Роль воєнного елемента в урегулюванні політичних конфліктів, Детальна інформація

На всіх цих етапах воєнному елементу відводиться різна роль. Так, на етапі запобігання воєнному конфлікту основні зусилля миротворчих сил зводяться до усунення загроз миру в потенційно конфліктному регіоні. Саме на цьому етапі найменшими зусиллями можна запобігти розвитку конфліктної ситуації, не допустити переростання її у фазу збройної боротьби. Досягається ця мета шляхом визнання і закріплення певних міжнародно-правових норм, цінностей, договорів і угод щодо підтримання миру в даному регіоні. Роль воєнного елемента на цьому етапі зводиться до контролю за дотриманням міжнародно-правових актів у воєнній галузі (демілітаризація зон, контроль за озброєнням). Він покликаний сприяти дипломатичному вирішенню кризових ситуацій і тому використовується у формі постійної чи тимчасової присутності у зонах потенційних конфліктів для спостерігання за діями конфліктуючих сторін, для демонстративних дій щодо потенційного агресора.

Демонстративні дії є формою військового тиску на ініціатора збройного конфлікту, створюють для нього стан невизначеності, що саме по собі вже змушує його переглянути своє початкове рішення на користь розв'язання конфлікту.

Досить поширеною формою підтримання миру на цьому етапі є так звані операції «прикриття», в яких воєнний елемент прикриває потенційну жертву агресії від можливої інтервенції ззовні.

У разі, коли не вдалося зберегти мир і конфлікт перейшов у форму збройного протистояння, настає третій етап припинення агресії або врегулювання конфлікту. На цьому етапі, в початковий період війни, відбувається швидка ескалація воєнного конфлікту. Перехід до початку бойових дій здійснюється досить оперативно, за винятком ситуацій, коли реалізація воєнних планів потребує певних приготувань. Ескалація конфлікту знаменує розширення просторових рамок збройної боротьби, збільшення арсеналу застосовуваних засобів, різке зростання шкоди, що взаємно завдається.

На цьому етапі врегулювати конфлікт практично неможливо ані цивільними, ані воєнними засобами. Більше того, застосування воєнного елемента у формі миротворчих сил у цей час, як правило, призводить до великих втрат.

За таких умов воєнний елемент застосовується головним чином для локалізації конфлікту, щоб не дати можливості бойовим діям поширитися на інші території, перекрити постачання в ці райони зброї та боєприпасів. З цією метою військові контингенти миротворчих сил ООН досить часто використовувалися в югославському конфлікті, коли вони вводилися в демілітаризовані зони на території Боснії і Македонії. Під час придністровського конфлікту в прикордонній зоні України з Молдовою Указом Президента України було введено особливий режим. У цій зоні війська Національної гвардії і Збройних сил України блокували поставки зброї і проникнення озброєних груп на територію і з території Молдови.

Ескалація збройного конфлікту не завжди протікає безперервно. Вона може мати одну або декілька кульмінаційних точок, за якими настає етап тимчасової стабілізації або

деескалації.

Ці моменти можуть мати розмиті часові рамки, бути надзвичайно короткостроковим або порівняно розтягнутими. На цьому етапі намічаються досить рельєфні контури закінчення збройної боротьби, закладаються основи позицій сторін для торгу на переговорах щодо мирного врегулювання.

Першою йде на перемир'я, як правило, сторона, що програє, а та, яка виграє, досить часто може використати перемир'я для нарощування зусиль і максимального розвитку воєнного успіху. З цього періоду починається найактивніше використання воєнного елемента миротворчих

сил.

Після прийняття сторонами політичного рішення про перемир'я в зону протистояння вводяться роз'єднуючі сили, здійснюється роззброєння і виведення озброєних угруповань із зони конфлікту. В разі порушення перемир'я однією із сторін і відновлення наступальних дій виправданими є воєнні операції військ проти даної сторони з метою знищення її наступального потенціалу.

Роз'єднуючі сили своєю присутністю стримують конфліктуючі сторони. У цей період військові контингенти розширюють свою присутність у зоні конфлікту, щоб захистити мирне населення І надати йому гуманітарну допомогу. Вони можуть здійснювати також охорону і оборону територіальних вод, сухопутних кордонів у демілітаризованій зоні.

