Націоналізм як принцип самовизначення нації, Детальна інформація
Націоналізм як принцип самовизначення нації
Водночас на практиці націоналізм здатний сполучатися з ідеологіями лібералізму, соціалізму та комунізму незважаючи на притаманний їм космополітизм, якщо він проголошується абстрактно. Повсюдно у світі націоналізм посідає перше місце, а інша ідеологія йому підпорядковується, визначаючи зміст національного ідеалу. Гасло Сталіна «Соціалізм (тобто комунізм) в одній країні» стосується й усіх інших ідеологій, приписуючи їм форми соціальної організації, які закладаються просто в національну матрицю. Більшість інтелектуалів відчувають певний дискомфорт від такої постановки питання.
Переважну більшість літератури з питань націоналізму становлять спроби вибудувати категорії, згідно з якими народність або національність пов’язується з різними історичними спільнотами. Лінія розмежування проходить між «об’єктивними» концепціями національності, згідно з якими національність – це природна властивість людей, заснована на рідній мові, етнічному походженні тощо (див. Ergang), та «суб’єктивним» поглядом, згідно з яким національність є психологічним феноменом (див. Mill, р. 16). З цього погляду, «національність»… – це швидше спільне відчуття та виражене прагнення, а не сукупність ознак, що піддаються строгому визначенню» («Encyclopaedia Britannica»).
Різноманітні версії першої концепції складаються на основі історичного міфу і псевдобіології (див. також Расизм). Речники другої концепції більш здатні усвідомлювати сучасну умовність та мінливість національної ідентичності. (Мабуть, таки є частка правди у жартівливому вислові «Мова – це діалект, який має армію і флот».) Неоднозначність природи національності, без сумніву, додала їй популярності; водночас сумнівною видається цінність спроб дати якесь єдине пояснення цієї її популярності.
Використана література:
Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.
Вазар І.М. Політична етнологія як наука: історія, теорія, методологія, праксеологія. - К., 1994.
Гаєвський Б. Українська політологія. - К., 1995.
Гаєвський Б. Філософія політики. -К., 1993.
Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі ? - К., 1996.
Гелей С., Рутар С. Основи політології. - Львів, 1996.
Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. Навч. посібник. - К., 1999.
PAGE
PAGE 7
Переважну більшість літератури з питань націоналізму становлять спроби вибудувати категорії, згідно з якими народність або національність пов’язується з різними історичними спільнотами. Лінія розмежування проходить між «об’єктивними» концепціями національності, згідно з якими національність – це природна властивість людей, заснована на рідній мові, етнічному походженні тощо (див. Ergang), та «суб’єктивним» поглядом, згідно з яким національність є психологічним феноменом (див. Mill, р. 16). З цього погляду, «національність»… – це швидше спільне відчуття та виражене прагнення, а не сукупність ознак, що піддаються строгому визначенню» («Encyclopaedia Britannica»).
Різноманітні версії першої концепції складаються на основі історичного міфу і псевдобіології (див. також Расизм). Речники другої концепції більш здатні усвідомлювати сучасну умовність та мінливість національної ідентичності. (Мабуть, таки є частка правди у жартівливому вислові «Мова – це діалект, який має армію і флот».) Неоднозначність природи національності, без сумніву, додала їй популярності; водночас сумнівною видається цінність спроб дати якесь єдине пояснення цієї її популярності.
Використана література:
Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.
Вазар І.М. Політична етнологія як наука: історія, теорія, методологія, праксеологія. - К., 1994.
Гаєвський Б. Українська політологія. - К., 1995.
Гаєвський Б. Філософія політики. -К., 1993.
Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі ? - К., 1996.
Гелей С., Рутар С. Основи політології. - Львів, 1996.
Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології. Навч. посібник. - К., 1999.
PAGE
PAGE 7
The online video editor trusted by teams to make professional video in
minutes
© Referats, Inc · All rights reserved 2021