Розвиток малого підприємництва у сільському господарстві київської області, Детальна інформація

у т. ч. рослинництва 18,0 53,6 63,6 83,0 77,5 124,9

тваринництва 1,6 6,0 5,1 5,2 5,7 6,3

Валова продукція с-г фермерських господарств у % до загальнообласного рівня 0,5 1,8 2,0 2,4 2,3  

 

3,2

 

Негативним є те, що фермер, за рахунок збільшення розмірів свого господарства, в багатьох випадках не може ефективно використовувати землю, розбудовувати раціональну структуру виробництва та підвищувати його продуктивність і ефективність.

Валова продукція сільського господарства, вироблена у фермерських господарствах Київської області, зросла від 19,6 млн. грн. у 1995 році до 131,2 млн. грн. у 2004 році. Протягом 1995-2004 років, обсяг валової продукції фермерських господарств у Київській області, збільшився у 6,7 рази, обсяг сільськогосподарських угідь зріс у 5,5 рази, а середній розмір одного господарства у 3,4 рази.

Частка валової продукції сільського господарства фермерських господарств, у загальнообласному рівні, залишається незначною, що свідчить про несформованість даного класу аграрного підприємництва. У 1995 році, у фермерських господарствах області вироблялось 0,5% валової продукції сліьського господарства, у 2004 році даний показник збільшився до 3,2%, що свідчить про поступовий розвиток цих господарств.

Основним видом діяльності фермерських господарств є вирощування рослинницької продукції. У 2003 році фермерськими господарствами області вироблено продукції рослинництва на 77,5 млн. грн. і продукції тваринництва на 5,7 млн. грн.

У 2004 році фермерськими господарствами у Київській області вироблено зернових та зернобобових – 193,1 тис.т, цукрових буряків – 122,0 тис.т, соняшнику – 1,8 тис.т. Збільшення виробництва зернових та зернобобових культур, майже у 2 рази, свідчить про відсутність спеціалізації, у фермерських господарствах Київської області. Діяльність класичного фермерського господарства, за своєю економічною природою повинна забезпечувати максимальний вихід грошової виручки з одиниці площі та валового доходу [1]. Намагання дрібного товаровиробника розвиватись за принципами функціонування великих підприємств, зменшує ефективність його діяльності.

Тваринництво у фермерських господарствах Київської області одержало менший розвиток, ніж рослинництво. Лише 90 фермерських господарств утримують тварин. На одне фермерське господарство, що утримує худобу, у 2004 році припадало 33 голів великої рогатої худоби, у тому числі 14 корів, 50 свиней. У порівнянні з 2003 роком, у фермерських господарствах, що утримували худобу, стало менше утримуватись великої рогатої худоби на 6 голів, в тому числі корів – на 2 голови, свиней - 17 голови.

У 2004 році фермерськими господарствами Київської області вироблено 0,5 тис. т м’яса у живій вазі, 5,2 тис. т молока. У порівнянні з 2003 роком виробництво м’яса зменшилось на 0,1 тис. т, а молока збльшилось на 1,8 тис.т.

Підсумовуючи результат аналізу діяльності фермерських господарств Київської області можна зробити такі висновки:

\xF0A7              у фермерських господарствах регіону відсутня виробнича спеціалізація, що відповідає економічній суті класичного фермерського господарства (овочівництво, тваринництво, садівництво);

\xF0B7                    відсутня система кредитування, необхідна саме для приватних фермерських господарств, наприклад, кредитні спілки. Банківська система ще недостатньо розвинена, щоб працювати з дрібними господарствами;

\xF0B7                    відсутня система постачання ресурсів та продажу готової продукції, спроможна формувати малі обсяги поставок, необхідні для фермерських господарств. Існують лише поодинокі кооперативи з постачання та продажу, діяльність яких сприя оптовій закупівлі та продажу для малих фермерських господарств;

\xF0B7              продовжує існувати адміністративний вплив на ринку аграрної продукції з боку місцевих органів влади, що також негативно впливає на діяльність фермерських господарств.

 

Література:

1.            Дем’яненко С.І. Формування виробничих витрат селянських (фермерських) господарств в умовах ринкової економіки. – К.: Урожай, 1994. –с.52-54.

2.            Дем’яненко С.І. Яка аграрна політика потрібна Україні?// Зеркало неделі. - 2004.- №17(492).

3.            Шульський М.Г. Фермерство: проблеми становлення і розвитку. – Львів, 2004. – с.7.

4.            World Bank and OECD (2004): Achieving Ukraines Agricultural Potential: Stimulating Agricultural Growth and Improving Rural Life.