Cуспільство у взаємодії з державою і правом, Детальна інформація

Реферат на тему:

Cуспільство у взаємодії з державою і правом

Суспільство має давнішню історію. З позиції теорії держави і права, а не філософії, нас цікавить суспільство у його взаємодії з державою і правом. Нам належить зрозуміти суспільство як систему, його структуру.

У цьому аспекті і треба досліджувати поняття "суспільство", місце та роль у ньому держави і права.

Суспільство — соціальний організм, частина при-г роди, що складається з людей, які постійно, працюють над удосконаленням знарядь і засобів виробництва.

Природа — це те, що оточує людське суспільство, географічне середовище.

Вплив географічного середовища завжди опосередковується суспільними умовами і насамперед — рівнем розвитку виробництва.

Вплив людини на природу залежить від рівня розвитку виробничих сил, від характеру суспільного ладу, від рівня розвитку суспільства і самої людини.

Організація суспільства і здійснення політичної влади державою залежить і від того, який зміст вкладається у визначення суспільства. Тут є дві позиції: широка і вузька.

У широкому розумінні суспільство — частина матеріального світу, що відокремилася від природи і є формою життєдіяльності людей, що історично розвивається.

У вузькому розумінні суспільство — певний етап історії людства, внутріформаційні чи міжформаційні ступені історичного розвитку чи індивідуальне, окреме суспільство.

Прикладами такого розуміння суспільства можуть бути:

• суспільно-економічна формація;

• ранньофеодальне суспільство, докапіталистичне суспільство і т. ін.;

• французьке, радянське, американське суспільство і т. д.

Існують різні думки щодо розвитку суспільства. Одна з них — та, що суспільство розвивається в межах конкретної суспільно-економічної формації.

Суспільно-економічна формація — певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функціонує та розвивається за своїми специфічними Законами на основі конкретного способу виробництва.

У філософи XVII-XIX ст. розглядалось і договірне суспільство. Критикуючи його, Гегель висунув концепцію громадянського суспільства.

Отже, держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві:

• підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству;

• забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості й милосердя;

• не втручається в особисте життя людини;

• регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів (чи інших джерел права).

З появою держави і права в суспільстві виникають нові види суспільних відносин: політичні та правові. Це спонукало до виникнення політичної та правової систем.

Політична система в теорії держави і права визначається по-різному. Різні позиції з цього питання можна звести до двох: широкого і вузького розуміння цього суспільного явища.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до сукупності державних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади.

Політична система в широкому розумінні — це найбільша сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, зв'язаних політичними відношеннями під час здійснення політичної влади.

Політика — це частина життєдіяльності людей, пов'язана з головними для життя й діяльності особи, держави і суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби народів, націй, соціальних груп, держави та інших соціальних суб'єктів. Відомо, що чистої політики, не зв'язаної з іншими сферами життєдіяльності людей, не буває. У широкому розумінні політика охоплює економіку, власне політику, соціальну сферу, духовну та інші сфери життєдіяльності особи. З розвитком суспільства в межах суспільно-економічної формації відбувається і розвиток політики, оформлення її в цілісну політичну систему. В теорії права політика, як багатогранне явище, визначається по різному: як спосіб практичної діяльності партій, класів, держав та засоби, з допомогою яких захищаються інтереси цих суб'єктів; як особливий вид діяльності людей, пов'язаний з організацією всього процесу соціального життя; як платформа вибору цілей, стратегії й тактики, що ведуть до здійснення цих цілей; як сфера взаємовідносин народів, національностей, партій, інших об'єднань громадян, держав та інших суспільностей; як свідома й цілеспрямована діяльність політичних суб'єктів, що зачіпають відносини між державами і народами.

Роль держави в організації суспільства і здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром політичної системи.

Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території, а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає офіційним представником усього чи більшої частини населення країни; уособлює суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права народу на самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, з допомогою якого здатна забезпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав людини і громадянина, задовольнити загальносоціальні й загальнолюдські потреби; з метою реалізації управління суспільством видає загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав та обов'язків конкретних осіб стосовно конкретних життєвих ситуацій.