Етап ліквідації наслідків конфлікту здійснюється, як правило, після закінчення збройної боротьби, хоча він може початися і до її закінчення. Прикладом цього є доставка гуманітарних вантажів військовими контингентами миротворчих сил через зони бойових дій у Боснії.

Основним завданнями воєнного елемента на цьому етапі можуть бути: надання першої допомоги мирному населенню, яке постраждало від конфлікту; доставка гуманітарних вантажів; відбудова зруйнованих мостів, портів, аеродромів; розмінування території, територіальних вод; контроль за дотриманням угод щодо обміну військовополоненими та інших угод щодо мирного врегулювання.

Важливе значення при врегулюванні воєнних конфліктів має склад воєнного елемента. Як свідчить практика, найбільш оптимальним варіантом є комплексне застосування авіації, армії і флоту. Кожний з цих видів має свої переваги і більш-менш пристосований до вирішення певного завдання.

Флот. Це дуже гнучкий засіб, який дає змогу оперативно реагувати на виникнення конфлікту, контролювати його ескалацію. Флот може здійснювати дуже широкий спектр дій на підтримку як дипломатичних акцій, так і безпосередніх бойових дій протягом усього процесу зародження, ескалації і врегулювання конфлікту. До таких дій флоту належать: морська блокада; демонстративні дії; патрулювання біля берегів конфліктуючих сторін; охорона територіальних вод; супроводження конвоїв з гуманітарною допомогою; доставка сухопутних контингентів миротворчих сил; розмінування портів, заток, фарватерів.

Авіація — найбільш мобільний вид збройних сил, здатний вирішувати найрізноманітніші завдання щодо врегулювання конфлікту: здійснювати повітряне прикриття наземного контингенту; патрулювати в зоні конфлікту; вести спостереження і розвідку за протидіючими сторонами; здійснювати повітряну блокаду; завдавати бомбових і ракетних ударів; доставляти гуманітарні вантажі в блокадні зони та ін. Для вирішення таких завдань до складу авіаційного угруповання входять літаки бойової, транспортної, патрульної і розвідувальної авіації.

Сухопутний контингент. Він знаходиться безпосередньо в зоні воєнного конфлікту і тому зазнає найбільших фізичних і моральних навантажень. Досить спірним є питання про те, яке озброєння повинні мати ці батальйони. Мабуть, надалі для вирішення всього спектру завдань щодо врегулювання конфлікту було б доцільним мати в складі сухопутного контингенту як суто миротворчі «беззбройні» підрозділи, так і бойові частини з легкою і важкою піхотною зброєю.

Не можна залишати без уваги і питання про політичні вимоги до воєнного елемента у підтриманні миру, тобто за яких умов та чи інша держава або організація може використати свої збройні сили як миротворчі. Для цього військовий контингент повинен діяти від імені держави або організації, які користуються достатнім авторитетом у кожної з конфліктуючих сторін.

Найбільш авторитетними у світі організаціями на сьогодні є такі органи європейської міжнародної безпеки, як ООН і НБСЄ (Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі). Основою для будь-якої воєнної місії повинен бути ясний і точний мандат цих організацій, який розроблений шляхом широких консультацій і охоплює всі основні елементи воєнної операції.

В усіх типах операцій повинні чітко визначатися межі застосування сили, що може бути зроблене або в мандаті, або в положеннях, які до нього відносяться. Якщо застосування воєнної сили дозволено, то воно повинно ретельно контролюватися.

Неодмінною умовою використання воєнного елементу в операціях, щодо підтримання миру є згода на таку акцію конфліктуючих сторін. (Винятки можливі лише в тому випадку, якщо операція за рішенням Ради безпеки ООН проводиться на основі Глави VII Статуту ООН.) Природно, що таку згоду сторони, які беруть участь у конфлікті, можуть дати лише тоді, коли військовий контингент, що бере участь в операції, користується у них достатнім довір'ям.

Саме тому важливою вимогою, яка висувається до воєнного елемента в таких операціях, є його транспарентність (відкритість). У ході всієї воєнної операції має проводитися інтенсивна інформаційна політика з метою поліпшення обізнаності як самих конфліктуючих сторін, так і всієї міжнародної громадської думки.