що економічним відносинам, відносинам бізнесу приділяється дедалі більше уваги. А якщо виділити із системи навчання сегмент, що кас цікавить, то ми з впевненістю можемо сказати, що в Україні створюється нова система навчання, яка забезпечує функціонування бізнесу.

Консалтингові та аудиторські компанії

Консалтингові та аудиторські компанії - це підприємства, які надають послуги бізнесменам з питань бізнесу, методів ведення банківської справи, фінансів, бухгалтерського обліку та ін. Як правило, в таких компаніях є грамотні фахівці в сфері теорії та практики бізнесу. Ці компанії працюють на контрактній основі за рахунок замовлень підприємницьких фірм. Фірмам вигідніше звертатися за допомогою в спеціалізовані компанії, ніж тримати високооплачуваних фахівців, хоча на кожній великій і середній фірмі обов'язково є аналітична.

Консалтингові компанії - це установи, організації, що надають консультаційні послуги, - юридичні, фінансові, економічні, в тому числі в різних галузях господарського права, митного законодавства, дослідженні і прогнозуванні ринку, оцінюванні торговельно-політичних умов, експортно-імпортних операціях, розробці техніко-економічних обгрунтувань на об'єкти міжнародного співробітництва та створення спільних підприємств, розробці експортної стратегії, проведенні комплексу маркетингових досліджень та ін.

В індустріальне розвинених країнах консалтингові компанії спеціалізуються на регіональних ринках, товарних групах або мають галузеву спеціалізацію.

В Україні консалтинг повинен у найближчі роки стати одним з найбільш перспективних видів бізнесу. Пояснюється це тим, що підприємці-початківці, як правило, не мають не тільки досвіду роботи в умовах ринку, а й необхідних знань з менеджменту, управління інноваціями, оцінки конкурентоспроможності товарів і потенціалу підприємства, реклами і маркетингу. Багато ділових людей досить поверхово розбираються навіть у законодавстві. Цим пояснюється інтерес зарубіжних консалтингових фірм, які прагнуть в Україну, вбачаючи величезне поле для своєї діяльності. Стримує їх сьогодні нестабільна ситуація та повільні темпи переходу до ринку.

Аудиторські компанії - це незалежні підприємницькі установи та організації, які займаються перевіркою стану фінансово-господарської діяльності. Вони здійснюють, як правило, комплексну ревізію фірми, що дає змогу оцінити її можливості у сфері бізнесу. Результати перевірки є професійною таємницею і не підлягають розголошенню.

Аудиторські перевірки проводяться як за рішенням органів влади і управління, так і з ініціативи самої фірми (її керівництва), а також за бажанням засновників фірми. В усіх випадках така перевірка має характер незалежної експертизи. Дані перевірки використовуються як важливий фактологічний матеріал (у тому числі докази, „компромат") для з'ясування взаємних відносин між різними суб'єктами ділових стосунків.

В Україні в 1994 р. функціонувало 250 аудиторських компаній, експертиза яких є обов'язковою умовою для фірм при одержанні дозволу на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, відкриття спільних підприємств, одержання ліцензій та здійснення інших дій, що потребують спеціального дозволу, тому говорити про незалежну експертизу не можна, але аудит повинен бути вільним і незалежним.

На Заході найбільші аудиторські компанії створюються не за наказом керівництва Вони заробляють авторитет в умовах найгострішої конкуренції Проте й оцінки таких компаній дають „гарантію якості". Невипадково деякі українські фірми згодні витрачати валютні кошти на організацію перевірок своєї діяльності відомими та авторитетними іноземними аудиторами, оскільки їх висновок є відмінною візитною карткою на зовнішньому ринку.

Система регулювання зайнятості

Зайнятість населення України забезпечується державою завдяки. проведенню активної соціально-економічної політики, яка спрямована на задоволення потреб добровільного вибору виду діяльності, стимулювання, створення нових робочих місць та розвитку підприємництва Цим займається державна служба зайнятості або, як її називають, „біржа праці". Служба зайнятості - породження бізнесу. Саме він (бізнес) у гонитві за прибутком провокує структурні зміни у виробництві, що призводить до зростання нових засобів виробництва, технології та вивільнення робочої сили, нездатної адаптуватися в нових умовах. Зв'язок тут прямий, оскільки бізнес, як активний елемент ринку, націлений на створення прибуткового виробництва, тобто такого, яке було б перспективним, заснованим на досягненнях науково-технічного прогресу, досвіду світової цивілізації. А таке виробництво, з одного боку, витісняє стару техніку, рутинну технологію і працівників, які не бажають підвищувати свою кваліфікацію і, якщо потрібно, переучуватися, з другого - створює нові робочі місця і, по суті справи, виступає замовником робочої сили за новими спеціальностями, відраховуючи за це у фонд сприяння зайнятості кошти, сума яких встановлюється державою, створюючи таким чином середовище для функціонування служби зайнятості. В свою чергу, остання, вивчаючи ринок праці, потреби виробництва у робочій силі, займається перепідготовкою працівників та їх працевлаштуванням, у тому числі на підприємствах бізнесу. Отже, орієнтуючись на ринок, на потреби суспільства, інтереси суб'єктів виробничих відносин служба зайнятості виконує важливу роль у забезпеченні функціонування бізнесу.

Державна політика зайнятості закріплена у Законі України „Про зайнятість населення" і грунтується на таких принципах;

забезпечення однакових можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, роду, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, у реалізації права на вільний вибір роду діяльності, відповідно до здібностей і професійної підготовки, з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

забезпечення ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної та соціальної політики на основі державної і регіональної програм зайнятості;

співробітництво профспілкових організацій, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, з органами державного управління з розробки, реалізації та контролю за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Діяльність служби зайнятості фінансується з державного фонду сприяння зайнятості, передбаченого для цієї мети. Цей фонд є самостійною фінансовою системою і створюється на державному і місцевому рівнях за рахунок:

асигнування розміром не менше від трьох відсотків від обсягів державного і місцевого бюджетів;

обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій (які займаються комерційною діяльністю), кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм, інші надходження;