ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ, Детальна інформація

- заходи, що стосуються в'їзду та переміщення на внутрішньому ринку;

- спільна політика в галузях сільського господарства та риболовства;

- спільна транспортна політика;

- встановлення системи, що запобігає порушенням на внутрішньому ринку;

- зближення національних законодавств держав-учасниць такою мірою, яка необхідна для нормального функціонування спільного ринку;

- політика в соціальній сфері, включаючи діяльність Європейського соціального фонду;

- економічне і соціальне єднання;

- політика захисту навколишнього середовища;

- підвищення конкурентоспроможності промисловості Союзу;

- сприяння дослідженням та технологічному розвитку;

- стимулювання зусиль по створенню та розвитку транс'європейських комунікаційних мереж та інфраструктури;

- внесок у досягнення високого рівня охорони здоров'я;

- внесок в освіту, професійне навчання та розквіт культури держав-учасниць;

- політика співробітництва у сприянні всебічного розвитку держав-учасниць;

- асоціація з заморськими країнами та територіями для розширення торгівлі й спільного сприяння економічному і соціальному розвитку;

- внесок у захист споживачів;

- заходи в галузі енергетики, соціального захисту й туризму.

ОРГАНІЗАЦІЙНА БУДОВА ТА СТРУКТУРА ЄВРОСОЮЗУ.

Ефективність діяльності ЄС забезпечується відповідними його органами. Організаційна будова ЄС базується на загальних засадах західної політичної системи, проте її конкретні форми суттєво відрізняються від національних систем. До характерних її рис належать:

1. Об'єднання інститутів двох типів — міждержавних і наднаціональних. Особи, що входять до органів першого типу, діють як офіційні представники держав-членів. Члени органів іншого типу також призначаються кожною державою, проте діють як незалежні особи, що не зв'язані будь-якими інструкціями своїх урядів. Такий подвійний принцип формування особового складу сприяє підтримці балансу між інтересами окремих держав-членів та інтересами Союзу в цілому.

2. Гнучкий розподіл компетенцій між органами ЄС та національними урядами. Можна окреслити три основних варіанти розподілу компетенцій: сфери, де здійснюється спільна політика ЄС (аграрна, торговельна тощо); сфери змішаної компетенції, коли за окремі напрями чи групи питань відповідають органи ЄС, а решта лишається під керівництвом національних урядів (регіональна, соціальна тощо); сфери, де функції ЄС обмежуються координацією дій держав-членів та розробкою рекомендацій (макроекономічна політика, політика в галузі охорони навколишнього середовища тощо).

3. Значна кількість типів рішень, які приймаються — від регламентів та директив, що обов'язкові для виконання національними урядами і всіма учасниками об'єднання, до висновків, що мають лише рекомендаційний характер.

4. Примат права ЄС над національними законодавствами держав-членів у межах, які визначені змістом установчих договорів.

Організаційна структура ЄС побудована за принципом поділу законодавчої, виконавчої та судової функцій. До основних органів ЄС належать:

- Європейський парламент

- Європейська Рада

- Рада Міністрів

- Європейська Комісія

- Європейський Суд

- Палата аудиторів