Типологія політичних еліт, Детальна інформація

формування еліти є наслідком природного добору суспільством найцінніших своїх представників;

елітарність — закономірний наслідок рівності можливостей, вона не суперечить сучасній представницькій демократії.

Теорії демократичного елітизму. Згідно з ними керівна група не лише наділена певними якостями, а також здатна виконувати функцію захисту демократичних цінностей (свободи особистості, слова, друку, політичної конкуренції).

Концепції плюралізму еліт:

Передбачають визнання наявності багатьох еліт одночасно, вплив яких обмежений певними сферами діяльності;

перебування еліт під постійним впливом мас;

наявність демократичної конкуренції еліт; мінливість і нестійкість відносин влади і як наслідок — відсутність стійких позицій панівного класу;

умовність відмінностей між елітою та масою з огляду на широкі можливості доступу до лідерства.

Ліволіберальні концепції еліт. Базуються на критиці елітарності суспільства з демократичних позицій, структурно-функціональному підході до еліти; визнанні глибоких відмінностей між елітою та масою, складності структури панівної еліти.

2. Типологія політичних еліт.

Теорії еліти Д.Донцова та В.Липинського

Тип еліти здебільшого залежить від політичного режиму, в якому вона існує. Вирізняють два основні типи еліт — відкриту й закриту.

Відкрита еліта. Вона допускає спонтанний приплив нових членів, піддаючи при цьому остракізмові (засудженню) порушення встановлених правил. Вирішальним критерієм підбору є особисті якості, досягнення у сфері діяльності, якою займається претендент, значна популярність (спосіб підбору конкурсний). Посадовими вимогами є компетентність, професіоналізм (посаду слід обіймати відповідно до особистих якостей — моральних, професійних тощо). Вагоме значення має громадська думка. Відкрита еліта формується за такими принципами:

економічна вагомість,

політичний статус,

популярність,

професіоналізм у своїй сфері діяльності,

підтримання власного авторитету;

увага до суспільної думки.

Закрита еліта. Характерна для тоталітарного режиму і має такі ознаки:

члени еліти не піддаються остракізмові за порушення дисципліни;

головне в підборі — відданість вождеві з урахуванням особистих якостей;

спосіб підбору — кадрова політика партії та влади;

заперечує спонтанність формування;

посадова вимога — точне виконання директив керівництва;

ігнорує громадську думку,.

У західній політології еліту поділяють:

за особистими якостями — на статичну і виконавчу;

за типом впливу — на професійну і групову;

залежно від форми правління — на традиційну, внутрішню і зовнішню;