Менеджмент виборчої кампанії, Детальна інформація

• національними меншинами.

У виборчій кампанії 1991 і 1994 pp. команди кандидатів майже не створювали груп підтримки на рівні району та міста, населеного пункту, але з розвитком політичних структур суспільства можна сподіватися, що на наступних виборах вони вже працюватимуть.

Здебільшого на етапі висування претендентів у кандидати групи підтримки агітували й збирали підписи на користь свого лідера. (Нагадаємо, що для реєстрації кандидатом у президенти України треба було зібрати 100 тисяч голосів виборців.) А після реєстрації кандидатів групи підтримки розпочали політичне рекламування програм і особистостей своїх протеже.

Крім того, під час організації проведення виборів бажано також утворити неформальні групи підтримки.

1. Група прихильників у складі досить відомих і популярних представників творчої та наукової інтелігенції, які можуть виступати як "фігура ретранслятора", котра користується повагою громадськості.

2. Група організаційно-методичного та наукового забезпечення у складі психологів, спеціалістів з політичного менеджменту й маркетингу, засобів масової інформації, художників і поліграфістів. Ця група прихильників покликана розробляти необхідні матеріали, рекомендації та зразки наочної агітації. Це можуть бути плакати, карикатури, комікси, відеокліпи, брошури, статті, книги, що рекламують імідж і програму кандидата.

3. Група швидкого реагування — оперативного вивчення громадської думки, її моніторингу з метою дослідження динаміки рейтингу популярності кандидата, окремих положень його програмних настанов та аспектів і особливостей формування політичного іміджу кандидата.

На основі цих даних коригуються стратегія й тактика передвиборних дій, реальний імідж кандидата.

Аналіз президентських кампаній в Україні 1991 і 1994 pp. показав, що засоби масової інформації досить активно висвітлювали основні положення програм кандидатів та їхні біографії, однак ми майже нічого не знали про діяльність членів команд, їхні особистісні та професійні якості.

В той же час у повсякденному житті ми дуже часто вживаємо таке прислів'я: "Скажи мені, хто твій друг, і я скажу — хто ти". А в умовах недорозвиненості політичних структур суспільства, коли авторитет політичних партій і рухів доволі низький, за наявності яскравої команди інтелектуалів імідж останніх можна використати на сто відсотків. Не зайве повторити — короля створює оточення.

и перекручену інформацію, спираючись на яку він прийматиме помилкові рішення. А якщо він зачепить інтереси впливових кіл суспільства, його просто усунуть або поставлять у такі рамки, що нашому герою мало що вдасться зробити.

Ви вже переконалися, що гарна команда — то половина справи? Ні? Тоді пригадайте талановитого (доведіть, що це не так!) більшовика В. Леніна: "Дайте нам організацію революціонерів, і ми перевернемо Росію" ... Перевернули...

Добираючи команду, бажано не передати куті меду й не перебрати з так званими весільними генералами. Останні через свою виняткову популярність і зайнятість не є найефективнішим засобом досягнення перемоги на виборах.

Політична практика свідчить, що члени передвиборної команди лідера мають досить високі шанси потрапити до складу правлячої команди після перемоги свого кандидата на виборах.

Але потрапити до правлячої команди значно легше, ніж утриматися в президентській "обоймі".

Під час формування урядової команди на основі передвиборної варто приділити особливу увагу не лише політичним і професійним аспектам персонал-менеджменту адміністрації, а й проблемам психологічної сумісності команди. Але ці аспекти ми розглянемо пізніше на прикладі організації роботи урядової команди, оскільки вона відрізняється за принципами своєї побудови від передвиборної команди. Основна ж відмінність полягає в тому, що кандидат формує свою команду за принципом "як хочу", а переможець — "як можу", бо, враховуючи передвиборні обіцянки, він змушений формувати свою адміністрацію не завжди на основі особистих симпатій-антипатій. Що вдієш, політика вимагає від лідера і таких жертв...

Оцінювання політичної ситуації

До початку передвиборної кампанії конче потрібно мати об'єктивну, ґрунтовну інформацію, щоб проаналізувати політичну ситуацію в країні загалом і в обраному виборчому окрузі зокрема. Це потрібно надто тому, що кожен кандидат розв'язує для себе проблему оптимізації людських (команда), фінансових (передвиборний фонд), матеріальних (транспорт, поліграфія, розмножувальна техніка) та часових ресурсів, відведених на виборчу кампанію. А без правильного, адекватного оцінювання розстановки

політичних сил унеможливлюється прийняття відповідних політичних рішень.

Для всебічного оцінювання ситуації у виборчому окрузі необхідно мати таку інформацію:

• історичні та географічні особливості округу;

• соціально-демографічний портрет округу;

• соціально-економічну структуру, стан її розвитку, проблеми та перспективи розвитку промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування і т. ін.;

• транспортну мережу;

• діяльність політичних партій, суспільних організацій, груп тиску неформальних структур і т. ін.;

• карту округу з кордонами виборчих дільниць, кварталів, вулиць з кількістю виборців;

• політичні традиції голосування виборців на попередніх виборах, референдумах, опитуваннях громадської думки і т. ін.;

• наявність впливових, авторитетних осіб — неформальних лідерів;

• найвпливовіші засоби масової інформації, їх адреси, телефони;

• досьє на конкурентів і т. ін.