Багатопартійність як необхідна умова становлення демократичного процесу”, Детальна інформація

Найбільш поширеною в сучасній політичній літературі типологією партійних систем є та, в основі якої лежить дві критерії: кількість існуючої партії та наявності принципу альтернативності- можливості ротації, зміни правлячих партій.

Наявність або відсутність єдиної партії система є одним з показників як конкретного етапу і стадії розвитку того ци іншого суспільства, так і певного типу самого суспільства та існуючої в ньому політичної системи. Запропонована комплексна класифікація партійних систем привертає до себе увагу через те, що найбільш поширеною є типологія партійних систем за кількісним критерєм – числом партій, які реально борються за владу або здійснюють на неї вплив.

Запропонована комплексна класифікація орієнтує на визначення ознак найбільш поширених партійних систем. Досвід функціонування багато партійних систем в країнах Заходу вивчається в Україні у зв’ язку з конституційним процесом, творення демократичного суспільства ненасильницьким шляхом, формуванням громадянського суспільства.

У цьому зв’язку важливо з’ясувати принципи взаємовідносин політичних партій в демократичних політичних системах.

Досвід багатьох високорозвинених країн світу переконливо свідчать, що необхідною умовою становлення правової демократичної держави є багатопартійність. Саме політична конкуренція, наявність дієздатної і ефективної опозиції є одним з найкращих запобіжників проти різних зловживань з боку владних інструкцій, керівництва різних рангів.

Багатопартійність в нашій країні має свої історичні коріння. Ще в перші десятеліття ХХ століття в Україні діяло понад 20 партій різних напрямків. Політична палітра цих партій була досить різноманітною. Серед них Українська соціал-ддемократична робітнича партія, Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська партія соціалістів-федералів, Українська народна партія, Українська партія самостійників-соціалістів, Українська федеративно-демократична партія та ін. Здійснити свою мету - відродження нації – цим партіям не судилося. Остання українська партія – Українська комуністична партія, яка стояла на засадах нової самостійності УРСР - проіснувала до 1925 року, процес формування багатопартійності у 20-ті роки був перерваний більшовицькою владою. Велетенська машина тоталітаризму роздавила і партії, і їхні ідеали, припинивши природно- історичний процес формування української державності. Можна сказати, що на сучасному етапі відновлення незалежності і становлення України деякою мірою йде процес відродження колишніх українських політичних партій. Безумовно, партії створюються на новій основі, в нових історичних умовах, але частина їх, які утворилися в останні роки, спирається на основні проблемні цілі колишніх політичних партій.

З 1989 року по 1998 рік зареєстровано приблизно 50 політичних партій. Вони набирають сили, намагаються об‘єднати навколо себе широкі верстви населення України для вирішення нагальних проблем життя республіки. На сьгоднішній день політичні партії досить чітко віддзеркалюють головні ідейні напрямки всь ого діапазону політичного життя України;

ліві сили – блок національно-демократичних сил;

блок лівого центру “Міст” ;

блок центристського спрямування народно- демократичного об‘єднання “Нова Україна” ;

блок правового центру “Рух – за народ, за Україну” ;

блок правих сил “Національний фронт” .

За політичною орієнтацією, тобто згідно із загальновідомим поділом на лівих і правих, відповідно до ідеологічних засад діяльності українські партії можна так розташувати зліва направо: Комуністична (КПУ) , Прогресивна соціалістична (ПСПУ), Селянська (СелПУ), СПУ, Аграрна (АПУ), СДПУ, ОСДПУ, “Громада”, ЛДПУ, ЛПУ, НДП, ГО “Нова Україна” , ПЗУ, НРУ, ХДПУ, УРП, КУН, ОУН, УНА.

Однією з найістотніших політичних ознак було ставлення партій до проблеми державного устрою України. Прихильниками унітарної жержави були УНДП, УРП, УСДП, УХДП, федеративної- ЛДПУ, ОСДПУ, ПДВУ. Щодо економічних розділів програми політичних партій, то вони є досить декларативними і здебільшогоповторюються.

В умовах подальшого загострення соціально- економічної і політичної кризи, провідною тенденцією стає створення різними політичними партіями коаліцій і блоків для вирішення загальних завдань.

На сучасному етапі можна виділити такі характерні риси розвитку багатопартійності в Україні:

мультипартійність,

нечисельність партійних рядів,

невизначеність соціальної бази,

більшість партій створювалося не на основі консолідації навколо ідеї,

локальність партійного впливу, столичність партійної діяльності, недостатня поширеність партійних структур у провінції,

порівняно чітка географічна зорієнтованістьпартій.

Як не прикро, але, очевидно, можна погодитися з висновком експертів Національного інституту стратегічних досліджень: “Політичні партії України, як і раніше, лишаються, по суті, малочисельними угрупованнями, позбавленими підтримки населення, як і раніше, існує багатопартійність, однак багатопартійної системи немає”.

Література

В.М. Піча „Політологія” навчальний посібник, Київ „Каравела”,1999р.

І.С.Дзюбко, І.Р.Онищенко, К.М. Лемківський, З.І.Тимошенко „Політологія” у схемах, таблицях, визначеннях, К., 1999

Упорядник М.В.Кучер „Основи політології”





партійні системи